Ухвала суду № 25581296, 08.08.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2012 р. м. Київ К/9991/26269/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012

у справі № 2а-14745/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Мадек»(далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Бондарчука А.Я., Романенко О.М.,

відповідача -не з'явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2010 № 0003352302/0.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2011 у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції послався на установлений рішенням окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2010 у справі № 2а-14431/10/2670 факт відсутності у позивача права на податковий кредит за операціями, здійсненими з товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс Інвест»(далі -ТОВ «Альянс Інвест»).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним з мотивів відсутності підстав для позбавлення позивача права на податкову вигоду за спірними операціями.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасовану помилково. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що недекларування контрагентом позивача (ТОВ «Альянс Інвест») податкових зобов'язань з ПДВ в рамках господарських правовідносин з Товариством виключає право останнього на кореспондуючу суму податкового кредиту.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з питань правових відносин з ТОВ «Альянс Інвест»за періоди з березня по липень 2010 року, оформлену актом від 30.08.2010 № 12453/23-02/13695593. За наслідками цієї перевірки податковою інспекцією було донараховано позивачеві податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3 132 809 грн. (у тому числі 2 202 055 грн. за основним платежем та 930 754 грн. за штрафними санкціями) на підставі висновку про незаконне віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Альянс Інвест». Свою позицію податковий орган мотивує тим, що названий постачальник не включив відповідну суму ПДВ за цими операціями до податкових зобов'язань, що, на думку ДПІ, є обов'язковою передумовою виникнення у покупця (позивача у справі) право на податкову вигоду (податковий кредит).

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суд першої інстанції помилково надав преюдиційного значення висновку суду у справі № 2а-14431/10/2670 щодо відсутності у позивача права на податковий кредит за наслідками придбання товару у ТОВ «Альянс Інвест».

Так, за своєю юридичною сутністю преюдиціальність означає обов'язковість для усіх судів прийняти без перевірки та доказування факти, раніше установлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Преюдиціальність означає не лише відсутність необхідності повторно доводити установлені судовим актом факти, але і заборону на їх спростовування.

Під час розгляду справи суд повинен встановити та надати правову оцінку фактам, які з огляду на заявлені позовні вимоги про захист порушеного права (інтересу) входять до предмета доказування у справі, тобто таким діям та подіям, з якими законодавство пов'язує виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

А відтак під обставинами, які можуть вважатися встановленими, слід розуміти лише ті факти, що мають правове значення для вирішення спору, під час якого вони були встановлені.

У розглядуваному випадку предметом спору зі справи № 2а-14431/10/2670 стало питання щодо правомірності дій податкового органу з неприйняття податкової декларації Товариства з податку на додану вартість. Враховуючи, що стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками, однак без перевірки задекларованих показників, то питання щодо дотримання Товариством порядку визначення бази та об'єкта оподаткування ПДВ не входить до предмета доказування у цій справі. Тим не менш, суд надав юридичну оцінку законності формування Товариством податкового кредиту за операціями з ТОВ «Альянс Інвест»під час розгляду справи № 2а-14431/10/2670, фактично вийшовши за межі позовних вимог. А відтак за даних обставин підстави для застосування преюдиції стосовно порушення Товариством правил оподаткування відсутні.

Згідно з визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що за умови фактичного придбання платником товарів (робіт, послуг) суми ПДВ у складі їх вартості підлягає включенню до податкового кредиту на підставі належним чином оформлених документів (податкових накладних).

Під час проведення податкової перевірки Товариства ДПІ не було виявлено дефектів змісту та форми поданих позивачем податкових накладних.

Також в ході цієї перевірки податковим органом не було встановлено будь-яких обставин, що можуть слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди, як-от -відсутність фактичного виконання господарських операцій, здійснення операцій без ділової мети та облік операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженість дій покупця та постачальника для штучного створення умов для виникнення права на податкову вигоду.

Факт порушення контрагентом позивача (ТОВ «Альянс Інвест») податкового законодавства сам по собі не може розцінюватися як підстава для позбавлення позивача права на податковий кредит. Адже поняття «добросовісний платник»у сфері податкових правовідносин не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування. У розглядуваному випадку відносин взаємозалежності або афілійованості Товариства з ТОВ «Альянс Інвест» не встановлено, а ДПІ не доведено, що позивач повинен був знати про правопорушення, допущені його контрагентом.

Доводи касаційної скарги фактично відтворюють правову позицію ДПІ у справі та не містять посилань та доказів, які спростовують установлені апеляційним судом обставини та висновки.

З огляду на відповідність наданої апеляційним судом правової оцінки обставин справи нормам матеріального права та установленим фактичних даним зі спору підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції в Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2012 у справі № 1а-14745/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько

Суддя М.І. Костенко