Постанова № 25581867, 07.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 19/105 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого) Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Страхова компанія "Лемма"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 рокуу справі господарського суду№ 19/105 міста Києваза позовомПАТ "Страхова компанія "Лемма"до АТ "Українська пожежно-страхова компанія"; ЗАТ "Бориспільський автозавод"про стягнення відшкодування 6337,53 грн.у судовому засіданні взяли участь представники:

ПАТ "Страхова компанія "Лемма":Берездецька В.В. (довіреність від 10.01.2012 року б/н),АТ "Українська пожежно-страхова компанія":не з'явився,ЗАТ "Бориспільський автозавод":не з'явився.ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року порушено провадження у справі №19/105 за позовом ПАТ "Страхова компанія "Лемма" (далі -позивач) до АТ "Українська пожежно-страхова компанія" (далі -відповідач-1) та ЗАТ "Бориспільський автозавод" (далі -відповідач-2) про стягнення відшкодування в сумі 6337, 53 грн. в порядку регресу (а.с. 1).

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року у позові відмовлено, мотивуючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин, про застосування якого заявлено відповідачем (а.с. 100 -103).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 26.09.2011 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року -без змін (а.с. 196-199).

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 29.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, судові витрати покласти на відповідачів, аргументуючи порушенням норм матеріального права, а зокрема, статей 256, 257, 261, 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування", статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, вислухавши представника позивача, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 980 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про страхування", перестрахування -це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Статтею 987 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 статті 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктами 9.1., 9.2., 9.4. статті 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. У разі коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується. До договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Згідно абзацу 4 пункту 8 Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ про відшкодування шкоди" роз"яснено, що регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів, тощо).

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.06.2006 року між АТЗТ СК "Лемма" (з 29.04.2011 року зі зміною найменування ПАТ СК "Лемма") та ТДВ СК "Альфа-Гарант" укладено Договір облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів №91-017/06-07, відповідно до якого встановлюються умови облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів (а.с. 8 -13).

Судами встановлено, що відповідно до пункту 1.2. Договору, предметом договору є облігаторне (обов'язкове) пропорційне квотне перестрахування Перестраховиком частини відповідальності Перестрахувальника, прийнятої ним за Договорами добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах "Правил страхування наземного транспорту (крім залізничного) №06" та Змін та доповнень до Правил страхування згідно з Програмою "Страхування автотранспорту, що продається в кредит" ТОВ Банк "Фінанси та Кредит" (а.с. 8 -13).

Судами також встановлено, що 08.09.2006 року між Перестрахувальником та Горобеєм С.В. укладено договір №06\01-008-Л00091 про страхування автомобіля ВАЗ 21043-20, державний реєстраційний номер АІ 9835АО, що належить гр. Горобею С.В. згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу РСА №695270 (а.с. 14 -16).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 17.07.2007 року на перехресті вулиць Ботанічна та Ватутіна в місті Бориспіль сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "ВАЗ 21043-20", державний номер АІ 9835АО, під керуванням водія Горобея С.В. та автомобіля марки "ГАЗ 3110", державний номер 044-19 КМ, під керуванням водія Черника С.М. ДТП сталася з вини Черника С.М., що підтверджується довідкою ВДАІ та постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.08.2007 року №3-8265/07 (а.с. 18, 37).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, згідно звіту №0919 про визначення вартості матеріального збитку від 24.07.2007 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "ВАЗ 21043-20", державний номер АІ 9835АО, складеного приватним підприємцем Шевченком Ю.В. та рахунку-фактури № НВ-0000023 від 18.07.2007 року, складеного суб'єктом підприємницької діяльності Жданюк Н.В. склала 7228, 00 грн. (а.с. 20 -28, 31).

Судами встановлено, що згідно страхового акта №СТ/07/1887 від 06.08.2007 року прийнято рішення про виплату гр. Горобею С.В. страхового відшкодування на рахунок суб'єкта підприємницької діяльності Жданюк Н.В. в сумі 7041, 70 грн., а платіжним дорученням №1045 від 13.08.2007 року страховик здійснив зазначену виплату (а.с. 33 -34).

Отже, перебіг строку позовної давності для подання вимог страховика (перестраховика) про відшкодування шкоди в порядку регресу починається з 13.08.2007року (моменту виплати страхового відшкодування), а не з 17.07.2007року (моменту завдання шкоди) .

