Постанова № 25600109, 08.08.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 р. Справа № 2а/0470/5895/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛяшко О.Б. при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представника позивача представника відповідача Рязанцевої А.Ф., Дубова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 12 березня 2012 року № 0000152305 на суму 46867,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Торговий Дім "Нові перспективи" (код ЄДРПОУ 37304247) за квітень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки № 610/23-307/23824169 від 22 лютого 2012 р. На підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2012 року № 0000152305, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 46866 гри. 00 коп. та застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 1грн. 00 кой. Позивач вважає висновки викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Торговий Дім "Нові перспективи" (код ЄДРПОУ 37304247) за квітень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 610/23-307/23824169 від 22 лютого 2012 р., яким встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України шляхом завищення у декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року податкового кредиту на суму 46 886грн. 00 коп. Зазначає, що акт перевірки складений обґрунтовано, а винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000152305 від 12 березня 2012 року законне і скасуванню не підлягає. Також відповідач посилається на те, що згідно перевірки вчинений позивачем правочин не спричиняє реального настання правових наслідків та є нікчемним. Підставами для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини. Так, перевіркою встановлено, що ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» не доведено факт фактичного отримання товару від ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи» та правомірність включення до складу податкового кредиту за квітень 2011 року суму ПДВ у розмірі 46866,00 грн. за отриманий товар від ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи». Не надано документів, що підтверджують транспортування товару. Також відповідач зазначає, що у ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи» відсутні необхідні умови для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності відповідного персоналу , транспортних засобів та основних фондів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання адміністративно-господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, взятих на себе зобов'язань. Отже відповідач вважає, що оскільки угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і обєкт оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, відповідач зробив висновок, що ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 14.02.2012 року № 156 відповідно до п.п.75.1.2. п. 75.1., ст. 75, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» (код за ЄДРПОУ 23824169) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Торговий Дім "Нові перспективи" (код ЄДРПОУ 37304247) за квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 610/23-307/23824169 від 22.02.2012 року, в якому Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України шляхом завищення у декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року податкового кредиту на суму 46 886грн. 00 коп. та фактично визнано нікчемною угоду № 4-18/03/11 від 18.03.2011 року, укладену між ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» та ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи» та такою, що реально не спричиняє реального настання правових наслідків та порушує публічний порядок.

На підставі акту перевірки від 22.02.2012 року № 610/23-307/23824169 прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000152305, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів на суму 46866 гри. 00 коп. та застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в сумі 1 грн. 00 коп.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» було подано до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська заперечення, які згідно відповіді податкового органу № 5676/10/23-316 від 06.03.2012 року, залишені без задоволення, а акт перевірки від 22.02.2012 року № 610/23-307/23824169 без змін.

Таким чином судом встановлено, що відповідач зробив висновок щодо нікчемності та недійсності договору з ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи», у зв'язку з відсутністю факту отримання послуг та товарів, тобто без мети настання реальних наслідків, що й стало підставою для донарахування грошового зобов'язання позивачу.

