Постанова № 25583693, 09.08.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«01»серпня 2012 р. Справа №5023/1732/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О. В., суддя Тихий П. В.,

при секретарі Вороні В. С.,

за участю представників:

прокурора -Бойко В. В.

позивача -не з'явився

відповідача -Дворницький В.В.

першої третьої особи -не з'явився

другої третьої особи -Воробей Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1996 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. у справі № 5023/1723/12

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора, м. Харків в інтересах держави в особі Ізюмської міської ради, м. Ізюм

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Головне управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків

2) Управління Держсільгоспінспекції України в Харківській області, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Югран», с. Пісочин

про стягнення 143818,02 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Ізюмської міської ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Югран»(далі - відповідач) шкоду, заподіяну самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 143 818,02 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. у справі № 5023/1732/12 (суддя Погорелова О. В.) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь держави 143 818,02 грн. шкоди та 2 876,36 грн. судового збору.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2012р. у справі № 5023/1732/12 та прийняти нове рішення, в якому зменшити суму відшкодування заподіяної шкоди, зменшивши її на загальну суму 59 831,11 грн., а саме: 44 695,55 грн., отриманих позивачем в якості плати за користування землею та 15 135,56 грн., отриманих в якості фіксованого сільськогосподарського податку.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на неналежне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків, викладених в судовому рішенні, обставинам справи, а також невідповідність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Крім того, зазначає про недоведеність вини відповідача в заподіянні шкоди внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та розміру шкоди. На його думку, судом першої інстанції при встановленні розміру заподіяної шкоди не враховано розміру отриманих позивачем коштів, сплачених відповідачем в рахунок оплати за користування земельною ділянкою.

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про безпідставність апеляційної скарги, зокрема, на те, що факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем та сума шкоди доведені належним чином, а попередній договір оренди не є правовстановлюючим документом. Просить рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. у справі № 5023/1723/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Відповідач надав уточнення апеляційної скарги, в яких просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. у справі №5023/1723/12 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач та треті особи письмових відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Позивач та перша третя особа, будучи належним чином повідомлені про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, не реалізували своє право на участь у судовому процесі та не забезпечили явку своїх представників у призначене судове засідання.

Враховуючи те, що явка позивача та третьої особи не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Прокурор та друга третя особа, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноважених представників відповідача та другої третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, рішенням позивача 2 сесії 5 скликання № 0016 від 11.05.2006 р. дозволено відповідачу розробляти проект землеустрою щодо відведення в оренду терміном на 12 років земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею орієнтовно 200 га, які розташовані на території позивача в районі вул. Чапаєва та зобов'язано відповідача у термін до 01.09.2006 р. подати на розгляд міської ради проект землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок.

12 квітня 2007 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено попередній договір № 16 про укладення договору земельної ділянки, відповідно до умов якого орендар зобов'язався за власні кошти виготовити проектно-технічну документацію, необхідну для укладення договору оренди земельної ділянки. Сторони зобов'язались протягом 2007 року, але не пізніше 31.12.2007 р. укласти договір оренди земельної ділянки, розташованої на території позивача загальною площею 189,00 га.

Крім того, рішенням позивача 20 сесії 5 скликання №1096 від 26.06.2007 р. відповідачу дозволено розробляти проект землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею орієнтовно 184,5 га, які розташовані в межах території позивача в районі вул. Чапаєва та зобов'язано відповідача у термін до 01.10.2007 р. подати на розгляд міської ради проект землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, останній використовував дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 59,0 га та 123,4721 га ріллі на території м. Ізюм для вирощування сільськогосподарських культур. При цьому, відповідач щомісячно сплачував орендну плату за користування землею, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними дорученнями від 20.06.2007 р. по 19.10.2011 р. (т. 1 а. с. 68-120).

У травні 2008 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держкомзему у Харківській області проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території м. Ізюм Харківської області.

Вказаною перевіркою встановлено, що відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур на території м. Ізюм Харківської області самовільно зайнято та використовується дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 59,0 га та 123,4721 га ріллі без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою.

