Постанова № 25581966, 06.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 5005/3042/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Прокурора: від Генеральної прокуратури України -Громадського С.О., посвідч. № 42;

Позивача: не з'явився;

Відповідача: Різника С.Г., дов. № 832/19 від 06.05.2011 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року

у справі № 5005/3042/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року № 1302

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор, виступаючи в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", просив змінити пункт 3.1 договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року, укладеному між Дніпропетровською міською радою та публічним акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків", посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б., зареєстрованому в реєстрі за № 1302, державна реєстрація договору відбулась 08.11.2000 року за № 501, виклавши його в такій редакції: "Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року за № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України" (а.с. 2-4).

Заявами від 06.05.2011 року та від 23.05.2011 року публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" просило зупинити провадження у справі № 5005/3042/2011 до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справи № 19/5005/6046/2011 за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" до Дніпропетровської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки (а.с. 26, 32).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року у справі № 5005/3042/2011 вищезазначені заяви публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" задоволено (а.с. 35).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2011 року провадження у справі № 5005/3042/2011 поновлено (а.с. 43).

В уточненнях до позовної заяви від 12.12.2011 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор просив змінити пункт 3.1 вищезгаданого договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року, виклавши його в такій редакції: "Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (у гривнях). Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства." (а.с. 45).

Рішенням господарського суду господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012 року у справі № 5005/3042/2011 (суддя Рудовська І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року (головуючий Євстигнеєв О.С., судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) (а.с. 97-99) позов задоволено, вирішено питання розподілу судових витрат (а.с. 61-63).

Судові акти мотивовано тим, що набрання чинності Податковим кодексом України та зміни у земельному законодавстві є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський завод прокатних валків" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило скасувати оскаржені судові рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 30 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.05.2012 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.06.2012 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.06.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 03.07.2012 року.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/428 від 19.06.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Запорощенко М.Д., судді Акулова Н.В., Алєєва І.В.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 03.14.03-04/652 від 27.06.2012 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Запорощенка М.Д.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.07.2012 року розгляд касаційної скарги призначено на 16.07.2012 року.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/522 від 13.07.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 06.08.2012 року.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 06.08.2012 року № 03.07-05/579 сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 06.08.2012 року представник позивача - Дніпропетровської міської ради не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача - Дніпропетровської міської ради.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши прокурора, представника відповідача - публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.11.2000 року між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський завод прокатних валків" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 6,6765 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АНД район, вул. Комінтерну, 2 і зареєстрована в державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 63636001 згідно з планом земельної ділянки, що додається. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення виконкому Дніпропетровської міської ради від 21.09.2000 року № 2372 (а.с. 7-8).

08.11.2000 року договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н.Б. і зареєстрований в реєстрі за № 1302. Державна реєстрація договору відбулася 08.11.2000 року за № 501.

Відповідно до п. 2.1 договору земельна ділянка передана до 21.09.2015 року.

Пунктами 3.1. і 3.2 встановлено, що орендна плата виплачується у грошовій формі в розмірі 86 621,07 грн./рік, що становить 7 218,42 грн./міс і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту. Орендна плата сплачується щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Сторонами визначено, що умови договору оренди щодо розміру орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін та згідно з цим договором у разі: зміни розмірів земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (п. п. 3.3, 3.4 договору).

Законом України № 309-VI від 03.06.2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 року.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року (від 02.12.2010 N 2755-VI) Закон України від 03.07.1992 року № 2535-XII „Про плату за землю" втратив чинність згідно з ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 року регулюється Податковим кодексом України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 р. № 2756-VI із статті 21 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" були виключені пункти щодо встановлення граничних розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. З 01.01.2011 року зазначений розмір встановлений статтею 288.5 Податкового кодексу України, відповідно до якої річна сума орендної плати не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати дванадцяти відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 274.1 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 39/35 від 05.08.2008 року "Про внесення змін до рішень міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин і приведення деяких рішень міської ради з питань передачі земельних ділянок та діючих договорів оренди у відповідність до вимог чинного законодавства" вирішено внести зміни до рішень міської ради щодо передачі земельних ділянок в оренду, стосовно яких договори оренди знаходяться в процесі оформлення та не пройшли державну реєстрацію, встановивши річну орендну плату за користування ділянками у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі", незалежно від мети використання; продовжити строк укладання договорів оренди землі та звернення до відповідних установ для забезпечення державної реєстрації договорів відповідно до рішень міської ради (п. 1 цього рішення) на три місяці з моменту прийняття цього рішення (а.с. 10).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.11р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" встановлено розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (а.с. 11).

Земельним управлінням Дніпропетровської міської ради публічному акціонерному товариству "Дніпропетровський завод прокатних валків" був направлений лист № 7/5-555/29 від 20.05.2009 року, в якому відповідачу повідомлялось про прийняття рішення Дніпропетровської міської ради № 39/35 від 06.08.2008 року та пропонувалось укласти додатковий договір до договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року на умовах, запропонованих Дніпропетровською міською радою (а.с. 12).

Зазначене звернення залишено відповідачем без відповіді.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій послались на те, що зміна законодавства щодо розміру орендної плати є істотною обставиною для обов'язкового внесення змін у договір оренди земельної ділянки.

У підпунктах 2, 3 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Оскаржені судові акти вищенаведеним вимогам не відповідають, оскільки у порушення положень ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України суди без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Суди не звернули увагу на те, що листом № 7/5-555/29 від 20.05.2009 року, як було зазначено вище, позивач пропонував відповідачеві укласти додаткову угоду до договору оренди землі, тоді як позовною вимогою є зміна договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року.

Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 15 Закону України від 06.10.1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі.

Резолютивна частина рішення не містить чітко визначеного розміру орендної плати або методики його розрахунку, що унеможливлює належне виконання сторонами умов такого договору.

У мотивувальній частині рішення місцевого господарського суду відсутні посилання на дослідження обставин щодо визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (чи розміру відповідного земельного податку), на підставі яких можна було б здійснити розрахунок орендної плати та встановити відповідність його розміру ст.ст. 288.5 - 288.5.2 Податкового кодексу України. При цьому не досліджувався і сам договір оренди, до якого судами внесено зміни, не визначалось співвідношення його відповідних положень із заявленими до внесення змінами.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Разом з тим, як було зазначено вище, в уточненнях до позовної заяви від 12.12.2011 року Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор просив змінити пункт 3.1 вищезгаданого договору оренди земельної ділянки від 08.11.2000 року шляхом викладення його у редакції, наведеній у зазначених уточненнях.

Відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України та зазначені в цій постанові.

Мотивувальні частини оскаржених судових актів не містять висновків суду про прийняття чи відхилення вищезазначених уточнень до позовної заяви.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідили наявні у справі докази.

Частиною 1 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин (в тому числі щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки та визначення розміру орендної плати), які входять до предмету доказування, мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки є порушенням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Пунктом 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод прокатних валків" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2012 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 року у справі № 5005/3042/2011 скасувати.

Справу № 5005/3042/2011 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков