Ухвала суду № 25602392, 25.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" липня 2012 р. м. Київ К/9991/86303/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Муравйов О.В. Костенко М.І.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р.

у справі № 18/400-АП-5/459-АП-23/86-АП-3/167/09-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс-Катрін»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя,

за участю прокуратури Запорізької області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекс-Катрін»(надалі -позивач, ТОВ «Алекс-Катрін») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (надалі -відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя), за участю прокуратури Запорізької області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 р. (суддя -В.М. Соловйов), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Н.А. Бишевська, судді: І.Ю. Добродняк, Я.В. Семененко) позов задоволено: визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 14.09.2005 р. № 0000882301/0 (2183), а від 14.09.2005 р. № 0000872301/0 (2183) у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 149 158,50 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача понесені витрати з сплати судового збору у розмір 3,40 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками податкового органу проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 р. по 31.03.2005 р., за результатами якої 06.09.2005 р. складено акт № 1701/23-221/23856206 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 6.1 статті 6, пункту 5.1 статті 5 та пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5, підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7, підпункту 8.1.4 пункту 8.1 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до заниження податку на прибуток на 2 680,3 тис.грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, пункту 4.2 статті 4 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), у результаті чого занижено податок на додану вартість на 99 817,00 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого підприємством завищено від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 426 537,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.09.2005 р.: № 0000872301/0 (2183), яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 149 725,50 грн., у т.ч. 99 817,00 грн. -основного платежу та 49 908,50 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; № 0000882301/0 (2183), яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість: за 11 місяців 2004 р. на суму 95 822,00 грн., за лютий 2005 р. на суму 130 126,00 грн., за березень 2005 р. на суму 51 479,00 грн., за квітень 2005 р. на суму 47 018,00 грн., за травень 2005 р. на суму 102 093,00 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги, а саме: податкове повідомлення-рішення від 14.09.2005 р. № 0000882301/0 (2183) оскаржив у повному обсязі; податкове повідомлення-рішення від 14.09.2005 р. № 0000872301/0 (2183) -у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 149 158,50 грн., у т.ч. 99 439,00 грн. основного платежу та 49 719,50 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у листопаді 2004 року, лютому -травні 2005 року позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Завод склокераміки та експериментального зварювання»(надалі -ТОВ «Завод склокераміки та експериментального зварювання») та товариства з обмеженою відповідальністю «Завод зварювальних матеріалів та технологій»(надалі -ТОВ «Завод зварювальних матеріалів та технологій») товар, а саме -феромарганець ФМн 88, на загальну суму 3 400,2 тис. грн., вагою 467,89 тон.

За результатами вказаних операцій контрагенти позивача виписали останньому податкові накладні, які були включені товариством до реєстру книги придбання товарів за відповідні періоди та до рядка 17 декларації з податку на додану вартість відповідного періоду. Відповідність вказаних податкових накладних вимогами чинного законодавства відповідачем не заперечувалась.

У подальшому, а саме у листопаді 2004 року, лютому -травні 2005 року позивач продав придбаний феромарганець ФМн 88 за межі митної території України за ціною нижчою від ціни придбання.

З урахуванням викладеного, податковий орган дійшов висновку, що негативний фінансовий результат, отриманий позивачем від продажу продукції за ціною, що значно менше від ціни придбання свідчить про наявність порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи податкового органу необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з підпунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З огляду на наведені приписи закону судові інстанції правильно зазначили, що прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, які, хоча і були спрямовані на одержання прибутку, однак з об'єктивних причин призвели до заздалегідь незапланованих негативних фінансово-економічних наслідків.

Тобто визначальним є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення платником діяльності у відповідності з визначеними цілями, однак у разі неотримання від діяльності очікуваного результату з незалежних від платника причин останню не можна розглядати як таку, що не передбачає мети отримання прибутку. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування податкового кредиту підтверджено рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2007 р. та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2009 р. у справі № 13/546-АП за позовом ТОВ «Апекс-Катрін»до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 5 372 600,00 грн.

Так, розглядаючи справу № 13/546-АП судами не було виявлено порушень позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під час придбання товарів у ТОВ «Завод склокераміки та експериментального зварювання»та ТОВ «Завод зварювальних матеріалів та технологій», які у подальшому були реалізовані нерезидентам: ТОВ «Елекком»(Росія), ТОВ «Електромашторг»(Росія), ТОВ «Аспект Холдінг»(Росія), виявлено не було.

Тобто, позивачем було доведено факт реальності понесених витрат за вказаними операціями з придбання феромарганцю ФМн 88 та врахування цих витрат під час формування податкового кредиту за періоди, що перевірялися податковим органом.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій підтверджено, що включення ТОВ «Апекс-Катрін»витрат на ремонт орендованого житлового приміщення за 1 півріччя 2003 р. у сумі 0,6 тис.грн., за 3 місяці 2003 р. у сумі 19,5 тис.грн., до складу валових витрат відповідає вимогам підпунктів 8.7.1, 8.8.1 пункту 8.8 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судом першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя у справі № 18/400-АП-5/459-АП-23/86-АП-3/167/09-АП залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2011 р. у справі № 18/400-АП-5/459-АП-23/86-АП-3/167/09-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Муравйов О.В. (підпис)Костенко М.І.

Суддя А.М. Лосєв