За результатами проведеної перевірки посадовими особами складено акти обстеження земельних ділянок № 000528 та № 000529 від 22.04.2008 р. (т. 1 а. с. 30, 31), протоколи про адміністративні правопорушення № 003224 та № 003225 від 22.04.2008 р. (т. 1 а. с. 28, 29).

Крім того, згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.05.2011 р., складеного фахівцями міськрайуправління Держкомзему в м. Ізюм та Ізюмського району Харківської області відповідачем самовільно за відсутності правовстановлюючого документа на землю використовуються земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 182,4 га.

24.01.2012 р. за вказаними фактами Харківською міжрайонною природоохоронною прокуратурою порушено кримінальну справу стосовно директора відповідача ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України, яка в наступному була направлена до суду.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р. (далі - Методика) та розрахунку третьої особи за самовільне зайняття зазначених земельних ділянок відповідачу нараховано шкоду в загальній сумі 143 818,02 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави 143 818,02 грн. шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що факт використання земельної ділянки відповідачем без оформлення правовстановлюючих документів є доведеним, що підтверджується, зокрема, актами обстеження земельних ділянок від 22.04.2008 р. та протоколами про адміністративні правопорушення від 22.04.2008 р., актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.05.2011 р., що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Крім того, суд прийняв до уваги порушення відносно директора відповідача кримінальної справи за ч. 1 ст. 197-1, ч. 2 ст. 364-1, яка в наступному була направлена до суду.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу шкоди в розмірі 143 818,02 грн. на підставі Методики визначення розміру шкоди, в зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги прокурора.

Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками місцевого господарського суду та вважає їх такими, що не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також нормам чинного законодавства, їм не надана правильна та належна правова оцінка. Такий висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на наступному.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Процедуру планування та проведення перевірок, оформлення матеріалів за їх результатами встановлює Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 р. № 312 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.12.2003р. за № 1223/8544 (далі -Порядок).

Як вбачається із матеріалів справи, розмір шкоди, заподіяної державі, внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки розрахований на підставі Методики визначення розміру шкоди та даних актів обстеження та перевірки земельних ділянок.

Дослідивши зазначені акти, колегія суддів дійшла висновку про їх невідповідність вимогам вищезазначеного Порядку.

Відповідно до п. 4.1 Порядку державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків.

Згідно з п. 5.5. Порядку акт підписується державним інспектором (інспекторами), який (які) проводить (проводять) перевірку, представником юридичної особи чи фізичною особою, що використовують земельні ділянки, свідками (за їх наявності).

Із наданих прокурором копій актів не вбачається проведення перевірки в присутності власника чи користувача земельної ділянки або уповноважених ними осіб або в присутності свідків. Зазначене підтверджується відсутністю їх підписів на складених актах. Таким чином, акти не відповідають вимогам п.п. 4.1., 5.5. Порядку.

Відповідно до п. 5.3. Порядку акт складається у двох примірниках. Перший примірник акта залишається у державного інспектора, який проводить перевірку, другий - вручається або надсилається керівнику юридичної особи чи фізичній особі, які перевірялись. При врученні акта юридичній чи фізичній особі особисто в примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відмітка про дату вручення акта та ставиться підпис особи, яка його отримує. У разі надсилання акта поштою на примірнику акта, який залишається в інспектора, робиться відповідна відмітка. Акт надсилається з повідомленням про вручення.

В матеріалах справи відсутні докази надсилання акту керівнику відповідача або його вручення, що також суперечить встановленому Порядку складання актів. Крім того, в акті не наведено план-схему місця розташування земельної ділянки, чим порушено п. 5.6. Порядку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що акти від 22.04.2008 р. та 16.05.2011 р. не є належними доказами у справі в розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, оскільки складені з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 3.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. № 110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Проте, суд першої інстанції, задовольнив вимоги прокурора про стягнення шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 143 818,02 грн. за наявності неналежно складених актів обстеження земельних ділянок від 22.04.2008 р. та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.05.2011 р., а також без наявності доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, зокрема, постанов про адміністративні правопорушення та приписів з вимогами усунути порушення земельного законодавства.

