Постанова № 25601676, 18.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2012 року № 2а-5542/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Сандас" відкритого акціонерного товариства "Експерементально-консервний завод "Лебедянський" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000082320 від 24.01.2012, № 0000072320 авд 24.01.2012, № 0000432230 від 17.04.2012 та №0000422230 від 17.04.2012 за участю:

представника позивача -Ворожбит О.Б. (довіреність б/н від 14.05.2012),

представника відповідача -Сидоренко Л.П (довіреність № 203/9/10-009 від 16.03.2012),

представника відповідача -Якубенко Г.Г. (довіреність б/н від 12.06.2012)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Санданс" відкритого акціонерного товариства "Експерементально-консервний завод "Лебедянський" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000082320 від 24.01.2012, № 0000072320 від 24.01.2012, № 0000432230 від 17.04.2012 та №0000422230 від 17.04.2012.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2012 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 18.07.2012, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

- У позивача відсутня кредиторська заборгованість перед засновником, а саме, Відкритим акціонерним товариством "Експерементально-консервний завод "Лебедянський", у розмірі 42 363 446, оскільки зазначена сума є сумою оплаченого статутного капіталу позивача, а чинне законодавство не містить вимоги щодо повернення засновнику статутного капіталу та включення до валового доходу суми неповернутого статутного капіталу, при цьому у позивача на момент проведення перевірки не залишилось ніякого майна, яке можливо було б повернути засновнику.

- Як на підставу для збільшення валового доходу відповідач вказав на те, що на момент перевірки за даними бухгалтерського обліку позивача нібито існувала дебіторська заборговані на суму 757 755,72 грн., водночас відповідачем не зазначено в яких саме бухгалтерських чи інших документах він побачив таку заборгованість, при цьому фактично такої заборгованості в бухгалтерському обліку на момент проведення перевірки не існувало, оскільки вона була списана в 2010 році, що підтверджується актами ліквідаційної комісії від 24.05.2010.

Позивачем не було включено суму дебіторської заборгованості у розмірі 757 755,72 грн. до валових витрат та вона не була відшкодована за рахунок страхового резерву, з огляду на що він не повинен збільшувати свій валовий дохід на зазначену суму.

- Тлумачення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, проведене відповідачем, не відповідає змісту цієї норми і суперечить їй, оскільки дослівне і систематичне тлумачення зазначеного пункту дозволяє платнику податку в повному обсязі включати збитки, задекларовані в декларації за перший квартал 2011 року, до складу витрат другого кварталу 2011 року і відповідно враховувати їх при розрахунку об'єкта оподаткування за другий квартал 2011 року і за наступні податкові періоди.

- Декларація за перший квартал 2011 року не містить окремого рядка, в якому необхідно було б окремо відобразити суму збитків минулих років і окремо - суму збитків, що виникли за результатами діяльності виключно першого кварталу 2011 року та чинним законодавством не передбачено виключення із розрахунку будь-якої його складової частини, тобто збитків минулих років, та проведення розрахунку збитків виключно за результатами діяльності за І квартал 2011 року.

Також позивач на обґрунтування позиції щодо правомірності включення від'ємного значення за минулі роки у складі від'ємного значення за ІІ-ІІІ квартали 2011 року посилався на листи комітету Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011, Спілки податкових консультантів України № 725 від 26.09.2011, Європейської Бізнес Асоціації №926/2011/21 від 27.09.2011, Американської Торгівельної Палати в Україні № 11 -574 від 24.10.2011.

Водночас позивач зазначив про те, що оскільки будь-якого рішення про зменшення суми від'ємного значення прийнятого на підставі акту перевірки № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012 відповідачем не виносилось, то він не був зобов'язаний зменшувати свої збитки в декларації за 9 місяців 2009 року.

Представники позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримали повністю, надали додаткові усні пояснення та просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, у судовому засіданні 24.05.2012 надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Свої заперечення проти позову відповідач обґрунтовує наступним.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень стали матеріали документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011 (акт перевірки № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012).

- На момент перевірки за даними бухгалтерського обліку позивача у відповідача існувала кредиторська заборгованість перед засновником -ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебедянський», частка якого у статутному капіталі ДП «Санданс»становить 100%, у розмірі 42 363 446 грн., а саме, на розрахунковий рахунок ДП «Санданс»у 3-4 кварталах 2008 року надійшли кошти у розмірі 42363446 грн., як внесок в статутний фонд ДП «Санданс», внесення яких в бухгалтерському обліку відображено проводками: Дт 46 Кт 40; Дт 31 Кт 46. З огляду на вказане, а також враховуючи зобов'язальність відносин між ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебединський»та позивачем, що підтверджується даними бухгалтерського обліку (наявність кредиторської заборгованості перед засновником), позивачем в порушення вимог чинного законодавства, станом момент перевірки, не повернуто внески до статутного фонду своїх власників (учасників) на загальну суму 42 363 446,00 грн.

