Рішення № 25582893, 08.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.12 Справа№ 5015/2377/12

За позовом: публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (надалі -Банк), м. Київ,до відповідача 1:товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Прогрес" (надалі -Товариство), м. Трускавець,до відповідача 2:дочірнього підприємства "Меркурій" товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Менеджмент" (надалі -Підприємство), м. Трускавець,третя особа:товариство з обмеженою відповідальністю "ТКС-Менеджмент", м. Трускавець,про: стягнення заборгованості.Суддя Т.Я. РимЗа участю представників:позивача:Вільбіцький О.А. -довіреність від 23.03.2011 року,відповідача 1:Цигинко В.Р. -довіреність від 20.06.2012 р.,відповідача 2:не з'явився,третя особа:не з'явився.На розгляд господарського суду Львівської області подано позов публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Прогрес" та дочірнього підприємства "Меркурій" товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Менеджмент" про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою від 14.06.2012 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 09.07.2012 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог обґрунтовуються тим, що відповідач 1 у порушення положень кредитного договору №82 CL від 21.06.2010 р. не повернув кредиту та процентів, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 4 470 388,82 грн., а саме:

- 3 773 992,53 грн. строкової заборгованості за кредитом,

- 468 798,98 грн. простроченої заборгованості за процентами за період з 01.08.2011 року по 30.06.2012 р.,

- 195 614,24 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 25.01.2012 року по 27.07.2012 року,

- 31 983,07 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за період з 06.09.2011 року по 27.07.2012 року.

З огляду на те, що у позивача виникло право вимоги до відповідача 1, враховуючи факт укладення між позивачем та відповідачем 2 договору поруки №15 CL/31 CL/82CL/S 1 від 23.06.2010 р., позивач вимагає стягнення зазначених вище сум заборгованості з обох відповідачів солідарно.

Відповідач 1 повністю заперечив проти позову з тих підстав, що Банком не було надано кредит у повному обсязі -3 773 992,53 грн., а тому у відповідача відсутній обов'язок повернути цю суму. Відповідно неправомірним є нарахування Банком пені та відсотків за користування кредитом на цю суму. Відповідач зазначає, що йому незрозуміло, яким чином нараховано відсотки, що виключає можливість перевірки правильності їх нарахування. Контррозрахунку боргу відповідачем не було надано, звірки взаємних розрахунків у порушення вимог ухвал суду не було проведено.

Відповідачем 2 подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Львівської області його позову до Банку про визнання недійсним договору поруки, за яким він поручився перед Банком за виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань.

Суд відхиляє подані клопотання з огляду на таке. По-перше, до поданого клопотання Товариством не долучено матеріалів власного позову, які б дали змогу підтвердити, які конкретно позовні вимоги є предметом розгляду господарським судом Львівської області, та були би підставою для аналізу взаємопов'язаності справ.

По-друге, відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним. Тобто у суду є можливість розглянути цю справу до розгляду господарським судом Львівської області позову Товариства про визнання недійсним договору поруки. За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

В судове засідання 08.08.2012 року третьою особою також подано клопотання про зупинення провадження у справі з огляду на оскарження договору поруки до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Зазначене клопотання також не підлягає до задоволення з підстав, наведених вище. Зокрема, третьою особою не доведено факту неможливості розгляду справи до вирішення інших пов'язаних справ.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між Банком і Товариством укладено кредитний договір №82 CL від 21.06.2010 р. (надалі -Кредитний договір). За умовами цього договору Банк може надати позичальнику (відповідач 1 у справі) кредит у розмірі 3 281 558,80 грн. (ліміт кредитування), а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим Договором.

Відповідачем 1 подано Банку кредитну заявку про надання кредитних коштів: від 30.06.2010 р. у сумі 3 281 558,80 грн. Грошові кошти в сумі 3 281 558,80 грн. було виплачено Банком відповідачу 1, про що свідчить меморіальний ордер №82 CL від 30.06.2010 р.

Загальними зборами учасників Товариства прийнято рішення збільшити ліміт кредитування до 3 800 000,00 грн. (оформлене протоколом №2 від 29.06.2011 р.). У договорі №2 від 30.06.2011 р. сторони погодили наступні зміни до Кредитного договору: ліміт кредитування визначено у сумі 3 773 992,53 грн. (пункт 2.1), процентна ставка визначена у розмірі 15% (пункт 5.2.1), строк повернення кредиту -492 433,73 грн. до 31.12.2011 р., 3 281 558,80 грн. -до 31.03.2012 р. (пункт 6.1).

Відповідачем 1 подано Банку кредитну заявку про надання кредитних коштів від 27.07.2011 р. у сумі 492 433,73 грн. Рішенням кредитного комітету ПАТ "Креді Агріколь Банк" №77/11 погоджено видача траншу у сумі 492 433,73 грн. з метою погашення простроченої заборгованості в сумі 55 741,55 грн. та 54 620,66 доларів США на строк до 31.12.2011 р.

