Постанова № 25578235, 17.07.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1048/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представника позивача -Руденко М.О.(за довіреністю),

представника відповідача -Гусарової А.В. (за довіреністю),

представника третьої особи - ОСОБА_1 (за довіреністю),

представника прокуратури -Сороченко О.С. (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Авкубі»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача -товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Авкубі»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342350/0 від 20.08.2010 року.

Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, в остаточній редакції яких позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси № 0000342350/0 від 20.08.2010 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що за результатами невиїзної документальної перевірки ПП «Авкубі»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за жовтень, листопад, грудень 2008р., січень, червень 2009р. ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт про результати перевірки від 19.08.2010р. № 56/23-310/35240920, згідно якого встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2008р., січень, червень 2009р. на суму 3016767 грн. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342350/0 від 20.08.2010р., яким ПП «Авкубі»зменшено суму бюджетного відшкодування у загальному розмірі -3016767 грн. (у тому числі: за жовтень 2008р. у сумі 736466 грн., за листопад 2008р. у сумі 367142 грн., за грудень 2008р. у сумі 865076 грн., за січень 2009р. у сумі 323916 грн., за червень 2009р. у сумі 724167 грн.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 3016767 грн. є безпідставними, оскільки зроблені при довільному тлумаченні законодавства та без посилання на первинні документи. При цьому, позивач зазначає, що є безпідставним та протиправним з боку податкового органу проведення невиїзної перевірки ПП «Авкубі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за жовтень, листопад, грудень 2008р. та червень 2009р., оскільки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси вже перевірялись зазначені декларації з податку на додану вартість, за результатами чого податковим органом складені довідки, в яких зазначено про відсутність порушень щодо включення підприємством до складу податкового кредиту сум, які підлягають поверненню з бюджету. Разом з цим, позивач зазначає, що ПП «Авкубі»в повній мірі дотримані вимоги податкового законодавства, що підтверджується укладеними договорами купівлі-продажу з ТОВ «Відродження»та податковими і видатковими накладними, які надають законне право ПП «Авкубі»на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів та отримання сум бюджетного відшкодування.

Виходячи з вищенаведеного, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийняте з порушенням норм податкового законодавства, ґрунтується на припущеннях, які не відповідають дійсності, а отже просить суд скасувати це рішення.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (т.2 а.с.21-23), в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки під час перевірки було встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується висновками акту перевірки. Враховуючи викладене, відповідач вважає що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного на момент його прийняття податкового законодавства, є правомірним, а отже скасуванню не підлягає.

Під час розгляду справи судом в порядку правонаступництва згідно ст.55 КАС України здійснено заміну відповідача -Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на її правонаступника -Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Разом з цим, за заявою ТОВ «Відродження»про залучення до участі у справі у якості третьої особи (т.2, а.с.24-25), судом в порядку ст.53 КАС України до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача -товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження».

Крім того, під час розгляду справи, за клопотанням Прокуратури Малиновського району м. Одеси про її залучення до розгляду даної справи (т.3, а.с.143), судом відповідно до ст. 60 КАС України допущено до участі у справі Прокуратуру Малиновського району м. Одеси.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві (т.1,а.с.5-10), додаткових поясненнях до позовної заяви (т.1,а.с.169-173), та з урахуванням уточнень до адміністративного позову (т.3, а.с.194).

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на позов (т.2, а.с.21-23).

Представник прокуратури проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи підтримала позовні вимоги позивача та просила суд їх задовольнити з підстав, викладених позивачем та з підстав, викладених ТОВ «Відродження»в поясненнях по вказаній справі (т.2, а.с.37-41).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, представника третьої особи та представника прокуратури, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство «Авкубі» (надалі - ПП «Авкубі») зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 21.06.2007 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 15561020000028339, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 172453 (т.1,а.с.25).