- За даними бухгалтерського обліку станом на момент перевірки існує дебіторська заборгованість по рахунку 36 у розмірі 757 755,72 грн. Зазначена заборгованість у сумі 757 755,72 грн., визнана згідно чинного законодавства, як безнадійна заборгованість, актом ліквідаційної комісії позивача від 24.05.2010. В бухгалтерському обліку зроблено проводки: ДТ «Адміністративні витрати»Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 «Адміністративні витрати»Дт 79 «Фінансові результати», тобто віднесено на збитки підприємства.

- У зв'язку з набранням 01.04.2011 чинності розділу III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виникло за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечення підтримала, надала додаткові усні пояснення та просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

В період з 20.12.2011 по 26.12.2011 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва на підставі направлень №4408/23-20 від 20.12.2011, №4426/23-17 від 20.12.2011, №4410/22-20 від 20.12.2011 та №4411/23-50 від 20.12.2011 та підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до заяви за формою 8-ОПП про ліквідацію від 14.07.2009 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод»Лебедянський»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 29.12.2011.

В ході перевірки встановлено порушення вимог підпункту 12.1.2 пункту 12.1, підпункту 12.3.6 пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 5 підрозділу 4 розділу ХХ, підпунктів 159.1.1, 159.1.2 пункту 1589.1 статті 159 Податкового кодексу України, статей 24, 54 Закону України «Про господарські товариства», частини восьмої статті 63, статей 176, 126 Господарського кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 9 917 876 грн., в тому числі за 2-3 квартали 2011 року на суму 9 917 876 грн. та пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у 2-3 кварталах 2011 року на суму 11943026 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з наступного.

По перше, на розрахунковий рахунок ДП «Санданс»у 3-4 кварталах 2008 року надійшли кошти у розмірі 42363446 грн., як внесок в статутний фонд ДП «Санданс», дата внесення змін до статуту -30.07.2008. В бухгалтерському обліку відображено проводками: Дт 46 Кт 40; Дт 31 Кт 46.

На момент перевірки за даними бухгалтерського обліку існує кредиторська заборгованість перед засновником -ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебедянський», частка у статутному капіталі ДП «Санданс»становить 100%, у розмірі 42 363 446 грн.

З огляду на зазначене, а також враховуючи зобов'язальність відносин між ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебединський»та ДП «Санданс», що підтверджується даними бухгалтерського обліку (наявність кредиторської заборгованості перед засновником), податковий орган дійшов висновку про те що на порушення вимог чинного законодавства, станом на момент перевірки, Дочірнім підприємством «Санданс»не повернуто внески до статутного фонду своїх власників (учасників) на загальну суму 42 363 446,00 грн.

По друге, за даними бухгалтерського обліку станом на момент перевірки існує дебіторська заборгованість по рахунку 36 у розмірі 757 755,72 грн. Зазначена заборгованість у сумі 757 755,72 грн., визнана згідно чинного законодавства, як безнадійна заборгованість, актом ліквідаційної комісії ДП «Санданс»від 24.05.2010. В бухгалтерському обліку зроблено проводки: ДТ «Адміністративні витрати»Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 «Адміністративні витрати»Дт 79 «Фінансові результати», тобто віднесено на збитки підприємства.

З урахуванням наведеного податковий орган дійшов висновку про те, що ДП «Санданс»занижено валові доходи за 2-3 квартали 2011 року на загальну суму 43 121 202 грн.

ДП «Санданс»декларувало про відсутність фінансово-господарської діяльності.

За результатами попереднього акту перевірки № 634/1-23-03-32105499 від 26.10.2009 встановлено порушення підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за півріччя 2009 року на загальну суму 1 632 736,00 грн. та дану суму порушення не відсторновано у декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року та 2009 рік , по рядку 06 Декларації «Скориговані валові витрати».

По - треттє, у зв'язку із набранням 01.04.2011 чинності розділу IІІ Податкового кодексу України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається, з огляду на що «Санданс»в порушення пункту З підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України завищено валові витрати у 2-3 кварталах 2011 року на суму 10310290 грн.

