Вирок № 25593479, 09.08.2012, Печерський районний суд міста Києва

Справа № 1-231/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.08.2012 Печерський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді А.О..Медушевська при секретарі Я.Е. Крохмальовій, А.В. Биковій,

за участю прокурорів О.С. Вавренюка, Романюка М.М., Байдюка Д.А., Романяка Д.М., Балакірєва М.С., Суховетрук І.І.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва справу за обвинуваченням ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, працюючої фахівцем контактного центру ПАТ «Київгаз», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В 2002 році у ОСОБА_8 після смерті батька, ОСОБА_9, виник злочинний умисел на заволодіння АДРЕСА_1, оскільки крім неї спадкоємцем першої черги за законом була її мати ОСОБА_10

З метою реалізації злочинного умислу 05.12.2002 року ОСОБА_8, маючи на меті вчинення корисного, умисного злочину, а саме заволодіння шляхом шахрайства чужим майном, АДРЕСА_1, перебуваючи в приміщенні Сьомої Київської державної нотаріальної контори за адресою: м. Київ, вул. Севастопольська, 5, ввела державного нотаріуса ОСОБА_11 зазначеної нотаріальної контори в оману, шляхом внесення недостовірної інформації до заяв про отримання та вступ у спадщину недостовірних відомостей про те, що вона є єдиним спадкоємцем за законом і єдиним претендентом на майно її померлого батька, ОСОБА_9 Надання вказаних заяв державному нотаріусу ОСОБА_11 стало підставою, для вступу у спадщину на майно, а саме АДРЕСА_1, отримавши від державного нотаріуса ОСОБА_11 свідоцтво про право на спадщину за законом, на вказане майно від 05.12.2002 року зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій № 2У-4513.

Злочинними діями ОСОБА_8 її матері ОСОБА_10 було нанесено матеріальну шкоду у розмірі 519 675,00 гривень, тобто 3/4 вартості АДРЕСА_1.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на усунення перешкод в заволодінні АДРЕСА_1 та її подальшого продажу, у грудні 2006 року ОСОБА_8 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з цивільним позовом про усунення перешкод у користуванні вказаною квартирою шляхом виселення її матері - ОСОБА_10

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про виселення ОСОБА_10 з АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні вказаною власністю та задоволено зустрічний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори м. Києва від 05.12.2002 року, зареєстроване в реєстрі № 2У-4513 та видане ОСОБА_8, про визнання за ОСОБА_10 право власності на ѕ АДРЕСА_1 та про вселення ОСОБА_10 у вищевказану квартиру.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 15.03.2007 року відмовлено в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_8, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 року залишено без змін.

Продовжуючи свої злочинні дії, з метою незаконного збагачення діючи з корисливих спонукань ОСОБА_8, повторно, достовірно знаючи про рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 року, вчинила дії, направлені на продаж АДРЕСА_1 у грудні 2006 року.

Так на початку 2007 року ОСОБА_8 за посередництвом невстановленої слідством особи на ім'я «Надія» розмістила в періодичному рекламному виданні «Авізо» об'яву про продаж АДРЕСА_1. В цей же період часу ОСОБА_8 в БТІ м. Києва отримано документи, щодо права власності останньої на вказану квартиру.

В подальшому ОСОБА_8 достовірно знаючи про рішення Дарницького районного суду м. Києва та ухвалу Апеляційного суду м. Києва ввела в оману ОСОБА_12 та її представника ОСОБА_13, шляхом надання їм, для ознайомлення документів, щодо її права власності на АДРЕСА_1, а саме свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори м. Києва від 05.12.2002 року, зареєстроване в реєстрі № 2У-4513 та видане ОСОБА_8 та довідки про право власності на вищевказану квартиру отриманої у БТІ м. Києва.

В подальшому, 20.04.2007 року ОСОБА_8 перебуваючи в приміщенні офісу ТОВ «Сітікон» № 24 по вул. Інститутській, 22/7 в м. Києві вчинила шахрайство відносно ОСОБА_12 шляхом введення її в оману та надання ОСОБА_12 завідомо неправдивих відомостей, щодо права власності ОСОБА_8 на АДРЕСА_1, не повідомляючи ОСОБА_12 про рішення Дарницького районного суду м. Києва та ухвали Апеляційного суду м. Києва, також про відсутність згоди її матері на продаж зазначеної квартири, в порушення п. 5 договору купівлі-продажу, а саме: «Продавець гарантує, що зазначена квартира на момент укладання цього договору нікому не відчужена, в спорі і під заставою не перебуває, судових справ щодо неї не ведеться, прав щодо неї у третіх осіб як в Україні так і за її межами немає, як вклад до статутного фонду юридичних осіб вона не передана, будь-яких прав у третіх осіб в тому числі малолітніх та неповнолітніх щодо квартири немає», продала ОСОБА_12 згідно договору купівлі-продажу від 20.04.2007 року АДРЕСА_1. Після укладання договору купівлі-продажу подружжя ОСОБА_12 передало, а ОСОБА_8 заволоділа грошовими коштами в сумі 128 тис. доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 20.04.2007 року становило 646 400,00 грн. та є особливо великим розміром. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_14.