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що кредит видано з метою рефінансування простроченої заборгованості позичальника, що виникла за кредитним договором №31 CL від 11 вересня 2008 року та кредитним договором №15 CL від 16 квітня 2008 року, укладеними з Банком.

Отже, зазначена сума коштів Банком не виплачувалася, оскільки збільшення ліміту кредитування відбулося з метою перекредитування заборгованості, яка існувала перед Банком за попередніми договорами. Товариством погоджено такі умови, затверджено графік погашення кредиту з урахуванням таких сум боргу, а тому суд не бере до уваги заперечення Товариства в частині відсутності доказів перерахування цих коштів Банком.

Між Банком та Підприємством також було укладено договір поруки №15 CL/31 CL/82CL/S 1 від 23.06.2010 р. (надалі -Договір поруки). За умовами цього договору поручитель (відповідач 2 у справі) з метою забезпечення повного виконання основного зобов'язання (зобов'язання за Кредитним договором) боржника (відповідач 1 у справі) перед Банком за своєчасне і повне виконання боржником основного зобов'язання за договором, що встановлює основне зобов'язання. Поручитель відповідає перед банком за виконання основного зобов'язання боржником у повному обсязі.

У договорі №1 від 30.06.2011 р. сторони погодили наступні зміни до Договору поруки, зокрема: суму кредиту визначено у розмірі 3 773 992,53 грн. (пункт 3.1.1.1), строк повернення кредиту до 31.03.2012 р. (пункт 3.1.1.1) процентна ставка визначена у розмірі 15% (пункт 3.1.1.2).

Банком надіслано відповідачу 1 претензію від 27.01.2012 р. №102061301 із вимогою погасити заборгованість за Кредитним договором. Зазначену вимогу відповідач 1 отримав 08.02.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Банком надіслано відповідачу 2 претензію від 27.01.2012 р. №102061305 із вимогою погасити заборгованість за Кредитним договором. Зазначену вимогу відповідач 2 отримав 08.02.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачами не представлено.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Між Банком та відповідачем 1 виникли правові відносини на підставі укладеного Кредитного договору. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 6.1 Кредитного договору передбачено, що термін погашення кредиту строк повернення 492 433,73 грн. до 31.12.2011 р., 3 281 558,80 грн. -до 31.03.2012 р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3 773 992,53 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом, то суд при прийнятті рішення виходив з такого. Відповідно до пункту 5.2.1 Кредитного договору відсотки за користування кредитом встановлюються у розмірі 15,0% річних. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту щомісячно до 5 числа кожного календарного місяця, що слідує після закінчення періоду нарахування процентів та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів. За таких обставин, суд вважає правомірними та підставними вимоги Банку стягнути проценти за користування кредитом в сумі 468 798,98 грн.

Відповідно до пункту 11.1.1 Кредитного договору у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконання боргового зобов'язання за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги Банку про стягнення пені за простроченим кредитом в сумі 195 614,24 грн. та пені за процентами в сумі 31 983,07 грн. є обгрунтованими та підставними. При цьому суд не бере до уваги заперечення Товариства з посиланням на норму частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оскільки сторонами в Кредитному договору (пункт 11.1.1) погодили нарахування пені протягом усього часу прострочення.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою. Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до пункту 4.1 Договору поруки у разі порушення боржником основного зобов'язання, поручитель зобов'язується не пізніше 3 робочих днів з дати отримання письмової вимоги від Банку про невиконання основного зобов'язання, виконати основне зобов'язання (або певну його частину), зокрема сплатити Банкові відповідну грошову суму шляхом її перерахування на рахунок Банку у спосіб, вказаний банком.

Враховуючи наведені доводи, факт порушення відповідачем 1 умов Кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, а також на підставі Договору поруки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Разом з тим, суд не бере до уваги твердження відповідача 2 та третьої особи про недійсність договору поруки, оскільки таке не підтверджено жодними доказами та обставинами.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачами та третьою особою не спростовано доводів позовної заяви у повному обсязі, не надано суду доказів про наявність інших обставин, що мають суттєве значення для вирішення спору, а тому позов необхідно задоволити. Заперечення відповідачів не свідчать про відсутність їх обов'язку повернути кредит, сплатити за користування ним процентів, а також пеню за порушення зобов'язань.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів солідарно.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 611, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Прогрес" (адреса: вулиця Суховоля, будинок 54-А, місто Трускавець, Львівська область, 82200; ідентифікаційний код 33923513) та дочірнього підприємства "Меркурій" товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС-Менеджмент" (адреса: вулиця Коваліва, будинок 52-Г, місто Борислав, Львівська область, 82300; ідентифікаційний код 35103007) на користь публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (адреса: вулиця Пушкінська, будинок 42/4, Шевченківський район, місто Київ, 01004; ідентифікаційний код 14361575) 3 773 992,53 грн. заборгованості за кредитом, 468 798,98 грн. відсотків за користування кредитом, 195 614,24 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 31 983,07 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 64 380,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 10.08.2012 р.

Суддя Рим Т.Я.