З урахуванням наведеного податковий орган дійшов висновку про те, що Дочірнім підприємством «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебединський»допущено заниження податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року на суму 9 917 876 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 11 888 9921 грн.

За результатами перевірки складено акт № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012 на підставі якого винесено податкові повідомлення - рішення, в яких Дочірньому підприємству «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод»Лебедянський»№ 000082320 від 24.01.2011 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ -ІІІ квартали 2011 року на суму 11 943 026 грн. та № 0000072320 від 24.01.2012 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 9917877 грн. у тому числі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 1 грн.

06.02.2012 Дочірнім підприємством «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод»Лебедянський»до Державної податкової служби в місті Києві була подана скарга на податкові повідомлення -рішення № 000082320 від 24.01.2011 та № 0000072320 від 24.01.2012, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1907/10/12-114 від 05.04.2012 задоволена частково, скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000072320 від 24.01.2012 в частині 1,0 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та податкове повідомлення -рішення № 000082320 від 24.01.2011 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток на суму 54034,0грн., а в іншій частині податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

17.04.2012 на підставі акту перевірки № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012 та рішення про результати розгляду первинної скарги № 1907/10/12-114 від 05.04.2012 винесено податкові повідомлення -рішення, в яких Дочірньому підприємству «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод «Лебедянський»№ 0000432230 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ -ІІІ квартали 2011 року на суму 11 888 992 грн. та № 0000422230 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем на загальну суму 9917876 грн.

Дочірнє підприємство «Санданс»Відкритого акціонерного товариства «Експериментально-консервний завод»Лебедянський»не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями № 000082320 від 24.01.2011, № 0000072320 від 24.01.2012, № 0000432230 від 17.04.2012 та № 0000422230 від 17.04.2012, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37.1 статті 37 Податкового кодексу України встановлено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.

Пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, визначено, що розділ III Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України визначено, що пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Дослівне тлумачення вказаних положень Податкового кодексу України дають підстави вважати, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Підтвердженням вказаного висновку є також абзац 3 пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України, яким визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь яких інших звітних періодів.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 N 1-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01.04.2011 чинності розділом III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Отже, у платників податків відсутні визначені законом підстави, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2012 у справі № 2а/2570/5339/2011.

Послання позивача на листи комітету Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-1160 від 10.11.2011, Спілки податкових консультантів України № 725 від 26.09.2011, Європейської Бізнес Асоціації №926/2011/21 від 27.09.2011, Американської Торгівельної Палати в Україні № 11 -574 від 24.10.2011 не примаються судом до уваги з огляду на те, що зазначені листи не є нормативно - правовими актами, а носять інформацйний характер.

За результатами дослідження податкових декларацій з податку на прибуток підприємств позивача за І квартал 2011 року та за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, встановлено наступне.

Як вбачається в податковій декларації за І квартал 2011 року, яка подана позивачем до податкової інспекції, у рядку 8 „об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (-) ((+/-03 -(+/-06) - 07)" задекларована сума -11943026 грн. У рядку 04.9 декларації „Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного податкового року" задекларовано суму 11943026 грн.

У податковій декларації за ІІ-ІІІ квартал 2011 року, яка подана позивачем до податкової інспекції, у рядку 06.6 „Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду" задекларована сума 11943026 грн. У рядку 07 декларації „Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності вказано суму - "-11888992" грн.

Із зазначеного слідує, що сума вказана у рядках 06.6, 07 податкових декларацій у розмірі 11943026 грн., є від'ємним значенням минулого 2010 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем було неправомірно визначено рядок 6.6 декларації (від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду), що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, а відповідачем правомірно зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкту оподаткування на прибуток за ІІ -ІІІ квартал на 11 888 992 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 63 Господарського кодексу України у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Згідно з частиною першою статті 126 Господарського кодексу України асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному капіталі та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Частиною третьою статті 126 Господарського кодексу України встановлено, що вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному капіталі та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій. Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з частинами першою та другою статті 176 Господарського кодексу України організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Організаційно-господарські зобов'язання можуть виникати між суб'єктами господарювання, зокрема, у разі якщо один з них є щодо іншого дочірнім підприємством.

Статтею 21 Закону України «Про господарські товариства», встановлено, що у разі припинення платоспроможного товариства вимоги його кредиторів задовольняються у порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України. У разі визнання товариства банкрутом, вимоги його кредиторів задовольняються у порядку черговості, встановленої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 54 зазначеного Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Таким чином суб'єкт організаційно-господарських повноважень, засновник, має право вимагати від суб'єкта господарювання, дочірнього підприємства, вчинення на його користь певних управлінсько-господарських (організаційних) дій, зокрема у випадку припинення платоспроможного дочірнього товариства, воно має виплатити засновнику вартість частини майна пропорційно його частці у статутному капіталі, а засновник має право вимагати від дочірнього підприємства виконання зазначено обов'язку.

На сторінці 9 акту перевірки № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012 зазначено про те, що на розрахунковий рахунок ДП «Санданс»у 3-4 кварталах 2008 року надійшли кошти у розмірі 42363446 грн., як внесок в статутний фонд ДП «Санданс», які були внесені засновником -ВАТ «Експериментально-консервніий завод «Лебедянський», частка якого у статутному капіталі ДП «Санданс»становить 100%, та в бухгалтерському обліку зазначена операція була відображена проводками: Дт 46 Кт 40; Дт 31 Кт 46. Зазначені кошти на момент проведення перевірки ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебедянський»повернуті не були.

Вказані факти позивачем не заперечуються.

Отже позивач у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності повинен був повернути ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебедянський»його часту у статутному капіталі, яка становить 42363446 грн., водночас зазначені кошти ним не були повернуті.

Пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки позивачем не було повернуто засновнику - ВАТ «Експериментально-консервний завод «Лебедянський», його частку в статутному капіталі, що позивачем не заперечується то він повинен був включити зазначені кошти до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту або відшкодованої за рахунок страхового резерву згідно із пунктом 12.3 цієї статті, у разі коли протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: суд не задовольняє позов (заяву) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; сторони договору у досудовому порядку досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законодавством, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків, та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна. Якщо у майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити валові витрати на суму оскаржуваної заборгованості.

Підпунктом 12.3.6 пункту 12.3 статті 12 зазначеного Закону встановлено, що прострочена заборгованість підприємств, установ і організацій, на майно яких не може бути звернено стягнення (або тих, що не підлягають приватизації) згідно із законодавством України, відшкодовується за рахунок страхового резерву кредитора у разі, якщо протягом 30 календарних днів з моменту виникнення прострочення зазначена заборгованість не була відшкодована коштами Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів або компенсована в будь-який інший спосіб. При цьому кредитор у строки, передбачені законодавством, зобов'язаний звернутися до суду з позовом щодо відшкодування збитків, отриманих у зв'язку з таким кредитуванням. У разі коли кредитор не звертається до суду протягом визначених законодавством строків або у разі коли суд відмовляє у позові або залишає позовну заяву без розгляду, кредитор зобов'язаний збільшити валові доходи на суму безнадійної заборгованості у відповідний податковий період.

Згідно з пунктом 159.1.1 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України платник податку - продавець товарів, робіт, послуг має право зменшити суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у поточному або попередніх звітних податкових періодах у разі, якщо покупець таких товарів, робіт, послуг затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсації їх вартості). Таке право на зменшення суми доходу виникає, якщо протягом звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій: платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна; за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу). Платник податку - продавець, який зменшив суму доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, відповідно до абзацу першого цього підпункту зобов'язаний одночасно зменшити суму витрат цього звітного періоду на собівартість таких товарів, робіт, послуг.

Відповідно до підпункту 159.1.2 пункту 159.1 статті 159 Податкового кодексу України платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Платник податку - продавець у разі якщо суд не задовольняє позов (заяву) такого продавця або задовольняє його частково чи не приймає позов (заяву) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення заборгованості або її частини (крім припинення судом провадження у справі повністю або частково, у зв'язку з погашенням покупцем заборгованості або її частини після подання продавцем позову (заяви)), зобов'язаний збільшити: дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до зменшення доходу згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту; витрати відповідного податкового періоду на собівартість (її частину, визначену пропорційно сумі заборгованості, включеної до доходу відповідно до цього підпункту) товарів, робіт, послуг, за якими виникла така заборгованість, попередньо віднесену ним до зменшення витрат згідно з підпунктом 159.1.1 цього пункту.