Підсудна ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину, що їй інкримінується не визнала і пояснила, що її батько ОСОБА_9 мав змогу та став на чергу, для отримання квартири, для її сім'ї, яка на той момент складалась з неї, її чоловіка ОСОБА_15, дочки. Перший взнос за квартиру, яку отримав батько ОСОБА_9 по АДРЕСА_1, вносила вона зі своїм чоловіком, комунальні платежі оплачувались також нею, але на даний час квитанції про оплату не зберіглись. В даній квартирі був прописаний її батько ОСОБА_9, вона з чоловіком ОСОБА_15 і старшою дочкою, на даний час ОСОБА_16 Її батьки ОСОБА_9 та мати ОСОБА_10 з 1988 року проживали в будинку, який розташований в с. Євминка Козелецького району Чернігівської області, де мали своє господарство. В 2002 році помер її батько ОСОБА_9, який останнім часом важко хворів та за яким вона доглядала. Після смерті батька вона за усною згодою своєї матері ОСОБА_10, яка на похоронах повідомила, що все майно перейде до неї, так як вона єдиною дитиною в сім'ї, вона в листопаді 2002 року звернулась до Сьомої державної нотаріальної контори в м. Києві, з паспортом матері, свідоцтвом про смерть батька, копією свідоцтва про шлюб батьків, які надала їй матір - ОСОБА_10, повідомила нотаріуса, про ще одного спадкоємця свою мати, яка далеко проживає від м. Києва і не заперечує проти оформлення спадщини на неї. Нотаріус повідомила, що якщо мати не заперечує проти оформлення спадщини, то не потрібно її везти до м. Києва і за порадою нотаріуса вона внесла до документів на оформлення спадщини, що вона є єдиним спадкоємцем, після чого отримала свідоцтво про право на спадщину, а саме на будинок в с. Євминка Козелецького району Чернігівської області та АДРЕСА_1, ощадні книжки.

В 2005 році вона запропонувала ОСОБА_10 тимчасово переїхати до них в АДРЕСА_1, на що остання погодилась. Коли мати переїхала, то через декілька місяців влаштувалась працювати консьєржкою в їхньому підїзді. Після чого їхні відносини погіршились, так як ОСОБА_10 попала під вплив невідомих їй людей і робила незносним подальше сумісне проживання. ОСОБА_10 постійно вчиняла сварки, бійки, висловлювала прокльони в сторону її сім'ї, почала вимагати продажу даної квартири і надання їй окремої однокімнатної картири.

Влітку 2006 року вона звернулась до суду з позовом про про виселення ОСОБА_10 з АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні вказаною власністю, але їй рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 було відмовлено, натомість задоволено вимоги ОСОБА_10 до неї про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори м. Києва від 05.12.2002 року, зареєстроване в реєстрі № 2У-4513 та видане ОСОБА_8, про визнання за ОСОБА_10 право власності на ѕ АДРЕСА_1 та про вселення ОСОБА_10 у вищевказану квартиру.

Не погоджуючись з даним рішенням суду вона подала апеляційну скаргу, але ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15.03.2007 року їй відмовлено в задоволенні апеляційної, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 року залишено без змін.

Весною 2007 року вона дійшла усної згоди зі своєю матір'ю ОСОБА_10 про продаж АДРЕСА_1 та поділ між собою грошових коштів. Вона звернулась до послуг брокера на ім'я ОСОБА_17, яка допомогла знайти покупців даної квартири. До неї звернулась ріелтор на ім'я ОСОБА_13, яка оглянула квартиру та сказала, що в неї є покупці на дану квартиру. Наступного разу ОСОБА_13 приходила на огляд квартири з жінкою і дівчинкою, яким сподобалась квартира.

Вказує, що при оформленні договору купівлі-продажу квартири з ОСОБА_12, вона його не читала і питань від нотаріуса з приводу перебування вказаної квартири в судових спорах не пам'ятає, сама вона про цей факт не повідомляла, так як рахувала, що спірна квартира належить їй, не зважаючи на рішення судів. Від ОСОБА_18 вона отримала 128 тис. дол. США, після чого зі свом зятем ОСОБА_16 та його товаришем ОСОБА_19, який був за кермом автомобіля відправились до АДРЕСА_1. Вона з ОСОБА_16 піднялась до квартири, де вже був присутнім її чоловік ОСОБА_15, через деякий час прийшла ОСОБА_10 з незнайомим чоловіком та почала вимагати в неї гроші від продажу квартири, на її пропозицію отримати гроші завтра та оформити це у нотаріуса, ОСОБА_10 в категоричній формі відмовилась. Тоді вона віддала ОСОБА_10 80 тис. дол. США, після чого остання залишила квартиру, інші гроші вона витратила на власні потреби.

Цивільний позов ОСОБА_18 визнає і кожного місяця його відшкодовує, на даний час виплатила 31 тис. гривень та згідно рішення Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_10 перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_18 20 тис. дол. США в рахунок її частки АДРЕСА_1.

Потерпіла ОСОБА_10 під час судового розгляду пояснила, що підсудна ОСОБА_8 є її рідною дочкою. У 1989 році вона з чоловіком отримала кооперативну квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, яку виплатили самостійно з чоловіком ОСОБА_9, без допомоги підсудної. В 1988 році вона з чоловіком ОСОБА_9 купили дачу в Чернігівській області Козелецького району с. Євминка, де вона була прописалась і проживала з 1988 року, чоловік був прописаний в АДРЕСА_1.

В 2002 році її чоловік ОСОБА_9 тяжко захворів та помер, поховали його в с. Євминка. Після смерті чоловіка вона заяву на прийняття спадщини не подавала, так як знала, що дочка в неї одна та після її смерті, все майно перейде у її власність. Але її дочка ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9 приблизно в шестимісячний термін, взяла без її дозволу свідоцтво про її шлюб, свідоцтво про смерть батька та оформила спадщину на себе, а саме дачу в с. Євминка та АДРЕСА_1, без її дозволу, про що вона дізналась в 2005 році.

В 2005 році вона переїхала в АДРЕСА_1, дочка ОСОБА_8 була проти, але так як в неї погіршився стан здоров'я їй було важко перебувати на дачі, де не було належних умов, для похилої людини. Через декілька місяців вона влаштувалась працювати консьєржкою в цьому ж під'їзді де і проживала. Нормального життя в квартирі не було, підсудна постійно знущалась та погрожувала їй, крім них в даній квартирі проживали чоловік підсудної та її діти. Вона забрала у дочки ОСОБА_8 свідоцтво про свій шлюб та свідоцтво про смерть чоловіка ОСОБА_9, коли ОСОБА_8 це побачила, то вчинила сварку та вигнала її з квартири.

В цей період вона проживала по місцю своєї роботи, в кімнаті консєржки. Пізніше дізналась, що підсудна подала заяву до суду про її виселення з квартири, на що вона подала зустрічний позов.

По рішенню суду їй відсудили ѕ квартири на вул. Ревуцького і ѕ дачі в с. Євминки, а підсудній ј вказаного майна, остання не погодилась і подала апеляцію. Апеляційний суд підтвердив рішення районного суду.

Після рішення Апеляційного суду м. Києва вона перебувала на робочому місці, до неї прийшла підсудна та вчинила бійку, що прийшлось викликати міліцію. Після цього випадку вона перейшла працювати в іншій під'їзд даного будинку. В один із днів дату вона не пам'ятає їй повідомили, що підсудна вивозить речі з квартири, на той час вона подумала, що квартиру звільняє в зв'язку з рішенням суду.

Згідно рішення суду, 24.04.2007 року приїхала виконавча служба, дільничій, для її вселення в АДРЕСА_1, але двері ніхто не відкрив. Коли другий раз приїхала виконавча служба, для її вселенні, то в цей час підійшла жінка з договором купівлі-продажу на її квартиру і вона дізналась, що підсудна продала спірну квартиру іншим людям.

Наполягає, що не вимагала від підсудної продажу АДРЕСА_1, для подальшої купівлі для себе однокімнатної квартири та вказує, що не отримувала від підсудної грошові кошти в розмірі 80 тис. дол. США.

Просить призначити покарання підсудній на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_18 під час судового засідання пояснив, що в квітні 2007 року між його дружиною ОСОБА_12 та підсудною укладено договір купівлі-продажу квартири. Так, в офісі ТОВ «Сітікон» його дружина ОСОБА_12 придбала АДРЕСА_1, а він передав підсудній грошові кошти в сумі 128 тис. дол. США, при цьому ОСОБА_8 не повідомляла, що дана квартира перебуває в судовому спорі з її матір'ю. Договір укладено в присутності нотаріуса, яка перевіряла дану квартиру в БТІ на предмет будь - яких заборон, на момент укладання договору, такі заборони були відсутні і ОСОБА_8 надавала на огляд свідоцтво про прийняття спадщини п'ятирічної давнини, що не визивало сумнівів, щодо її права власності на квартиру.

Через декілька днів після укладання договору його співробітник ОСОБА_13 пішла до придбаної квартири, отримати ключі від неї, але в квартирі були інші люди, які повідомили їй, що квартира перебуває в судових спорах. Він попросив ОСОБА_13 зв'язатись із підсудною і в розмові остання повідомила, що вибачається за такий вчинок, але їй треба було рятувати дітей.

В судовому засіданні зменшив суму позовних вимог, з урахуванням виплачених сум і просить стягнути з підсудної 453 тис. 800 грн., щодо міри покарання підсудної покладається на розсуд суду, але підстав для його пом'якшення він не вбачає.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні 15.05.2012 року показала, що підсудна являється її матір'ю. В 1987 році купили будинок в селі Євминка, куди переїхали жити її бабуся ОСОБА_10 з дідусем. Конфліктів у сім'ї не було, поки не помер дідусь. ОСОБА_8 зі згоди ОСОБА_10 оформила на себе спадщину. Пізніше батьки забрали ОСОБА_10 до себе в АДРЕСА_1. Через деякий час ОСОБА_10 влаштувалась працювати консьєржкою в цьому ж під'їзді і після цього почалися перші конфлікти в родині, остання стала їх ображати та проклинати. Надалі вона не проживала з батьками, вони з чоловіком жили окремо. Одного разу підсудна зателефонувала їй і сказала, що вони з бабусею - ОСОБА_10 побилися. Після цього ОСОБА_8 подала заяву до суду, щоб висилити потерпілу по місцю її прописки в село, але їй було відмовлено, а частину квартири присвоєно ОСОБА_10 Коли спільне проживання стало нестерпним, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_10 прийняли рішення продати квартиру, про що знала вся сім'я. Зі слів її чоловіка ОСОБА_16, який був присутнім при продажу квартири та передачі грошей, а також зі слів своєї матері ОСОБА_8, вона знає, що 80 тис. дол. США було передано потерпілій. Інша частина грошей ОСОБА_8 була витрачена на адвокатів та судові процеси, про що вона знає зі слів своєї матері.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні 15.05.2012 року показав, що підсудна це його теща, в 1999 році він одружився з її старшою дочкою ОСОБА_16 Підсудна зі своїм чоловіком проживали в АДРЕСА_1. ОСОБА_10 зі своїм чоловіком проживали в Чернігівській області с. Євминка.

В 2002 році дідусь ОСОБА_9 помер, після чого підсудна разом з ОСОБА_10 їздили до нотаріуса і остання переписала всю спадщину на ОСОБА_8

В 2006 році ОСОБА_10 приїхала до Києва, де проживала з сімє'ю ОСОБА_8 по АДРЕСА_1. ОСОБА_10 влаштувалась працювати консьєржкою в цьому ж будинку, після чого почались сварки між останньою та ОСОБА_8

Зі слів своєї дружини та підсудної йому відомо, що ОСОБА_8 подавала в суд заяву про виселення ОСОБА_10 з квартири, але в судові спори він не вникав, тому мало що може пригадати.

Після сварок між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 ними було прийняте спільне рішення продати квартиру по АДРЕСА_1 і поділити гроші.

Він був присутнім при оформлені договору купівлі - продажу квартири, яка на той час належала ОСОБА_8, точної адреси де відбувалась угода він не пам'ятає. Він з ОСОБА_8 та своїм товаришем ОСОБА_19, їздив на оформлення договору купівлі-продажу і був присутнім при передачі коштів за квартиру в розмірі 125 тис. дол. США. Одразу після укладання договору вони поїхали до АДРЕСА_1 і через деякий час до квартири прийшла ОСОБА_10 з незнайомим чоловіком та вимагала отримання коштів, на що ОСОБА_8 віддала гроші в розмірі 80 тис. дол. США, розписку про отримання грошей ОСОБА_8 не брала. На що була витрачена інша частина грошей ОСОБА_8 йому не відомо.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні 15.05.2012 року суду показала, що вона працює ріелтером в ТОВ «Сітікон» і потерпілий ОСОБА_18 є її директором. Вона в 2007 році займалась пошуком двокімнатної квартири на Харківському масиві на прохання дружини директора ОСОБА_12, яка хотіла придбати собі квартиру.

Серед оголошень вона знайшла АДРЕСА_1, зателефонувала по вказаному телефону та потрапила на агента на ім'я ОСОБА_17, яка надала номер телефону ОСОБА_8, вони домовились про зустріч, перший раз вона приїхала на зустріч сама, при зустрічі ОСОБА_8 показала документи на квартиру, а саме: свідоцтво про спадщину, квитанції про оплату комунальних послуг. Другий раз вона приїхала з ОСОБА_12, квартира їм сподобалась.

В квітні 2007 року був укладений основний договір по вул. Інститутська, 22/7, офіс 24 ТОВ «Сітікон» в м. Києві між підсудною та ОСОБА_12, при укладанні якого вона була присутня, також був нотаріус, ОСОБА_18, брокер ОСОБА_17, з підсудною приїхав молодий чоловік, хто ще був присутній на даний час вже не пам'ятає. При укладанні договору ОСОБА_8 не повідомляла, що квартира перебуває у судових спорах.

Через декілька днів після укладання договору вона поїхала до квартири, щоб забрати ключі, її зустрів молодий чоловік і коли вони перебували в квартирі, то хтось почав гучно дзвонити в двері, молодий чоловік просив не відкривати двері, але вона наполягла і до квартири зайшла жінка, яка представилась матір'ю ОСОБА_8 і повідомила, що вона є законним власником цієї квартири, про що надала судове рішення.

Вона одразу зателефонувала ОСОБА_8 для з'ясування даної ситуації, на що остання повідомила, що угода зроблена, хоча вона і не мала права продавати квартиру, але продала її заради своїх дітей.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду пояснив, що підсудна його дружина, після їх одруження його тесть ОСОБА_9 став на чергу для отримання кооперативної квартири, яку отримав по АДРЕСА_1 і був в ній прописаний, але вони з тещею ОСОБА_10 в ній не проживали, а проживали в селі Євминка, де в них було господарство.

Після смерті ОСОБА_9 потерпіла казала, що треба всю власність переписати на підсудну, так як вона єдина дитина в їх сім'ї. ОСОБА_8 їздила до нотаріальної контори та переоформила на себе спадщину батька зі згоди ОСОБА_10

Через деякий час після смерті ОСОБА_9 вони потерпілу забрали проживати в квартиру АДРЕСА_1, де остання влаштувалась працювати консьєржкою в цьому ж під'їзді. Після цього почались сварки та бійки між ОСОБА_10 та його дружиною ОСОБА_8 Потерпіла почала вимагати від підсудної придбання для неї окремого житла. Останні домовились між собою про продаж квартири та поділ грошей, в судові спори між останніми він не вникав та мало про них цікавився, так як цим займалась ОСОБА_8

Також повідомив, що був свідком того, що після укладання договору купівлі продажу АДРЕСА_1, його дружина та зять ОСОБА_16 прийшли додому і через деякий час прийшла ОСОБА_10 з незнайомим чоловіком, та почала вимагати негайно віддати їй частину грошей. ОСОБА_8 віддала ОСОБА_10 80 тис. дол. США.

Кошти, які залишились від продажу квартири ОСОБА_8 витратила на адвокатів, які приймали участь у судових спорах.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні повідомила, що вона працювала державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори м. Києва та оформляла спадщину після смерті ОСОБА_9 на його дочку ОСОБА_8, яка зверталась декілька разів з заявами до контори. Вона оформила спадщину на підсудну, яка звернулася вже після сплину 6-ти місячного строку, оскільки остання надала докази фактичного прийняття спадщини, а саме ощадну книжку померлого. Це було одним із фактів прийняття спадщини. ОСОБА_8 в першій заяві до нотаріальної контори просила оформити спадщину на квартири, житловий будинок, ощадні книжки, а в другій заяві, яка була нею подана через рік, просила оформити спадщину на недооформлені ощадні книжки. В двох заявах ОСОБА_8 вказувала самостійно, що є єдиним спадкоємцем, вона даного факту не перевіряла, так як це не входило до її обов'язків. В 6-ти місячний строк і пізніше ніхто крім ОСОБА_8 на оформлення даної спадщини з заявами не звертався.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він працював тривалий час водієм, а його напарником був ОСОБА_15 - чоловік підсудної, через нього він познайомився з усією сім'єю ОСОБА_15 та ОСОБА_9. Він купив будинок в с. Євминка Козелецького району Чернігівської області, по одній вулиці з потерпілою, де проживав постійно з дружиою.

Зазначив, що чоловік потерпілої - ОСОБА_9 помер, в якому році пригадати не може і на поминальному обіді через рік, де було близько 40 осіб, ОСОБА_10 сказала, що передала підсудній документи на оформлення спадщини. Пізніше ОСОБА_10 переїхала жити до підсудної, яка проживала з сім'єю по вул. Ревуцького в м. Києві, в квартирі, яку отримав ОСОБА_9 для неї, про що йому відомо зі слів ОСОБА_15

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що проживає в АДРЕСА_3 з 1992 року, з цього ж часу знає і сім'ю ОСОБА_8, які проживають в сусідньому під'їзді. В 2006 році до них з села переїхала ОСОБА_10, яка влаштувалась працювати консьєржкою в їхньому будинку. Вважає, що їх бувший голова кооперативу ОСОБА_21 вчиняв шахрайські дії з квартирами за допомогою консьєржок, під його провокації попала і ОСОБА_10, яка після того, як влаштувалась на роботу, постійно вимагала від ОСОБА_8 продажу квартири. Між останніми почались судові спори, після яких чатина квартири по вул. Ревуцького в м. Києві була виділена ОСОБА_10 Коли приходила виконавча служба, то не змогла вселити ОСОБА_10, так як квартира була продана, коли другий раз прийшла виконавча служба, то вселила потерпілу в квартиру. Також зі слів ОСОБА_8 їй відомо, що вона разом з потерпілою продала спірну квартиру.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що ОСОБА_9 був її рідним братом, тобто потерпіла являється її невісткою, а підсудна племінницею. В 2002 році помер її брат - ОСОБА_9, який проживав в с. Євминка з потерпілою. На річницю після смерті брата, рідні і близькі сиділи за столом і потерпіла сказала, що підсудна оформляє на себе спадщину.

Пізніше потерпіла переїхала жити до ОСОБА_8 в АДРЕСА_1, після чого потерпіла зненавиділа дочку і почались сварки. Потерпіла вимагала від підсудної продажу квартири. Зі слів ОСОБА_8 їй відомо, що почались судові процеси за поділ квартири і спірну квартиру вони продавали разом. Після продажу ОСОБА_8 віддала гроші в сумі 80 тис. дол. США ОСОБА_10 на придбання однокімнатної квартири.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показала, що знає потерпілу з 1963 року, коли вони разом працювали, потім вони жили в одному с. Євминка, де часто спілкувались, там помер та був похований чоловік потерпілої - ОСОБА_9 Потерпіла переїхала жити до м. Києва, в квартиру, яку вона отримувала з чоловіком, в якій на той час проживала її дочка ОСОБА_8 з сім'єю. Вона була присутня на поминальному обіді по ОСОБА_9, але розмов про оформлення спадщини не чула, зі слів потерпілої їй відомо, що остання дізналась про те, що спадщина оформлена на підсудну після її переїзду до м. Києва. В 2006 році підсудна побила потерпілу та вигнала з квартири, після чого почались суди. В цей період часу потерпіла проживала в неї, так як останній не було де жити. Їй відомо, що потерпіла дізналась про продаж спірної квартири, коли прийшла заселятись в неї за рішенням суду, з понятими і в чей час прийшли інші люди, які повідомили, що вони придбали дану квартиру.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показала, що вона працювала консьєржкою в АДРЕСА_1, де і проживає, тому знає ОСОБА_8 та ОСОБА_10 Повідомила, що після переїзду потерпілої до цього будинку, остання влаштувалась працювати консьєржкою в їхньому будинку, тому вони часто спілкувались. Зі слів потерпілої їй відомо, що її вигнала дочка з квартири і ОСОБА_10 зверталась до неї з проханням пожити у неї, на що вона відмовила. Тому потерпіла жила на робочому місці, а пізніше у якоїсь бабусі. Потім між потерпілою і підсудною почались судові спори і одного разу вона була свідком бійки між ними, коли підсудна побила потерпілу на ліфтовій площадці в їхньому будинку. Після чого підсудна продала квартиру та вивезла меблі, про що потерпіла не знала.

З оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_14. вачається, що 20.04.2007 року її було запрошено до офісу ТОВ «Сітікон» № 24 по вул. Інститутській, 22/7 в м. Києві, для посвідчення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_12 за згодою її чоловіка ОСОБА_18 При посвідченні договору учасниками правочину їй були надані оригінали документів, які підтверджували право власності на відчужувану вищевказану квартиру, а також відповідно до п. 39 «Інструкції» нею було встановлено особи сторін за оригіналами паспортів, данні яких були внесені у реєстр нотаріальних дій. До підписання договору купівлі - продажу вказаної квартири нею було здійснено перевірку зазначеного майна та сторін по реєстру обтяжень рухомого майна та реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. На час підписання договору будь-яких заборон, в тому числі на відчуження об'єктів нерухомого майно, а саме АДРЕСА_1 не було, так само як і обтяжень рухомого майна стосовно сторін за договором, перевірено та посвідчено особистості сторін. Після ознайомлення з текстом договору сторонами в її присутності він був підписаний. (т. 1 а.с. 186-188).

Крім того, винність підсудної у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- даними, які містяться в протоколі очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_13 від 27.09.2011, згідно якої сторони підтвердили факт купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1 /т.1 а.с. 201-204/;

- даними, які містяться в протоколі очної ставки між ОСОБА_8 та ОСОБА_18 від 27.09.2011, згідно якого сторони підтвердили факт купівлі-продажу АДРЕСА_1 /т. 1 а.с. 205-2010/;

- даними, які містяться в протоколі огляду оригіналу договору купівлі-продажу від 20.04.2007 АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 відповідно до якого «Продавець» (ОСОБА_8.) продала, а «Покупець» (ОСОБА_12.) купила АДРЕСА_1, вказана квартира належить «Продавцеві» на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Сьомою Київською державною нотаріальною конторою від 05.12.2002 за реєстровим номером № 2у-4513 та зареєстрованого Бюро технічної інвентирізації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 31.01.2003 у реєстровій книзі № д. 47-188за реєстровим № 991 продаж квартири вчиняється між сторонами за 646 400 тисяч гривень 00 копійок, гроші «Продавець» одержала повністю від «Покупця» до підписання цього договору. Підписання цього договору «Продавцем» є підтвердженням факту повного розрахунку за продану квартиру, договір підписано за згодою чоловіка «Покупця» викладеної у формі заяви, «Продавець» гарантує, що зазначена квартира на момент укладення цього договору нікому не відчужена, в спорі і під заставою не перебуває, судових справ щодо неї не ведеться, прав щодо неї у третіх осіб як в Україні так і за її межами немає, як вклад до статутного фонду юридичних осіб вона не передана, будь-яких прав у третіх осіб в тому числі малолітніх та неповнолітніх щодо квартири немає, договір підписано ОСОБА_8, ОСОБА_12 та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_14./ т. 1 а.с. 227-228/;

- даними, які містяться в протоколі огляду заяви від ІНФОРМАЦІЯ_2 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_8 звернулась із заявою до Сьомої Київської державної нотаріальної контори з проханням про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом та у якій ОСОБА_8 вказано, що крім неї інших спадкоємців на майно її померлого батька ОСОБА_9 - немає /т. 3 а.с. 25/;

- даними, які містяться в рішенні Дарницького районного суду м. Києва про розгляд та відмову у задоволенні позову ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про виселення ОСОБА_10 з АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні вказаною власністю та про розгляд і задоволення зустрічного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори м. Києва від 05.12.2002, зареєстроване в реєстрі № 2У-4513 та видане ОСОБА_8, про визнання за ОСОБА_10 право власності на ѕ АДРЕСА_1 та про вселення ОСОБА_10 у вищевказану квартиру /т. 2 а.с. 31-33/;

- даними, які містяться в ухвалі Апеляційного суду м. Києва про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_8, щодо виселення ОСОБА_10 з АДРЕСА_1 та усунення перешкод у користуванні вказаною власністю та залишення без змін Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 /т. 2 а.с. 34-35/;

- даними, які містяться в заяві ОСОБА_8 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом /т. 3 а.с.20/;

- даними, які містяться в висновку почеркознавчої експертизи № 10488/11 від 20.10.2011, згіно яких:

1. Підпис від імені ОСОБА_8 в графі «Підписи: 1. » зліва від рукописного запису «(ОСОБА_8.)» у Договорі купівлі-продажу квартири від 20.04.2007 складений від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14. в реєстрі за № 716, - виконаний самою ОСОБА_8;

2. Підпис від імені ОСОБА_12 в графі «Підписи: 2. » зліва від рукописного запису «(ОСОБА_12.)» у Договорі купівлі-продажу квартири від 20.04.2007 складений від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14. в реєстрі за № 716, - виконаний самою ОСОБА_12;

3. Рукописний запис в графі «Підписи: 1. «(ОСОБА_8.)» у Договорі купівлі-продажу квартири - від 20.04 2007 складений від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14. в реєстрі за № 716, - виконаний ОСОБА_8;

4. Рукописний запис в графі «Підписи: 2. «(ОСОБА_12.)» у Договорі купівлі-продажу квартири від 20.04.2007 складений від імені ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 та зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_14. в реєстрі за № 716, - виконаний ОСОБА_12./т. 1 а.с. 236-242/;

- даними, які містяться в заяві ОСОБА_10 від 06.04.2007, відповідно до якої остання повідомляла прокуратуру Дарницького району м. Києва про можливість незаконного продажу ОСОБА_8 АДРЕСА_1/ т. 1 а.с. 78/.

Крім того, суд вважає за можливе визнати такими, що можуть бути покладені в основу вироку суду відомості, які містяться в матералах № 4986 на підставі яких винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, а саме пояснення ОСОБА_8 від 02.05.2007 року, про те, що вона після рішення Апеляційного суду м. Києва, яким затверджено рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 року про присудження ОСОБА_10 3/4 квартири АДРЕСА_1, вирішила продати квартиру, щоб вона не була передана релегійній секті, в яку на її думку входила ОСОБА_10 (т.1 а.с. 85-88). Також протоколом допиту ОСОБА_25 у якості свідка від 12.09.2011 року, згідно якого підсудна на питання слічого відповіла, що вона не повідомляла покупців та їх представників про рішення судів та про те, що ѕ квартири АДРЕСА_1 належить її матері ОСОБА_10, оскільки вважала рішення судів незаконними /т. 1 а.с. 164-170/. При цьому, суд виходив з того, що підсудна вказала, що дані пояснення та протокол допиту, з її слів записано вірно і нею прочитано. Тобто пояснення останнью надавались добровільно, без будь-якого тиску і примусу, після чого ОСОБА_8 вони були прочитані і підписані.

Зазначені письмові докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення підсудною діяння, інкримінованого їй стороною обвинувачення.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 року по справі № 2-4884/2006 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_10 про виселення та усунення перешкод у користуванні власність та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_8, 3-ї особи: ОСОБА_15, ОСОБА_26, Київське міське управління юстиції про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину квартири, частину житлового будинку та вселення, яке набрало законної сили 15.03.2007 року (т. 2 а.с. 31-33), встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час шлюбу в 1992 році ОСОБА_9 отримав ордер на квартиру АДРЕСА_1, яким повністю сплачені пайові внески за квартиру.

В 1988 році ОСОБА_9 придбаний у власність будинок АДРЕСА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 помер в с. Євминка Козелецького району Чернігівської області.

05.11.2002 року ОСОБА_8 звернулась до Сьомої Київської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_9, вказуючи, що крім неї інших спадкоємців немає.

05.12.2002 року вище вказаною нотаріальною канторою підсудній видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зкладанось з АДРЕСА_1, житлового будинку АДРЕСА_4 та грошових вкладів.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Судом не приймаються до уваги твердження підсудної та свідків ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_22 про те, що потерпіла була достовірно обізнана в 2002 році про оформлення ОСОБА_8 спадщини її батька - ОСОБА_9, а також свідка ОСОБА_16, який повідомив, що підсудна разом з потерпілою їздили та оформлювали спадщину. Так, як такі твердження спростовуються показами потерпілої, свідка ОСОБА_23 та рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11.12.2006 року по справі № 2-4884/2006, яким визнано часково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори від 05.12.2002 року та встановлено, що дані твердження письмовими доказами не підтверджуються.

Твердження підсудної про те, що в неї не було умислу на незаконне оформлення спадщини свого батька - ОСОБА_9, та надання нотаріусу Сьомої Київської державної нотаріальної контори інформації про ще одного спадкоємця - ОСОБА_10, судом відхиляються, так як підсудна в своїй заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину зазначила, що крім неї інших спадкоємців немає, хоча з її слів потерпіла надала їй необхідні документи на оформлення спадщини, що свідчить про зацікавленість в одноособовому отриманні спадкового майна. Також такі доводи спростовується позами допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, яка працювала нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори і вказала, що підсудна самостійно вказувала в заяві, що є єдиним спадкоємцем.

