Ухвала суду № 25581089, 12.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2012 р. м. Київ К-15278/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 06.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009

у справі № 3/129А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Явір-млин"

до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської

області

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Явір-млин" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень -рішень: № 0000882320/0 від 20.09.2007; № 0000882320/1 від 03.12.2008; № 0000882320/2 від 20.02.2008; № 0000882320/3 від 06.05.2008; № 0000892320/2 від 20.02.2008; № 0000892320/3 від 06.05.2008.

Постановою господарського суду Львівської області від 06.08.2008 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 постанову господарського суду Львівської області від 06.08.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 30.06.2007 та складено акт № 730/232/31700464 від 07.09.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийняті, на підставі якого 20.09.2007 року прийняті наступні податкові повідомлення - рішення, а саме, № 0000882320/0 від 20.09.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 37554 грн. та № 0000892320/0 від 20.09.2007, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5093474 грн.

В порядку адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення -рішення: № 0000882320/1 від 03.12.2007, № 0000882320/2 від 20.02.2008, № 0000882320/3 від 06.05.2008, яким визначено податок на прибуток в сумі 37554 грн.; № 0000892320/2 від 20.02.2008, № 0000892320/3 від 06.05.2008, яким визначено податок на додану вартість в сумі 3820106 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором комісії № 02/08-01 від 02.08.2006 між позивачем (комітент) та ПМП „Опал" (комісіонер), останній відвантажив за межі України належний комітенту товар на загальну суму 5745909, 85 грн.

Внаслідок зміни валютного курсу між днем перетину товаром кордону та днем перерахунку коштів в його оплату, при конвертації валюти платежу виникла курсова різниця в сумі 138663, 25 грн.

З врахуванням положень пп. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", згідно яких операції з надання товарі в межах договорів комісії не вважаються продажем, та пп. 7.3.1, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 зазначеного Закону, згідно яких курсова різниця, яка виникає у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні, податковому обліку не підлягає.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем безпідставно донараховано відповідачем 28888 грн. податку на прибуток.

Стосовно включення до податкового кредиту вартості придбаних у березні та квітні 2006 року матеріальних цінностей від ТОВ ВКФ „Аспект" за договором поставки № 09/02-01 від 09.02.2006 на загальну суму 7176274, 24 грн.

Відповідно до положень п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно пп. 7.4.5 вказаної статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними та митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг і банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості такі робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, визначено пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість". Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року N 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця; усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після їх закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

За умови факту здійснення господарської операції та наявності належним чином оформлених накладних, оскільки відповідно до положень п. 10.1 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість" позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації.

Стосовно висновку відповідача про неправомірне застосування позивачем "0" ставки податку на додану вартість до бази оподаткування з контрактної вартості операцій, здійснених за договором комісії № 01/К від 09.02.2006 з комісіонером ПП „Світметал", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1930864 грн.

На виконання договору комісії, укладеного між позивачем (комітентом) та ПП „Світметал" (комісіонером) за актами приймання - передачі, позивач передав, а комісіонер - прийняв на комісію 9558,731 тонн відходів та брухту чорних металів на загальну суму 9654320 грн.

Відповідно до п. 3.5 контракту, укладеного між комісіонером та нерезидентом - покупцем - ДТУ „МХК ДООЕЛ" (Республіка Македонія), право власності у покупця виникло з моменту перегину товаром поручнів судна в порту відвантаження, у зв'язку з чим з цього моменту згідно пп. Б.5 п. Б. покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару.

Відповідно до п. 6.2 Закону України „Про податок на додану вартість" при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Як вбачається зі змісту наведеної норми закону, однією з обов'язкових умов застосування нульової ставки до операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт, є вивезення платником, що виконував такі роботи, вказаного рухомого майна за межі митної території України або одержувачем-нерезидентом, що засвідчується належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судами попередніх інстанцій досліджено копії ВМД, відповідно до яких товар вибув за межі митної території України, у всіх ВМД по експортованих товарах, на підставі яких позивачем застосовано "0" ставку ПДВ та проставлено запис "Задекларовані в цій ВМД товари вивезені за межі території України в повному обсязі".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області на постанову господарського суду Львівської області від 06.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009

у справі № 3/129А залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Львівської області від 06.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2009 у справі № 3/129А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко

Суддя М.О. Федоров