Судами встановлено, що згідно пункту 2.3. Договору облігаторного пропорційного квотного перестрахування наземних транспортних засобів №91-017/06-07, обсяг відповідальності Перестраховика за кожним договором страхування наземних транспортних засобів складає 90% відповідальності за кожним об'єктом страхування (а.с. 8 -13).

Також суди встановили, що відповідно до рахунку бордеро збитків №11 за серпень місяць 2007 року частка страховика у сумі страхового відшкодування становить 6337, 53 грн. (а.с. 35).

Судами встановлено, що зазначена сума була сплачена АТЗТ СК "Лемма" на рахунок ТДВ СК "Альфа-Гарант", про що свідчить платіжне доручення №2689 від 20.11.2008 року (а.с. 36).

Суди встановили, що згідно з подорожнього листа серії АБГ №809770 від 15.04.2010 року на момент скоєння ДТП гр. Черник С.М. перебував у трудових правовідносинах із ЗАТ "Бориспільський автозавод" (а.с. 42).

Суди також встановили, що згідно полісу №ВВ/0060061 від 22.03.2007 року, виданим АТ "Українська пожежно-страхова компанія", яким застрахована цивільна відповідальність Черника С.М., страхувальником є ЗАТ "Бориспільський автозавод", об'єктом страхування є автомобіль ГАЗ 3110, державний реєстраційний номер 044-19 КМ. Полісом №ВВ/0060061 передбачена франшиза в розмірі 510 грн. (а.с. 41).

Судами також встановлено, 10.08.2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачів 6337, 53 грн. матеріальних збитків в порядку регресу .

Отже, позивачем не пропущено строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки перебіг строку розпочався 13.08.2007 року, а звернення до суду з позовною заявою мало місце 10.08.2011року, в межах трьохрічного строку позовної давності.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідають нормам цивільного законодавства (частини 6 статті 261, статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування").

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України, право вимоги до особи, яка завдала шкоду, переходить до страховика (перестраховика) з моменту фактичного відшкодування страховиком завданої шкоди страхувальнику, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах, які за своєю правовою природою є регресними вимогами, має починатися від дати сплати страхового відшкодування відповідно до частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України.

Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України №12/030 від 27.03.2012 року у справі №58/168.

За таких обставин, колегія суддів касаційного суду вважає, що постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду необхідно скасувати як такі, що прийняті з невірним застосуванням норм матеріального права.

З огляду на встановлення судами першої та апеляційної інстанцій обставин заподіяння шкоди власнику автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної події, встановлення обставин її часткового відшкодування позивачем у справі, колегія суддів касаційного суду вважає за можливе прийняти у справі нове рішення, стягнувши з відповідача-1, як страховика джерела підвищеної небезпеки, з вини якого сталася дорожньо-транспортна подія, шкоду на суму 5827, 53 грн., пов'язаної з ремонтом автомобіля потерпілої особи на користь позивача та стягнувши з відповідача -2, як з власника джерела підвищеної небезпеки, шкоду в розмірі 510, 00 грн. франшизи, яка не охоплюється договором загальнообов'язкового страхування відповідальності винної особи -відповідача -2. Судові витрати позивача в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій слід покласти на відповідачів пропорційно до суми задоволених позовних вимог. А, зокрема, стягнути з відповідача-1 судові витрати на суму 1819, 69 грн. та стягнути з відповідача -2 судові витрати на суму 159, 31 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року у справі №19/105 скасувати.

Прийняти у справі №19/105 нове рішення:

" 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, місто Київ, вул. Фрунзе, 40, індетифікаційний код 20602681) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" (61166, Харківська область, місто Харків, вул. Коломенська, 3, індетифікаційний код 22623173) 5827 (п'ять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 53 (п'ятдесят три) коп. збитків, 1819 (тисячу вісімсот дев'ятнадцять) грн. 69 (шістдесят дев'ять) коп. судових витрат.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Бориспільський автозавод" (08322, Київська область, Бориспільський район, с.м.т. Проліски, вул. Броварська, 4, індетифікаційний код 31936646) на користь Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Лемма" (61166, Харківська область, місто Харків, вул. Коломенська, 3, індетифікаційний код 22623173) 510 (п'ятсот десять) грн. 00 (нуль) коп. збитків та 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 31 (тридцять одну) коп. судових витрат.

4. Господарському суду міста Києва видати судовий наказ."

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчук

Г. Коробенко