На момент проведення перевірки позивач знаходився на податковому обліку в ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, та у період, за який проводилась перевірка ПП «Авкубі» відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.08.2007 року № 100056656 було зареєстровано платником податку на додану вартість, що підтверджується п.п. 2.4., п. 2.4.1. акту перевірки (т.1, а.с.31), та не заперечувалось сторонами.

Судом встановлено, що позивачем за результатами своєї господарської діяльності, були надані до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкові декларації з податку на додану вартість: від 20.11.2008р. за жовтень 2008р., за листопад 2008р., від 20.01.2009р. за грудень 2008р., від 19.02.2009р. за січень 2009р., від 17.07.2009р. за червень 2009р. разом із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; розрахунками коригувань сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ; довідками щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; розрахунками суми бюджетного відшкодування; заявами про повернення суми бюджетного відшкодування за ці періоди (т.2, а.с.216-250, т.3, а.с.1-3).

У зв'язку з поданням вищевказаних декларацій ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були проведені позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за вказані періоди, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ.

Так, як вбачається з матеріалів справи 09.02.2009 року за №29/23-210/35240920 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено довідку «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Авкубі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень, жовтень 2008 року»із додатками до неї (т.1, а.с.34-49), у п.3.5 якої зазначено, що перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду додатку 2 до податкової декларації за листопад 2008 року не встановлено порушення. У висновку вказаної довідки, зокрема, зазначено, що від'ємне значення по декларації за листопад 2008 року виникло у зв'язку з реалізацією олії ріпакової на експорт.

02.03.2009 року за № 36/23-210/35240920 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено довідку «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Авкубі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень, жовтень, листопад 2008 року»та додатки до неї (т.1, а.с.50-61), у п.3.3 якої зазначено, що перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду додатку 2 до податкової декларації за грудень 2008 року не встановлено порушення. У висновку вказаної довідки, зокрема, зазначено, що від'ємне значення по декларації за грудень 2008 року виникло у зв'язку з придбанням товару (послуг) на митній території України, що оподатковується за ставкою 20%.

19.03.2009 року за № 43/23-210/35240920 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено довідку «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Авкубі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року»із додатками до неї (т.1 а.с.62-75), у п.3.4 якої зазначено, що перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду додатку 2 до податкової декларації за січень 2009 року не встановлено порушення. У висновку вказаної довідки, зокрема, зазначено, що від'ємне значення по декларації за січень 2009 року виникло у зв'язку з придбанням товару (послуг) на митній території України, що оподатковується за ставкою 20%.

26.08.2009 року за № 86/23-210/35240920 ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено довідку «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Авкубі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в періодах -жовтень 2008 року, та в листопаді 2008 року»із додатками до неї (т.1 а.с.76-88), у п.3.3 якої зазначено, що перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду додатку 2 до податкової декларації за червень 2009 року не встановлено порушення. У висновку вказаної довідки, зокрема, зазначено, що від'ємне значення по декларації за травень, червень 2009 року виникло у зв'язку з придбанням товару (послуг) на митній території України, що оподатковується за ставкою 20%.

При цьому, у висновках усіх зазначених довідок вказано, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, що перевіряється, начальником ДПІ у Малиновському районі м. Одеси можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні». У зв'язку з не отриманням відповідей по запитах на проведення зустрічних перевірок, правомірність заявлених сум ПДВ до відшкодування буде підтверджена після встановлення факту сплати ПДВ до державного бюджету. Висновки даних тематичних перевірок можуть бути переглянуті згідно результатів зустрічних перевірок.

Судом встановлено, що 19.08.2010 року посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Авкубі»з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку по деклараціям за жовтень, листопад, грудень 2008 року, червень 2009 року.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси складено акт від 19.08.2010 року №56/23-310/35240920, яким встановлено порушення позивачем п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП «Авкубі»завищено суму бюджетного відшкодування по деклараціям за жовтень, листопад, грудень 2008р., січень, червень 2009р. на суму 3016767 грн. (т.1, а.с.29-32).

