Постанова № 25602188, 07.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2012 року 15:23 справа № 2а-7978/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі судового засідання Крушеніцькому В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-науково фірма «ДВС»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПСпро визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування акта № 141/22-50/25640924

за участю представників:

позивача- Євтушенко О.В.,

відповідача -Шапор Л.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-науково фірма «ДВС»(далі -позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС (далі -відповідач, податковий орган) про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування акта № 141/22-50/25640924.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в оскаржуваному акті перевірки зазначено обставини, які, на думку позивача, є недостовірними, неточними та прийняті суб'єктом владних повноважень з перевищенням своїх повноважень.

В судовому засіданні представником позивача позов підтримано у повному обсязі.

Представником відповідача позов не визнано з підстав, зазначених в письмових заперечення на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено.

Слідчим СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі міста Києва, в рамках провадження по кримінальній справі № 79-00254 винесено постанову від 15.03.2012 про призначення документальної перевірки ТОВ «ВНФ «ДСК».

На підставі вищезазначеної постанови та наказу від 25.04.2012 № 440, податковим органом з 25.04.2012 по 03.05.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВНФ «ДСВ»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Асторія Груп», ТОВ «Біг-Маркет», ТОВ «Рек-Тайм»за період з 01.01.2009 по 31.12.2011, про що складено акт № 141/22-50/25640924 від 11.05.2012.

Актом перевірки № 141/22-50/25640924 від 11.05.2012 встановлено порушення позивачем п.14.1.228 ст. 14, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 71 909,0 грн;

П. 298.3, п.198.6, п.201.6, п.201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 62 529,0 грн.

А також встановлено, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України правочини щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «ВНФ «ДСВ»та ТОВ «Аторія Груп»протягом 01.01.2009-31.12.2011 є нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення.

Позивачем подано до податкового органу заперечення на вищезазначений акт перевірки, проте висновки акту перевірки залишено без змін.

В позовній заяві позивачем зазначено про перевищення посадовою особою податкового органу меж своїх повноважень, при встановленні в акті перевірки недійсності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Асторія Груп», а також необгрунтованість висновків щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ.

Суд не погоджується на зазначеними твердженнями позивача з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 86.3. ст. 86 Податкового кодексу України, за результатами документальної виїзної перевірки, визначеної ст. 77 і 78 цього Кодексу, податковим органом складається акт, що підписується посадовими особами органу державної податкової служби, що проводили перевірку.

Відповідно до положень п. 5, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, а саме, встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Як вбачається з акту перевірки, що при дослідженні додатку СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарі (робіт, послуг)»у рядку 05.1 позивачем зазначено суму 312 648,0 грн., що вплинуло на формування податкового кредиту.

Щодо правомірності віднесення зазначеної суми до складу валових витрат, податковим органом здійснено перевірку згідно бази АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», в ході якої встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Асторія Груп»має стан «3»- прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Свідоцтво платника ПДВ від 02.03.2011 № 100327150 актуальне, засновником, керівником та головним бухгалтером є ОСОБА_1.

З акту перевірки також вбачається, що досудовим слідством по кримінальній справі № 79-00254 встановлено, що, зокрема, ТОВ «Асторія Груп»в 2008-2011 роках використовувалась в злочинних схемах, спрямованих на надання діючим суб'єктам господарювання послуг з незаконного переведення безготівкових грошових коштів у готівку, що призводило до неправомірними зменшення останніми обсягів оподаткування, внаслідок безпідставного збільшення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В наведеного вбачається, що податковим органом під час здійснення перевірки досліджувалися документи первинної фінансової звітності та усі обставини для з'ясування фактів виявлених правопорушень, про що зазначено в акті перевірки. Таким чином, дії посадової особи податкового органу щодо врахування під час перевірки обставин, встановлених досудовим слідством по кримінальній справі № 79-00254 відносно ТОВ «Асторія Груп»є правомірними.

Стосовно визнання посадовою особою податкового органу правочинів щодо оформлення будь-яких документів між ТОВ «ВНФ «ДСВ»та ТОВ «Асторія Груп»протягом періоду, що перевірявся, нікчемними та як наслідок недійсними з моменту їх вчинення, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Як вбачається з акту перевірки, посадовою особою податкового органу здійснено перевірку руху активів під час здійснення операцій між позивачем та ТОВ «Асторія Груп»в ході якої встановлено нереальність зазначених господарських операцій.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що дій посадової особи податкового органу щодо встановлення обставин та висновків під час проведення перевірки позивача є правомірними.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування акту № 141/22-50/25640924 від 11.05.2012, суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, що не є в розумінні ст.. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не підлягає оскарженню в судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість заперечень податкового органу.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук