Постанова № 25601565, 31.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 року справа № 2а-540/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової службипро визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0003402360

На підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельна компанія МСУ»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0003402360, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки первинні документи, які підтверджують фінансово-господарські правовідносини між позивачем та ПП «Проектрембудкомплекс»оформлені належними чином, мають усі необхідні реквізити, визнані як обов'язкові для первинних документів бухгалтерського обліку, а укладений між ними договір є реальними.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішенння від 20.12.2011 №0003402360, якими позивачеві донараховано податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 222 083,0 грн. (177 666,67грн. -основний платіж, 44 416, 67грн. -штрафні санкції).

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

Представником відповідача позов не визнано та надано суду письмові заперечення по справі зі змісту яких вбачається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з дотримання вимог чинного законодавства та на підставі вчинення позивачем порушень, зазначених в акті перевірки.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що з 21.11.2011 по 25.11.2011 Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва ДПС (далі -податковий орган) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ» (далі -позивач) з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Проекрембудкомплекс»за період з 01.07.2011 по 31.07.2011, про що складено акт № 363/23-60/03449901 від 30.11.2011.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.2 ст.198, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі -ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 177 666,67 грн., а також визнано нікчемним та недійсним з моменту вчинення правочину між позивачем та ПП «Проекрембудкомплекс».

Позивачем подано до податкового органу заперечення на вищезазначений акт перевірки, проте за результатами їх розгляду -акт залишено без змін.

На підставі акта № 363/23-60/03449901 від 30.11.2011 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0003402360 від 20.12.2011, яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 222 083,0 грн., з яких 177 666,67 грн -основний платіж та 44 416,67 грн -штрафні санкції.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту перевірки, підставою винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що податковим органом визнано нікчемним та таким, що здійснений без настання реальних наслідків договір, укладений між позивачем та ПП «Проектрембудкомплекс», оскільки актом ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 23.08.2011 № 1270/23/3517805 визнано нікчемним та таким, що не спрямований на настання реальних наслідків договір, укладений між ПП «Проектрембудкомплекс»з ТОВ «Автом Сервіс Плюс»у липня 2011 року.

З вищезазначеного, податковим органом здійснено висновок, що взаємовідносини позивача з ТОВ «Проектрембудкомплекс»не спричиняють реального настання правових наслідків відповідно до ч. 1,2 ст. 215, ч. 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Судом встановлено, що правовідносини між ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»та ПП «Проектрембудкомплекс»виникли на підставі договору поставки від 01.06.2011 № 27/04-11, відповідно до якого останній був зобов'язаний поставити покупцеві товар, а покупець -прийняти названий товар та оплатити його.

На виконання договірних зобов'язань, ПП «Проектрембудкомплекс» поставило ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»товар (труби електрозварні, прямо шовні, одношарові, торцовані, очищені від ізоляції, труби б/у. діаметром 720х10,0 мм. довжиною 10,6-11,7 м) та виписано податкові накладні.

При цьому, вказані податкові накладні мають всі обовязкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

Отже, судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Мостобудівельна компанія МСУ»та ПП «Проектрембудкомплекс»останнє було належним чином зареєстроване як платник податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Визнання недійсними установчих документів юридичних осіб у ланцюгу господарських операцій, які не мали безпосередніх господарських відносин з позивачем, та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.

Податковим органом не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) ПП «Проектрембудкомплекс»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентів продавця, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за договором поставки з ПП «Проектрембудкомлекс».

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковим органом не надано суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва ДПС не надала належних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що вони підлягають скасуванню як протиправне.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 № 0003402360, Держанвої податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва ДПС.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Н.М. Клименчук