Згідно з пунктом 5 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. З метою оподаткування відображення в обліку продавця та покупця такої заборгованості здійснюється до повного погашення чи визнання такої заборгованості безнадійною у такому порядку: порядок урегулювання сумнівної заборгованості, щодо якої заходи із стягнення розпочато до набрання чинності розділом III цього Кодексу. Платник податку - продавець зобов'язаний збільшити дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу витрат або відшкодованої за рахунок страхового резерву і у разі, якщо протягом такого податкового періоду відбувається будь-яка з таких подій: суд не задовольняє позову (заяви) продавця або задовольняє його частково чи не приймає позову (заяви) до провадження (розгляду) або задовольняє позов (заяву) покупця про визнання недійсними вимог щодо погашення цієї заборгованості або її частини; сторони договору досягають згоди щодо продовження строків погашення заборгованості чи списання всієї суми заборгованості або її частини (крім випадків укладення мирової угоди в межах процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, визначених законом); продавець, який не отримав відповіді на претензію протягом строків, визначених законом, або отримав від покупця відповідь про визнання наданої претензії, але не отримує оплати (інших видів компенсацій у рахунок погашення заборгованості) протягом визначених у такій претензії строків та при цьому протягом наступних 90 днів не звертається до суду (господарського суду) із заявою про стягнення заборгованості або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна. Якщо в майбутньому (з урахуванням строку позовної давності) такий продавець звертається до суду, то він має право збільшити витрати на суму оскаржуваної заборгованості; у разі якщо платник податку оскаржує рішення суду в порядку, встановленому законом, збільшення доходу, передбачене цим пунктом, не відбувається до моменту прийняття остаточного рішення відповідним судом; платник податку - покупець зобов'язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією; або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Строки, визначені абзацом "а" цього пункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповіді на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені законом. Строки, визначені абзацом "б" цього пункту, застосовуються незалежно від того, розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи з примусового стягнення боргу чи ні. Зазначене в цьому підпункті збільшення доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" чи "б" цього підпункту. Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно чи за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення. Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов'язань як покупця, так і продавця у зв'язку з таким визнанням.

Таким чином як нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»так і нормами Податкового кодексу України передбачено, що платник податку - продавець зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості (її частини), попередньо віднесеної ним до складу валових витрат у разі якщо протягом такого податкового періоду відбудеться одна з подій, яка свідчить про те, що погашення дебіторської заборгованості не відбудеться, зокрема, у випадку, якщо продавець не отримав відповідь на претензію у строки встановлені чинним законодавством або отримав відповідь, однак не отримав оплати, та не звернувся у встановлені строки до суду із заявою про стягнення заборгованості .

На сторінці 11 акту перевірки № 6/2-23-20-32105499 від 05.01.2012 зазначено про те, що за даними бухгалтерського обліку станом на момент перевірки існує дебіторська заборгованість по рахунку 36 у розмірі 757 755,72 грн., яка актом ліквідаційної комісії ДП «Санданс» від 24.05.2010 була визнана безнідійною заборгованістю та в бухгалтерському обліку зазначене відображено проводками: ДТ «Адміністративні витрати»Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 «Адміністративні витрати»Дт 79 «Фінансові результати».

Відповідно до акту ліквідаційної комісії позивача від 24.05.2010 комісією було неодноразово проведені переговори з боржниками, щодо повернення сум заборгованості, але боржники відмовляються повергати заборгованість, в зв'язку з чим ліквідаційна комісія визначила, що стягнення заборгованості з боржників в примусовому порядку в досить тривалими та потребують додаткових витрат та вирішила списати заборгованість на загальну суму 757 855,72 грн.

Позивачем не надано суду обґрунтувань та доказів на підтвердження того, що заборгованість не була віднесена до складу адміністративних витрат та в подальшому до складу валових витрат, про що свідчить відображення операцій щодо списання дебіторської заборгованості за допомогою проводок ДТ «Адміністративні витрати»Кт 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»в сумі 757755,72 грн.; Кт 92 «Адміністративні витрати»Дт 79 «Фінансові результати».

Таким чином, оскільки позивачем сума дебіторської заборгованості 757755,72 грн. була віднесена до складу адміністративних витрат та в подальшому до складу валових витрат, що позивачем не спростовано, а також враховуючи те, що позивачем не вживалось жодних дій спрямованих на повернення зазначеної дебіторської заборгованості, то позивач повинен був включити зазначену суму дебіторської заборгованості до складу валового доходу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134. статті 134 податкового кодексу встановлено, що у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу встановлено, що основна ставка податку становить 16 відсотків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.3.2 статті 54.3 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що відповідачем було правомірно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на суму 9 917 876 грн.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Санданс" відкритого акціонерного товариства "Експерементально-консервний завод "Лебедянський" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000082320 від 24.01.2012, № 0000072320 від 24.01.2012, № 0000432230 від 17.04.2012 та №0000422230 від 17.04.2012 -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 25.07.2012.