Посилання суду першої інстанції в якості доказів вини відповідача на протоколи про адміністративне правопорушення від 22.04.2008 р. є необґрунтованими, оскільки зазначені протоколи не доводять вину відповідача у заподіянні шкоди, а є лише підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Як встановлено в ході судового засідання, за результатами розгляду протоколів за № 003224 та № 003225 від 22.04.2008 р. директор відповідача - ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності притягнутий не був, а провадження щодо розгляду зазначених правопорушень було закрите.

Щодо посилань прокурора як на доказ вини відповідача на факт порушення та направлення до суду кримінальної справи стосовно директора відповідача за ст.ст.197-1 ч.1, 364-1 ч.2 КК України, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Ізюмського районного суду Харківської області від 22.03.2012 р. кримінальна справа повернута Харківській міжрайонній природоохоронній прокуратурі для організації додаткового розслідування. Будь-які судові рішення, що встановлюють вину директора відповідача ОСОБА_3 щодо самовільного зайняття земельної ділянки в матеріалах справи відсутні.

Крім того, колегія суддів зауважує, що пунктом 4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок встановлено, що розмір такої шкоди визначається за формулою, обов'язковим показником якої є точний розмір (площа) земельної ділянки.

Як вбачається із позовної заяви, прокурором наведено лише орієнтовну площу земельної ділянки у розмірі 182,4 га., яку суд першої інстанції врахував при визначенні заподіяної шкоди та винесенні оскаржуваного рішення. В протоколах про адміністративні правопорушення від 22.04.2008 р. також зазначено орієнтовну площу земельної ділянки. А в даному випадку лише за наявності даних про точну площу (розмір) земельної ділянки можливо здійснити обґрунтований та правильний розрахунок шкоди.

Крім того, заявляючи позовні вимоги про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, прокурор та позивач мають довести, що дана земельна ділянка зайнята відповідачем самовільно.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

При цьому, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач починаючи з 2006 року вживав заходи для того, щоб оформити право користування спірною земельною ділянкою, а саме уклав попередній договір № 16 про укладення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2007 р., неодноразово звертався до компетентних органів державної влади та органів місцевого самоврядування з приводу надання в користування спірної земельної ділянки, після надання позивачем дозволу звертався до компетентних органів щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, сплачував орендну плату за період користування земельними ділянками за період 20.06.2007 р. по 20.12.2011 р.

Як зазначає відповідач, саме з вини позивача в порушення вимог попереднього договору не було укладено договору оренди земельної ділянки.

За приписами Земельного кодексу України та інших норм чинного законодавства відповідачеві надано право ініціювати одержання земельної ділянки в користування, а розгляд цього питання та прийняття відповідного рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний забезпечити відповідний повноважний державний орган. При цьому, обов'язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки покладається на відповідний повноважний державний орган, який приймає рішення щодо розпорядження земельною ділянкою.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відповідач вживав заходів для того, щоб оформити право користування спірною земельною ділянкою належним чином, що підтверджується здійсненням ним передбачених чинним земельним законодавством звернень до компетентних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які уповноважені вирішувати питання надання в користування земельних ділянок, надавати необхідні погодження з цього приводу, а також вжиттям інших заходів, спрямованих на оформлення права користування земельною ділянкою.

Такі фактичні обставини справи дають підстави колегії суддів стверджувати, що дії відповідача щодо користування земельною ділянкою не можна розцінювати як самовільне зайняття земельної ділянки в розумінні статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Таким чином, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 211 Земельного кодексу України, статтями 22, 1166 Цивільного кодексу України. В зв'язку з чим вимоги прокурора про стягнення шкоди в розмірі 143 818,02 грн. є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та наданими суду доказами, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарзі ґрунтуються на наявних в матеріалах справи доказах та приписах чинного законодавства, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та не правильно оцінені обставини та ухвалене ним рішення не може вважатися обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнення судових витрат.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Югран»задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.05.2012 р. у справі №5023/1732/12 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст постанови складено 06.08.2012 року.

Головуючий суддя Россолов В. В.

Суддя Ільїн О. В.

Суддя Тихий П. В.