Рішення № 25582900, 08.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.12 Справа№ 5015/2880/12

За позовом: публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів,до відповідача:Львівського комунального підприємства "Затишне", м. Львів,про: стягнення заборгованості. Суддя Т. РимЗа участю представників:позивача:Горбунова О.Л. -довіреність №502-5515/2 від 28.12.2011 р.,відповідача:Кіселик С.П. -довіреність №775 від 23.07.2012 р.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до Львівського комунального підприємства "Затишне" про стягнення 22 955,39 грн. Ухвалою від 16.07.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 01.08.2012 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.08.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору про постачання електричної енергії №63021 від 06 травня 2004 року, не здійснив оплати вартості поставленої йому електричної енергії, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 21 273,60 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1 133,78 грн. пені, 527,11 грн. інфляційних втрат, 20,90 грн. -3% річних.

Відповідач у поданому відзиві не заперечує щодо існування заборгованості станом на 01.06.2012 р. Однак, на момент розгляду справи в суді заборгованість відсутня. Згідно виставлених рахунків позивача, відповідачем було сплачено в червні та липні 2012 року відповідно 17 100,000 грн. та 24 100,00 грн. Просить суд зменшити пеню та відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання 08.08.2012 р. позивачем подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за спожиту електричну енергію на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії №63021 від 06 травня 2004 року (надалі -Договір). За умовами цього договору постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Споживачем отримано електричну енергію протягом листопада 2011 року -квітня 2012 року, про що свідчать: акт про використану електроенергію за листопад 2011 року, акт про використану електроенергію за грудень 2011 року, акт про використану електроенергію за січень 2012 року, акт про використану електроенергію за лютий 2012 року, акт про використану електроенергію за березень 2012 року, акт про використану електроенергію за квітень 2012 року. Згадані акти долучено до матеріалів справи. Позивачем виставлено рахунки на оплату спожитої активної енергії за період з листопада 2011 року до квітня 2012 року.

Заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту активну енергію за період з листопада 2011 року до квітня 2012 року заявлена у сумі 21 273,60 грн. Заборгованість була погашена відповідачем до подання позову до суду, про що свідчать витяг з відомості проведення взаєморозрахунків згідно постанови КМУ від 11.01.2005 р. №20, витяги з клієнт-банку про сплату основного боргу. Сторонами погоджено відсутність основного боргу на час подання позову до суду.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Як установлено судом, між сторонами у справі на підставі укладеного Договору виникли взаємні права та обов'язки (зобов'язання) з приводу постачання електричної енергії.

Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктами 2, 5 Додатку №2 до Договору передбачено, що розрахунковим періодом вважається період з 22 числа місяця до такого ж числа наступного місяця та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Таким чином, відповідач отримав електричну енергію та у порушення умов Договору на підставі виставлених рахунків допустив заборгованість, яка, однак, була оплачена до подання позову до суду.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі в частині основного боргу на підставі пункту 11 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. В цій частині суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення 21 273,60 грн. основного боргу. При цьому суд керується пунктом 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якому зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тому вимоги позивача про стягнення 527,11 грн. інфляційних втрат, 20,90 грн. -3% річних, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до пунктів 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Суд зважає на те, що оскільки відповідач є комунальним підприємством, добросовісно вживав заходів для виконання зобов'язань за Договором, тому суд зменшує належну до сплати суму пені до суми 100,00 грн. В решті вимог суд відмовляє.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем частково спростовано доводи позовної заяви, а тому підлягає до задоволення частково. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтею 11, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Затишне" (адреса: вулиця Котляревського, будинок 37-Б, Франківський район, місто Львів, Львівська область, 79013; ідентифікаційний код 22380285) на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (адреса: вулиця Козельницька, будинок 3, місто Львів, Сихівський район, Львівська область, 79026; ідентифікаційний код 00131587) 527,11 грн. інфляційних втрат, 20,90 грн. -3% річних, 100,00 грн. пені, 117,98 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити

Повне рішення складено 10.08.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.