Проте, з такими висновками податкового органу щодо нікчемності укладеної між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи» угоди суд погодитись не може.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених позивачем та ТОВ «Торговий Дім "Нові перспективи» у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів. Зокрема, судом встановлено факт укладення угоди між ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи» та ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» № 4-18/03/11 від 18.03.2011 року, відповідно до якої ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи» зобов'язується поставляти ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів» товар згідно асортименту та кількості визначених, визначених покупцем. Документом, що визначає асортимент, кількість та ціну товару є накладна постачальника з відміткою (підписом) покупця про отримання. Виконання вищезазначеної угоди підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними та актами отримання вантажу вантажоотримувачем, що знаходяться в матеріалах справи, які оформлені у відповідності до норм чинного законодавства. Крім того, позивачем використаний товар, що отриманий за договором № 4-18/03/11 від 18.03.2011 року, у власній господарській діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що в квітні 2011 року ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" виготовило 385 т зефіру і мармеладу , що підтверджується Державним статистичним спостереженням "Терміновий звіт про виробництво промислової продукції(товарів, послуг) за видами" за квітень 2011 року. Згідно довідки начальника кондитерського цеху в квітні 2011 року на виробництво зефіру і мармеладу було використано 3681 кг пектину. В квітні 2011 року ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" отримувало пектин від ТОВ "Торговий Дім "Нові перспективи" згідно угоди № 4-18/03/11. Проведення господарських операцій по поставці пектину у вказаному періоді підтверджується видатковими накладними №2 від 01.04.2011 р., № 55 від 19.04.2011р., № 78 від 26.04.2011 р. В квітні 2011 року від ТОВ "Торговий Дім "Нові перспективи" було отримано 2450 кг пектину на суму 274400,00 грн. Також в квітні 2011 року ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" отримало від ТОВ "Торговий Дім "Нові перспективи" мастильний матеріал Капол САРОLЕХ 175 в кількості 50 кг на суму 6798,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 108 від 29.04.2011р. Платіжними дорученнями № 878 від 05.04.2011р., № 893 від 06.04.2011р., № 906 від 07.04.2011р., № 549 від 27.04.2011р., № 1066 від 28.04.2011р. ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" сплатило ТОВ "Торговий Дім "Нові перспективи" за поставлені по угоді № 4-18/03/11 товари 230798, 50 грн. Транспортування товару по зазначеній угоді здійснювалось через транспортну організацію ТОВ "Делівері", що підтверджується актами отримання вантажу від 21.04.2011 р. № А-РМ-2599 та від 28.04.2011 р. № А-РМ-2671.

Таким чином встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» у квітні 2011 року від ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи» отримало товари та сплатило за них 281198 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ в сумі 46866 грн. 41коп. ТОВ "Торговий Дім "Нові перспективи" видало позивачу податкові накладні № 2 від 01.04.2011р., в якій відображений ПДВ на суму 9333,33 грн., № 61 від 19.04.2011р., в якій відображений ПДВ в сумі 9333,33 грн., № 80 від 26.04.2011р. з ПДВ на суму 27066,67 гр., №104 від 29.04.2011р. з ПДВ на суму 1133,08 грн. ТОВ "Роменський завод продовольчих товарів" зазначені податкові накладні, загальна сума відображеного ПДВ в яких становить 46866 грн. 41 коп., включило в реєстр отриманих та виданих податкових накладних в квітні 2011 року та зазначену суму податку на додану вартість віднесло до податкового кредиту згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року та додатку 5 до зазначеної декларації.

Отже ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів», при оподаткуванні податком на додану вартість господарських операцій з ТОВ «Торговий Дім «Нові перспективи» по угоді № 4-18/03/11, дотримано норми чинного законодавства та правомірно віднесено до податкового кредиту в квітні 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 46866,41 грн.

Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність господарських операцій, здійснених Товариством з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» з ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи» за квітень 2011 року, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, а також використання позивачем у власній господарській діяльності наведених результатів господарських операцій, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Встановлені судом обставини та перевірка підтвердженості їх доказами узгоджується з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», у відповідності до якої процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і

громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або

юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади,

незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Відповідачем не надані докази щодо наміру порушити публічний порядок сторонами правочину, а саме не надано відповідного вироку суду, як доказу вини.

Судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що у ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи» відсутні відповідний персонал, транспортні засоби, основні фонди та необхідні умови для здійснення господарської діяльності що унеможливлює здійснення ТОВ «Торговий дім «Нові перспективи» господарської діяльності, оскільки для того, щоб здійснювати купівлю-продаж товарів не є обов'язковим наявність відповідного персоналу, транспортних засобів та основних фондів тощо.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 розділу 1, п. 5.2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N 984 від 22.12.2010, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Позивачем було надано всі необхідні та належним чином складені первинні документи, тобто податкові накладні, видаткові накладні, акти отримання вантажу що підтверджується матеріалами справи. Вказані податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту за даний період.

Згідно листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000152305 12 березня 2012 року, а тому вважає за необхідне позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» задовольнити та скасувати таке рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 12 березня 2012 року № 0000152305 на суму 46867,00 грн. (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят сім грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 468 грн. 67 коп. (чотириста шістдесят вісім грн. 67 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 30 липня 2012 року.

Суддя О.Б. Ляшко