Доводи підсудної, свідків ОСОБА_16, ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_22, в тому, що підсудна підписала договір купівлі - продажу АДРЕСА_1 від 20.04.2007 року, за згоди потерпілої та остання після продажу квартири отримала свою частку грошових коштів у сумі 80 тис. дол. США, судом відхиляються. Оскільки потерпіла в судовому засіданні даний факт заперечувала. Крім показів свідків ці обставини ніякими письмовими доказами не підтверджуються. Суд вважає, що такі твердження підсудної спрямовані на перекладення відповідальності за свої злочинні дії на інших осіб.

На думку суду, обставини усвідомлення ОСОБА_8 своїх дій, а також її бажання привласнити отримані шляхом обману у потерпілих гроші в момент заволодіння ними, знайшли своє підтвердження всіма здобутими і вище викладеними доказами по справі, а відтак, посилання захисту на цивільно-правовий характер відносин між ОСОБА_8 і потерпілими є безпідставними.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину доведена повністю, а її умисні дії правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ст. 190 ч.4 КК України, як шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, вчинене повторно, в особливо великих розмірах.

Обставиною, що пом`якшує покарання підсудної, судом не встановлено.

Судом не приймаються до уваги доводи захисту підсудної в тому, що пом'якшуючою обставиною у справі необхідно визнати відшкодування підсудною потерпілому ОСОБА_18 грошової суми в розмірі 192 тис. 600 грн. В судовому засідані встановлено, що підсудна відшкодувала потерпілому збитки в розмірі 31 тис. грн., а сума в розмірі 161 тис. 600 грн. була перерахована потерпілою ОСОБА_10 на депозитний рахунок Дарницького районного суду м. Києва, який в свою чергу повернув ці кошти потерпілому ОСОБА_18 в рахунок завданих збитків. Тобто підсудною фактично повернуто потерпілому ОСОБА_18 суму збитків в розмірі 31 тис. грн., що не заперечували учасники процесу. Так як дана сума є не значною в порівнянні з основною сумою, яка завдана злочином, а саме 646 тис. 400 грн., тому суд не вбачає підстав, для визнання даної оставини, як пом'якшуючої.

Обставин, що обтяжують покарання підсудній, судом не встановлено.

Виходячи з наведеного та враховуючи обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, позицію підсудної, яка просила вибачення у потерпілого ОСОБА_18 але в судовому засіданні так і не змогла ґрунтовно пояснити, чому вона одразу після вчинення злочину, при його виявленні потерпілим, частково не відшкодувала завдані йому збитки. Судом приймається до уваги вік підсудної, що вона до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем проживання, роботи, одружена, працює фахівцем контактного центру ПАТ «Київгаз», а також враховуючи стан здоров`я підсудної, суд дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_8 не можливо без ізоляції від суспільства і їй необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Вирішуючи заявлений потерпілим ОСОБА_18 на досудовому слідстві цивільний позов на суму 646 тис. 400 грн. (т.1 а.с.108), змінений останнім в судовому засіданні з урахуванням часткового відшкодування збитків на суму 453 тис. 800 грн., підтриманий ним в судовому засіданні, суд дійшов висновку про те, що він підлягає задоволенню. Дана сума збитків була доведена в ході судового засіданні та являється сумою прямих збитків, спричинених незаконними діями ОСОБА_8 Підсудна визнала суму збитків та цивільний позов знайшов своє підтвердження всіма здобутими по справі доказами.

Судові витрати по справі за проведення експертизи відповідно до ст. 93 КПК України покласти на засуджену.

Питання речових доказів вирішується судом у відповідності до ст. 81 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.321, 323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_8 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, і призначити їй покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_8 змінити в залі судового засідання, з підписки про невиїзд на тримання під вартою в слідчому ізоляторі Держдепартаменту України з питань виконання покарань м. Києва.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 обраховувати з 09 серпня 2012 року.

В строк відбуття покарання зарахувати строк перебування ОСОБА_8 під вартою, згідно протоколу затримання особи від 16.09.2011 року, тобто строк з 16.09.2011 року по 19.09.2011 рік.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_18 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_18 453 тис. 800 /чотириста п'ятдесят три тисячі вісімсот/ грн. 00 коп. на відшкодування матеріальних збитків, спричинених злочином.

Речові докази по справі: АДРЕСА_1, яка згідно постанови від 14.06.2010 року знаходиться при матеріалах справи, передати власнику, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 14.11.2011 року, яким є ОСОБА_10.

Речовий доказ по справі, а саме копію заяви ОСОБА_8 від 25.11.2002 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, яка приєднана до матеріалів справи, залишити там же.

Арешт, накладений постановою ст.слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_27 від 15.09.2011р. на АДРЕСА_1, згідно ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 14.11.2011 року, власником якої є ОСОБА_10 - зняти.

З метою забезпечення цивільного позову та конфіскації майна, суд вважає, що на майно ОСОБА_8, а саме квартиру АДРЕСА_6; квартиру АДРЕСА_5, яке згідно постанов старшого слідчого СУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_27 від 05.09.2011 року належить ОСОБА_8 на праві приватної власності та на яке накладено арешт, слід залишити під арештом.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м.Києві (р/р 31255272210579, Код 820019, Банк: ГУ ДКСУ у м. Києві, ЄДРПО 02883096 послуги експерта) судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи у розмірі 2538 (дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Суддя А.О.Медушевська