Рішення № 25604102, 08.08.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.12 Справа № 11пд/5014/1690/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничо - збагачувальна фабрика "Центральна", м. Антрацит Луганської області

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ

про визнання права на оренду

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача -Долженко О.М., дов. № 17 від 28.05.2012;

від відповідача -Долгопола М.Е., дов. № 16-08 від 27.03.2012;

в судовому засіданні 02.08.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.08.2012, 10 годин 30 хвилин;

в судовому засіданні 08.08.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 08.08.2012, 15 годин 30 хвилин;

після перерви представник позивача в судове засідання не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем у позовні заяві заявлено вимогу про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 003249/09 від 31.07.2009, укладеного між сторонами у справі.

Письмовою заявою від 02.08.2012, зданою в судовому засіданні 02.08.2012 до початку судового розгляду справи, та відповідною уточненою позовною заявою від 02.08.2012 позивач змінив предмет позову та заявив вимогу про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»права на оренду нерухомого майна -залізничної колії маневрового району № 3 станції «Електрична»загальною довжиною 5718,0 м., що належить до державної власності, строком на 2 роки 360 днів, тобто до 21.07.2015.

Вказана заява про зміну предмету позову подана позивачем з отриманням положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому приймається судом до розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на факт порушення відповідачем ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки відповідачем у справі на адресу відповідача надіслано лист від 03.05.2012 № 11-06-02155 із повідомленням про намір власника орендованого майна -Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, використовувати орендоване позивачем за договором оренди від 31.07.2009 № 003249/09 державне майно; при цьому відповідачем як орендодавцем державного майна повідомлення про припинення договору оренди не надходило.

Вважаючи порушеним своє право на оренду державного майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Письмовими поясненнями від 07.08.2012 № 10-08-03902 по суті спору відповідач у справі повідомив, позивачем як орендарем державного майна за договором оренди від 31.07.2009 № 003249/09 у повному обсязі виконуються усі передбачені договором обов'язки, проте листом від 25.04.2012 № 03/12-1510 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило відповідача про те, що не продовжує дію договору оренди з відповідачем та просить розпочати процедуру повернення відповідного орендованого державного майна.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

31.07.2009 між позивачем як орендарем та відповідачем як орендодавцем укладений договір № 003249/09 оренди майна, що належить до державної власності (а.с. 14 -19) (далі за текстом -договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно -залізничні колії маневрового району № 3 станції «Електрична»загальною довжиною 5718,0 м (далі за текстом -майно), до складу якого входить: головна залізнична колія ст. «Карахаш»- ст. «Центральна» інв. № 116 довжиною 2591,0 м та залізнична колія ст. «Центральна»інв. № 117 довжиною 3127,0 м, розміщені з адресою: Луганська область, м. Антрацит, ст. Електрична, маневровий район № 3, що перебуває на балансі державного підприємства «Антрацитвантажтранс».

Майно, що є предметом договору, передане позивачеві за актом приймання-передачі нерухомого майна від 31.07.2009 (а.с. 20).

Відповідно до умов пункту 10.1 договору його укладено на строк 2 роки 360 днів -з 31.07.2009 по 26.07.2012 включно.

Як встановлено пунктом 10.7 договору, за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його чинності протягом місяця він вважається продовженим на той строк і на тих умовах, що були передбачені договором.

Відповідно до письмових пояснень відповідача у справі від 07.08.2012 № 10-08-03902 покладені на відповідача обов'язки, у тому числі з повної та своєчасної сплати орендної плати, останній виконує у повному обсязі.

Листом від 25.04.2012 № 03/12-1510 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України повідомило відповідача у справі про те, що має намір використовувати орендоване позивачем майно у власній господарській діяльності (а.с. 22).

В свою чергу відповідач у справі листом від 03.05.2012 № 11-06-02155 (а.с. 21) повідомив позивача про зазначену вище позицію Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. При цьому від свого імені повідомлення про припинення дії укладеного з позивачем договору оренди відповідач у вказаному листі не викладав.

Посилаючись на порушення у випадку припинення договору оренди положень ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також своїх прав як орендаря вказаного майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, надані учасниками судового процесу докази, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у справі регулюються положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також Глави 56 Цивільного кодексу України «Найм. Оренда».

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(із змінами, внесеними згідно із Законом N 1759-VI (1759-17) від 15.12.2009) термін договору оренди визначається за погодженням сторін; термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору (частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 997-V (997-16) від 27.04.2007; в редакції Закону N 1022-VI (1022-17) від 19.02.2009).

Як встановлено судом, позивач як орендар належним чином виконував покладені на нього договором оренди обов'язки.

У встановлений положеннями ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»тримісячний термін до закінчення дії договору позивач не був попереджений про намір власника державного майна використовувати вказане майно для власних потреб.

Наявний у матеріалах справи лист відповідача від 03.05.2012 № 11-06-02155 надісланий на адресу позивача з порушенням зазначеного тримісячного строку, містить лише стислий виклад змісту листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.04.2012 № 03/12-1510 і не містить повідомлення від імені відповідача про припинення договору оренди.

За таких обставин підстави для припинення укладеного сторонами у справі договору оренди внаслідок закінчення строку його дії відсутні.

З даним позовом позивач звернувся, виходячи з факту наявності зазначених вище листів Міністерства енергетики та вугільної промисловості України і відповідача у справі, вважаючи, що його передбачене законом право на продовження строку договору оренди підлягає захисту в судовому порядку.

З урахуванням матеріалів справи, її фактичних обставин суд доходить висновку про факт порушення вказаними листами права позивача на продовження укладеного сторонами у справі договору оренди та обґрунтованість звернення позивача до суду за захистом такого права.

Згідно зі статтею15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, приписами ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України чітко визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача. Зокрема, вказаною нормою передбачено такий спосіб захисту порушеного права як визнання права.

Аналогічне за змістом положення містить і ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено, що усунення допущеного відповідачем порушення права позивача може бути здійснене шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Поняття «визнання права»в розумінні приписів норм вказаних кодифікованих нормативних актів є тотожним заявленій позивачем вимозі про визнання за ним права на оренду нерухомого майна -залізничної колії маневрового району № 3 станції «Електрична»загальною довжиною 5718,0 м., що належить до державної власності, строком на 2 роки 360 днів, тобто до 21.07.2015.

З урахуванням викладеного позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»право на оренду нерухомого майна -залізничної колії маневрового району № 3 станції «Електрична»загальною довжиною 5718,0 м., що належить до державної власності (переданого в оренду ТОВ «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна»за договором від 31.07.2009 № 003249/09 оренди майна, що належить до державної власності), строком на 2 роки 360 днів, тобто до 21.07.2015.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної Війни, буд. 3а, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гірничо-збагачувальна фабрика «Центральна», Луганська область, м. Антрацит, вул.. Старокам'яна, буд. 1, код 35656990, судовий збір у розмірі 1073 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 08.08.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення -13.08.2012.

Суддя М.О. Москаленко