Рішення № 25599556, 26.07.2012, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2/1522/8735/11

Провадження № 2/1522/5751/12

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

„26" липня 2012 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого -судді Погрібного С.О.

за секретаря - Булата В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Національного банку України до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, за уточненою вимогою просив стягнути на свою з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 15 000,0 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120,0 гривень, посилаючись на таке. 14 грудня 2008 року на пульт централізованого спостереження управління державної служби охорони при ГУМВС України в Одеській області поступив сигнал про спрацювання сигналізації на в'їзних воротах Управління Національного банку України в Одеській області по вулиці Рішельєвська, 8. За сигналом тривоги до Управління Національного банку України в Одеській області прибула група затримання ДСО та зафіксувала факт дорожньо-транспортної пригоди, під час якої автомобіль ВМW-750, д/н НОМЕР_1, допустив зіткнення з в'їзними воротами позивача. Екіпажем ППС ДАІ № 130, що прибув на виклик, було складено протокол про ДТП. Відділом розшуку встановлено, що автомобіль ВМW -750, д/н НОМЕР_1, належить ОСОБА_4. Відповідно до довіреності від 05.08.2008 року, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО Плужник Г.О. та зареєстрованої в реєстрі за № 4374, ОСОБА_4 передала повноваження щодо розпорядження, керування та експлуатування автомобілем ВМW -750, д/н НОМЕР_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -відповідачам по справі, відносно яких складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. ст. 122-4, 124 КпАП України.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання з'явився позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, в обґрунтування чого посилався на те, що автомобіль, на якому здійснено ДТП, йому не належить, в користуванні у нього не перебуває, хто знаходився за кермом під час ДТП йому невідомо. Також зазначив, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2010 року постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04.06.2010, якою відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди і притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, -скасовано, та провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання з'явився позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позову, підтримавши пояснення ОСОБА_2

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав, що зазначені в уточненій позовній заяві.

Третя особа ОСОБА_4, залучена до участі у справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів, результатів експертизи, матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню правила про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, передбачені у ст. 1187 ЦК України, згідно із частиною 1 якої джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, правила наведеної статті вказують на обов'язок володільця транспортного засобу, як джерела підвищеної небезпеки, відшкодувати шкоду, настання якої пов'язано з використанням, зберіганням або утриманням такого транспортного засобу. При цьому, для задоволення позову не вимагається доведення вини володільця джерела підвищеної небезпеки, навпаки, тягар доведення відсутності вини лежить на володільці транспортного засобу: відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Стосовно обставин пригоди.

14 грудня 2008 року автомобілем марки ВМW-750, д/н НОМЕР_1, в м. Одесі на вул. Рішельєвській скоєно наїзд на перешкоду (ворота банку), після чого автомобіль зник з місця ДТП.

Про факт вчинення ДТП та залишення місця пригоди автомобілем ВМW-750, д/н НОМЕР_1, було повідомлено органи ДАІ. Екіпажем ППС ДАІ № 130, що прибув на виклик, було складено протокол про ДТП. Матеріали по зазначеному факту направлено для розгляду до відділу розшуку.

Відповідно до довіреності від 05.08.2008, посвідченої приватним нотаріусом ОМНО Плужник Г.О. та зареєстрованої в реєстрі за № 4374, ОСОБА_4, яка значиться як власник зазначеного транспортного засобу, передала повноваження щодо розпорядження, керування та експлуатування автомобілем ВМW -750, д/н НОМЕР_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 -відповідачам по справі, відносно яких складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. ст. 122-4, 124 КпАП України.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2010 року постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 04.06.2010, якою відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди і притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, -скасовано, та провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КпАП України.

Стосовно розміру шкоди, завданої ДТП.

Згідно акту № 1/08 проведення обстеження електричних приводів Beninca DU.50V, 14 грудня 2008 року проведено обстеження технічного стану електричних приводів Beninca DU.50V у кількості 2 шт., які вийшли з ладу внаслідок наїзду автомобіля ВМW -750, д/н НОМЕР_1, на зовнішні ворота будівлі Управління Національного банку України в Одеській області, розташованої в м. Одесі по вул. Рішельєвській, 8.

Як вбачається з рахунка-фактури № 127 від 18.12.2008 року, позивачем сплачено 15000,0 гривень за ремонт пошкоджених воріт Управління Національного банку України в Одеській області.

Відповідно до дефектного акту, складеного 19 грудня 2008 року комісією в складі ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, встановлено, що після удару по воротах внаслідок наїзду автомобіля ВМW-750, д/н НОМЕР_1, замок, що висів на внутрішній стороні воріт, було зламано та відбулося часткове відкриття воріт. При цьому електричні ворота Beninca DU.50V перестали функціонувати.

За актом № 22 від 19.12.2008 року про передавання-приймання виконаної роботи за рахунком фактурою № 127 від 18.12.2008 року позивач та ТОВ «Південьбудсервіс»засвідчили, що виконані роботи з ремонту воріт -прийняті замовником та сплачено кошти у сумі 15 000,0 гривень за надані послуги.

Досліджуючи обґрунтованість розміру завданої шкоди, судом враховано, що відповідачі не надали ґрунтовних документів та не заперечували щодо способу визначення та розміру завданої позивачу шкоди, з огляду на що, подані позивачем докази суд визнає достатніми для визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Стосовно особи володільця джерела підвищеної небезпеки.

Суд визнає відповідачів володільцями джерела підвищеної небезпеки з огляду на таке.

Відповідно до відповіді ВРЕР №1 згідно комп'ютерної бази даних відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м. Одеси № 1, станом на 30.11.2011 року автомобіль ВМW-750, д/н НОМЕР_1, 1988 р.виг., кузов НОМЕР_2, 20.09.2002 року на підставі довідки-рахунку МОЛ 279557 від 11.09.2002 року, виданої Госпрозрахунковим центром координації керівництва автомобільними стоянками при УДАІ УМВС, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4.

Згідно із довіреністю від 05.08.2008 року, ОСОБА_4 видала доручення на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_2 з надання їм права на розпорядження (продавати, здавати в найм, оренду, позичку) транспортним засобом автомобіль ВМW-750, д/н НОМЕР_1, 1988 р.виг., кузов НОМЕР_2.

14 грудня 2008 року відбулося досліджуване у цій справі ДТП, а вже 08 січня 2009 року ОСОБА_2, скориставшись правом на передоручення, видав доручення з правом розпоряджатися автомобілем ВМW-750, д/н НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_10 в межах наданих повноважень. При цьому, відповідно до пояснень ОСОБА_10 останній дійсно придбав у ОСОБА_2 автомобіль ВМW-750, д/н НОМЕР_1, за довіреністю від 08.01.2009 року, втім про скоєне ДТП, а також про розшук автомобіля він не знав.

Факт видачі зазначених довіреностей підтверджується також витягом з Єдиного реєстру довіреностей №21532056 від 05.04.2012 року, наявного в матеріалах справи.

Факти отримання відповідачами зазначеного автомобіля від власника у користування за генеральною довіреністю з правом розпорядження ним, реалізація його третій особі, похилий вік власника автомобіля -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у своїй сукупності свідчать про те, що цей автомобіль під час настання пригоди не міг бути у її володінні та користуванні; це транспортний засіб на законних підставах на той момент вибув з її володіння та користування, а тому вона не може вважатися володільцем джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином, за відсутності доказів про інші правові підстави володіння іншими особами зазначеним транспортним засобом, суд визнає відповідачів володільцями джерела підвищеної небезпеки -автомобіля ВМW-750, д/н НОМЕР_1, у період, в який було скоєно ДТП. При цьому для такого висновку не має правового значення чи перебувало зазначений автомобіль у фактичному володіння відповідачів безпосередньо під час ДТП, оскільки це не впливає на визначення особи володільця джерела підвищеної небезпеки.

Стосовно обставин, встановлених під час розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності.

Додатково суд має врахувати, що справа про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності розглядалася Суворовським районним судом м. Одеси та Апеляційним судом Одеської області, з якої вбачається наступне.

В апеляційній скарзі на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси, підписаній особисто ОСОБА_2, скаржник посилався на неврахування того факту, що його не було повідомлено про час й дату судового слухання, а тому судом не повно досліджено всі обставини, що могли вплинути на ухвалене судом рішення. Вказуючи такі обставини, ОСОБА_2 стверджував, що він має неповнолітню дитину, а спірний автомобіль є його єдиним джерелом заробітку; при цьому він просив врахувати суд зазначені пом'якшуючі обставини та застосувати до нього адміністративне стягнення, не пов'язане з позбавленням права керування транспортним засобом.

Враховуючи процесуальні порушення під час розгляду справи про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, постановою Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2009 року закрито провадження по зазначеній справі у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення: тобто, не за реабілітуючою підставою у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. При цьому сам відповідач у своїй апеляційній скарзі не вказував на відсутність події та складу правопорушення у його діях та просив лише змінити вид стягнення, що має бути до нього застосований, таким чином фактично визнавши свою вину у вчиненні ДТП.

Отже, аналіз матеріалів справи про адміністративне правопорушення опосередковано свідчить про визнання ОСОБА_2 факту перебування у його фактичному володінні та користування автомобіля ВМW-750, д/н НОМЕР_1, в результаті використання якого пошкоджено майно позивача.

Зміна ОСОБА_2 своїх пояснень з приводу обставин справи, що відбулося під час розгляду цієї цивільної справи та не збігається з правовою позицією відповідача, викладеною під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, тлумачиться судом не на його користь та переконливо свідчить лише про його бажання уникнути цивільно-правової відповідальності за вчинене правопорушення.

Судом додатково враховано, що для вирішення цієї справи, згідно із вимогами цивільного законодавства, не має правового значення, яка саме особа здійснювала керування (використовувала) джерелом підвищеної небезпеки безпосередньо під час ДТП, оскільки правове значення має питання про особу, яка на певних юридичних підставах володіла цим транспортних засобом.

Судом враховано, що сам по собі факт непритягнення відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення його від цивільної відповідальності, оскільки відсутність встановленого постановою суду у справі про притягнення до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення у діях відповідача -не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Зазначене, зокрема, узгоджується з думкою, викладеною у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках»від 30.03.2012 року.

Згідно до ч.1 ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Враховуючи, що спірним транспортним засобом, відповідно до довіреності від 05.08.2008 року, володіли спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд вважає цілком обґрунтованою вимогу позивача щодо солідарної відповідальності обох відповідачів.

За правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.1992 року під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативною управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,0 гривень, та стягнути з відповідачів в дохід держави суму судового збору в розмірі 214,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 23, 1187, 1190 ЦК України, п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27.03.92 року, ст.ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов Національного банку України -задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Національного банку України, через Управління Національного банку України в Одеській області, на відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 15 000,0 (п'ятнадцяти тисяч) гривень на розрахунковий рахунок № 46290900406 в Управлінні Національного банку України в Одеській області, код банку 328027, ЄДРПОУ 09328021.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Національного банку України на відшкодування витрат на забезпечення розгляду справи в розмірі 120,0 гривень.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в дохід держави 214,60 гривень належної до сплати суми судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: С.О. Погрібний

26.07.2012