Постанова № 25581967, 08.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 5009/777/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПершикова Є.В.,суддів:Гоголь Т.Г., Уліцького А.М.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Корсар" на постановувід 12.06.12 Донецького апеляційного господарського суду у справі№5009/777/12 господарського судуЗапорізької області за позовомпрокурора Комунарського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Корсар" прозобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянкуза участю представників сторінвід позивача:у засідання не прибуливід відповідача:Дудник І.Г., дов.від ГПУ:Томчук М.О., посв.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Комунарського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Корсар" про зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,4275 га вартістю 952213,5 грн. по вул. Луначарського, 15 у м. Запоріжжі та повернути її за належністю позивачу.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обставин зайняття ним спірної земельної ділянки.

Рішенням від 03.05.12 господарського суду Запорізької області (суддя Гончаренко С.А.) позов задоволено з підстав його доведеності.

Постановою від 12.06.12 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Манжур В.В. -головуючий, Москальова І.В., М'ясищев А.М.) рішення суду першої інстанції змінено із зазначенням про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення капітального паркану.

Ухвалою від 27.07.12 Вищий господарський суд України прийняв до провадження касаційну скаргу відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована посиланням на неправильне застосування положень ст. 212 Земельного кодексу України з огляду на відсутність обставин використання відповідачем спірної земельної ділянки, а також ст.ст. 35, 38 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Запорізької міської ради №55/6 від 28.03.07 між сторонами в справі 15.05.07 укладено договір оренди землі, зареєстрований у Державному реєстрі земель 05.06.07 за №040726100391, за умовами якого відповідачу передано у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,9350 га по вул. Луначарського, 17 у м. Запоріжжя для розташування спортивно-оздоровчого комплексу.

На орендованій земельній ділянці на замовлення відповідача генеральним підрядником ТОВ "Торговий дім АЛЬФА" зведено нерухоме майно: будівля спального корпусу №1 (літ. А-2); будівля спального корпусу №2 (літ. Б-2); адміністративно-господарчий корпус (літ. В-3); будівля котельної (літ. В-3); будівля КПП (літ. Д-2). Даному нерухомому майну присвоєно поштову адресу: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 15-Г.

Оскільки будівництво відбувалось із залученням цільових облігацій, в результаті їх погашення згідно з умовами емісії відповідач передав у власність фізичних осіб -власників облігацій наступне майно: будівля спального корпусу №1 (літ. А-2); будівля спального корпусу №2 (літ. Б-2); адміністративно-господарчий корпус (літ. В-3). На момент вирішення спору у власності відповідача перебувають будівля котельної (літ В-3) та будівля КПП (літ. Д-2). Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради №323/14 від 27.07.11 на вказані об'єкти оформлено право власності за відповідачем та фізичними особами.

Обставини переоформлення права оренди вищевказаної земельної ділянки на інших осіб у зв'язку з переходом до них права власності на нерухоме майно судами при розгляді справи не встановлені, а сторонами не доводились.

Проведеною Управлінням Держкомзему у місті Запоріжжя перевіркою, результати якої оформлені актом №259 від 17.10.11, встановлено факт самовільного використання ТОВ "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб Корсар" земельної ділянки (землі рекреації) площею 0,4275 га шляхом розташування капітального паркану за відсутності правовстановлюючих документів на цю ділянку.

Щодо директора ТОВ "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб Корсар" 17.10.11 складено протокол про адміністративне правопорушення серії А №00049/49 з посиланням на порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На підставі цього протоколу Управлінням Держкомзему у місті Запоріжжя 17.10.11 прийнята постанова про накладення на директора відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а також винесено припис №00089/89 щодо усунення порушення в місячний строк.

З огляду на викладені обставини прокурор Комунарського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Корсар" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,4275 га вартістю 952213,5 грн. по вул. Луначарського, 15 у м. Запоріжжі та повернути її за належністю позивачу.

Такий спосіб захисту права передбачений ст. 212 Земельного кодексу України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідач наявність у нього певних прав на спірну земельну ділянку не доводив, але заперечував факт зайняття ним цієї ділянки. За доводами відповідача, ним зайнято виключно орендовану земельну ділянку площею 1,9350 га, а особа, що зайняла земельну ділянку площею 0,4275 га, розмістивши на ній паркан, йому не відома.

Задовольняючи позовні вимоги в справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з обставин встановлення факту самовільного використання спірної земельної ділянки ТОВ "Спортивно-оздоровчий комплекс яхт-клуб "Корсар" вищевказаним актом перевірки №259 від 17.10.11, зазначивши про відсутність оскарження відповідачем вказаного акту та його скасування. Але таке зазначення судів є безпідставним, оскільки акт перевірки спрямований на фіксацію певних обставин та не є актом нормативного або ненормативного характеру, що може бути оскаржений.

Разом з тим, судами не надано правової оцінки відомостям, зафіксованим у цьому акті, стосовно їх відповідності фактичним обставинам на підставі відповідних доказів. Зокрема, судами не встановлено обставини зведення відповідачем або іншою особою на його замовлення відповідного паркану або безпосереднього використання відповідачем спірної земельної ділянки.

При цьому не отримали жодної правової оцінки доводи відповідача щодо відсутності встановлення в акті перевірки особи, що самовільно зайняла земельну ділянку, складення цього акту в односторонньому порядку без повідомлення відповідача про час і місце його складання, а лише ознайомлення його директора зі складеним актом. Пославшись на обставини огородження відповідним парканом не лише спірної самовільно зайнятої земельної ділянки, а й орендованої відповідачем земельної ділянки за відсутності поряд ділянок, виділених іншим особам, суд першої інстанції не врахував доводи відповідача щодо розташування на орендованій ним земельній ділянці об'єктів нерухомості, що належать іншим особам.

Одночасно зазначивши про вартість самовільно зайнятої земельної ділянки, яка підлягає звільненню, суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою заперечення відповідача з цього приводу та не з'ясували, чи є предметом даного спору нормативна грошова оцінка певної земельної ділянки в розумінні ст. 79 ЗК України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи та залучення до участі в справі усіх осіб, прав і обов'язків яких стосується даний спір.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.06.12 та рішення господарського суду Запорізької області від 03.05.12 у справі №5009/777/12 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Є.Першиков

Судді Т.Гоголь

А.Уліцький