Постанова № 25581882, 09.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р. Справа № 5015/601/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Дерепи В.І. (доповідача),Суддів : Капацин Н.В., Кривди Д.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення та постановугосподарського суду Львівської області від 17 квітня 2012 року Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 рокуу справі№5015/601/12за позовомПрокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до проМіського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго" стягнення 921 443,43 грн.,за участю представників сторін:позивача -Мандригеля Р.С.відповідача - прокурора - ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго" про стягнення 921 443,43 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що останній не виконує своїх зобов'язань за договором поставки природного газу по розрахункам за поставлений газ.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17 квітня 2012 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року, позов задоволено частково та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 713 272,29 грн. основного боргу, 27 737,38 грн. пені, 107 955,58 грн. витрат від інфляції, 44 740,81 грн. 3% річних, шляхом розстрочення виконання рішення строком на 9 (дев'ять) місяців рівними частинами.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в частині 27 737,38 грн. відмовлено.

У касаційній скарзі Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить вказані судові рішення скасувати в частині надання розстрочки.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в частині надання розстрочки виконання рішення суду, норм процесуального права суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Приймаючи рішення в частині розстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що враховуючи важкий фінансовий стан відповідача доцільно задовольнити його клопотання та розстрочити основний борг та штрафні санкції на дев'ять місяців рівними частинами.

Проте з вказаними висновками погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 12 вересня 1996 року №02-5/333 з відповідними змінами "Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (п.1).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом (п.2).

Господарський процесуальний кодекс не містить вимог до змісту заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміни способу та порядку їх виконання. Проте зі змісту коментованої статті вбачається, що заява повинна містити, зокрема, викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення.

До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Клопотання відповідача до господарського суду (а.с.57) про розстрочку виконання рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Окрім того, відстрочка або розстрочка виконання рішення, зміна способу та порядку їх виконання допускається у виняткових випадках.

Розглядаючи зазначене клопотання, та приймаючи рішення про розстрочку його виконання, місцевий господарський суд в порушення вимог ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не навів в рішенні обґрунтованих мотивів та наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарський суд не звернув уваги на ті обставини, що тяжкий фінансовий стан відповідача, за змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, не є підставою для розстрочення виконання рішення.

Поряд з цим господарський суд безпідставно не взяв до уваги те, що відповідачем не подано доказів, що даний випадок є винятковим.

При цьому господарський суд не врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб Державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" згідно яких при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення в частині розстрочки його виконання, апеляційна інстанція на зазначені недоліки уваги не звернула.

Висновки апеляційного господарського суду зазначені в мотивувальній частині постанови в тому, що судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо розстрочення виконання рішення суду на дев'ять місяців з огляду на винятковість обставин, визнати законними та обґрунтованими не можна, оскільки зазначені висновки в мотивувальній частині рішення відсутні.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що рішення місцевого господарського суду і постанова апеляційної інстанції в частині розстрочки виконання рішення, як прийняті з порушенням норм процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Суд вважає можливим прийняти нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні заяви міського комунального підприємства "Золочівтеплоенерго" про розстрочку виконання рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 17 квітня 2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року в частині розстрочення виконання рішення строком на 9 (дев'ять) місяців рівними частинами скасувати, задовольнивши касаційну скаргу.

Відмовити міському комунальному підприємству "Золочівтеплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Н.Капацин

Д.Кривда