Постанова № 25582094, 07.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 5023/1315/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Волковицької Н.О. -головуючого ГогольТ.Г. Костенко Т.Ф.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаВихристюк О.В. від 26.07.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка"на постановувід 05.06.2012 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 5023/1315/12 господарського суду Харківської області за позовомПриватного підприємства "Альфа-Транс"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" простягнення 87 400,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альфа-Транс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" про стягнення суми належних до сплати платежів відповідно до умов договору про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2011 р. №ОМ1/296-Н в розмірі 87 400,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2012 року (суддя Лаврова Л.С.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суд від

Доповідач: Волковицька Н.О.

05.06.2012 року (судді: Гончар Т.В., Афанасьєв В.В., Гетьман Р.В.), позов Приватного підприємства "Альфа-Транс" задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" на користь Приватного підприємства "Альфа-Транс" 87 400,00 грн. основного боргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник обґрунтовує свої доводи тим, що заявки, які судами визнані узгодженими фактично не підписані уповноваженою особою відповідача, а відтак договір вважається неукладеним.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача, присутніх у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 02.01.2011 року між Приватним підприємством "Альфа-Транс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" було укладено договір №ОМ1/296-Н про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 1.1. позивач зобов'язався за плату і за рахунок відповідача організувати перевезення вантажу, укладати від свого імені договори про надання транспортних послуг з перевезення вантажу відповідача автомобільним транспортом в міжнародному сполученні по договірних цінах, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався сплатити позивачу вартість перевезення для можливості подальшого розрахунку з третіми особами, залученими до виконання умов договору транспортного експедирування (п.3.1.6).

Згідно з пунктом 1.2 договору сумою комісійної винагороди позивача є різниця між сумою, отриманою від відповідача, та сумою, фактично сплаченою перевізнику.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що організація перевезення вантажу відбувається на підставі узгоджених заявок, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.1 розмір оплати послуг експедитора фіксується в заявці.

Згідно з пунктом 5.2 договору одночасно з рахунком замовнику направляється оригінал товарно-транспортної накладної та акт виконаних робіт.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що оплата послуг відбувається впродовж 10 банківських днів після отримання документів, які вказані в пункті 5.2. договору.

Також господарськими судами встановлено, що між сторонами було узгоджено заявки про надання транспортно-експедиторських послуг в міжнародному сполученні до договору про організацію перевезення вантажу за зазначеними в цих заявках маршрутами на загальну вартість послуг 87 400,00 грн. -заявки підписані представниками сторін та засвідчені їх печатками (а.с.17, 24, 31, 38, 45, 52, 59).

Надання позивачем послуг з організації перевезення вантажу за договором підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR): №808036, №035880, №026082, (ВХ5282АС/ВХ4248ХТ), №875913, №071293, №0014065 (а.с. 23, 30, 37, 44, 51, 58, 65).

Згідно зі статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006 року) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

На виконання пункту 5.2 договору експедитор (позивач) 06.02.2012 року надіслав замовнику (відповідачу) оригінали наступних документів: рахунків-фактур, міжнародних товарно-транспортних накладних, податкових накладних, актів про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг за договором №ОМ1/296-Н від 02.01.2011 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку №1616.(а.с.71-75). У супровідному листі від 06.02.2012 року на відправлення зазначених документів позивач просив відповідача підписати акти про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг та надіслати один примірник актів на адресу експедитора.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було отримано зазначені документи (а.с.76).

В порушення вимог пункту 5.3 договору відповідач впродовж 10 банківських днів після отримання документів оплату послуг, наданих позивачем, у розмірі 87400,00 грн. не здійснив, актів про надання транспортних послуг та актів про організацію транспортно-експедиційних послуг не підписав.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу б/н від 27.02.2012 року та претензію від 01.03.2012 року б/н про перерахування на рахунок позивача 87400,00 грн. боргу на виконання вимог договору №ОМ1/296-Н від 02.01.2011року. Відповідач вимогу та претензію позивача отримав, що згідно з повідомлень про вручення поштових відправлень від 06.03.2012 року, але залишив їх без відповіді та без задоволення (а.с.77-80, 93-97).Проте, відповідач вимоги позивача не виконав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції і з чим погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про транспортне експедиторське обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.01.2011 р. №ОМ1/296-Н тому у нього перед позивачем виникла заборгованість за надані послуги у розмірі 87400,00 грн.,

При цьому судами встановлено, що відповідач не заперечував як факт отримання ним від позивача послуг з транспортної експедиції його вантажів так і отримання вантажів від контрагентів, що підтверджується діями відповідача по отриманню вантажу за міжнародними товарно-транспортними накладними та розмитненню вантажу. Жодних претензій щодо фактично спожитих за договором послуг, їх обсягу, кількості, якості відповідач не заявляв.

Безпосередньо з перевізниками у відповідача відносини відсутні, розрахунки з перевізником здійснював експедитор.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанції дійшли висновку про фактичне схвалення заявок, шляхом прийняття вантажу та відсутності претензій стосовно спожитих послуг експедитора, наданих за договором з транспортно-експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні від 02.01.2011 року.

Відповідно статті 241 Цивільного кодексу України наступне схвалення правочину особою, яку представляють створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

А відтак, враховуючи, обставини, встановлені судами та наявні в матеріалах докази, заперечення підпису неуповноваженої особи на заявках касаційна інстанція не може прийняти до уваги.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року у справі № 5023/1315/12 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Н. Волковицька

С у д д і Т. Гоголь

Т. Костенко