При цьому, у вказаному акті відсутнє жодне посилання на підставу проведення перевірки та на законодавчу норму, згідно якої проводилась вказана перевірка, лише у п.3 акту «Перевіркою встановлено»зазначається, що відділом перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси отримано службову записку від 16.08.2010р. № 1009/7/26-104 (т.4, а.с.53), в якій повідомляється, що при відпрацюванні основного постачальника ПП «Авкубі»-ТОВ «Відродження», встановлено суб'єкти господарювання, які зняті з обліку як банкрути та по яким підтвердити повноту нарахування та сплати до бюджету сум ПДВ, які у подальшому було заявлено до відшкодування неможливо, і вказується, що такими суб'єктами господарювання є: ТОВ «Траверс Н», ТОВ «Еколітос», ТОВ «Продторгсервіс».

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року №0000342350/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі - 3016767 грн., у тому числі: за жовтень 2008р. у сумі 736466 грн., за листопад 2008р. у сумі 367142 грн., за грудень 2008р. у сумі 865076 грн., за січень 2009р. у сумі 323916 грн., за червень 2009р. у сумі 724167 грн. (т.1, а.с.33).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ПП «Авкубі»завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2008р., січень, червень 2009р. на суму 3016767 грн.

При цьому, в акті ДПІ у Малиновському районі м. Одеси зазначено, що основним постачальником ПП «Авкубі»є ТОВ «Відродження», і згідно відомостей, отриманих з АІС «Контрагенти», протягом ІІ півріччя 2008 року підприємством ТОВ «Відродження»сплачено до бюджету лише 167001,66 грн., що значно менше, ніж заявлені суми до відшкодування по деклараціям за жовтень,листопад,грудень 2008 року та червень 2009 року. Як наслідок, відповідачем зазначено, що в порушення п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП «Авкубі» не має права на отримання бюджетного відшкодування по деклараціям: за жовтень 2008р. у сумі 736466 грн., за листопад 2008р. у сумі 367142 грн., за грудень 2008р. у сумі 865076 грн., за січень 2009р. у сумі 323916 грн., за червень 2009р. у сумі 724167 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість та заявлені суми бюджетного відшкодування, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Так, судом встановлено, що між ПП «Авкубі»(покупець) та ТОВ «Відродження»(продавець) укладено ряд договорів купівлі-продажу нерафінованої олії з насіння ріпаку (рапсу), а саме: договір №45 від 07.08.2008 року (т.1,а.с.117-118), договір № 51 від 19.08.2008р.(т.1, а.с.133-134), договір № 56 від 17.10.2008 року та додаткова угода до нього (т.1, а.с.123-125). Згідно зазначених договорів продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити сиру нерафіновану олію з насіння рапсу врожаю 2008 року, українського походження, що використовується для промислової переробки (далі - товар).

На виконання договору від 07.08.2008 року №45 ПП «Авкубі»отримало від ТОВ «Відродження»товар у кількості 1059,920 тонн на суму 7419440 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1236573,33 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 27.08.2008 року (т.1,а.с.119) та видатковою накладною від 27.08.2008 року № 1/08 (т.1,а.с.120).

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: від 27.08.2008 року № 1/08 на суму 5740000 грн., в тому числі ПДВ - 956666,67 грн. та від 28.08.2008 року № 3/08 на суму 1679440 грн., в тому числі ПДВ - 279906,67 грн. (т.1, а.с.121-122), отриманих від постачальника товару -ТОВ «Відродження», які також підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання олії ріпакової та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента на кількість товару відповідно до укладеної угоди та видаткових накладних, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т.1, а.с.186-187).

Суми податку на додану вартість, визначені в зазначених податкових накладних, позивачем було віднесено до податкового кредиту, що знайшло своє відображення у декларації з податку на додану вартість від 19.09.2008 року за серпень 2008 року (т.1, а.с.180-185).

На виконання договору від 19.08.2008 року №51 ПП «Авкубі»отримало від ТОВ «Відродження»товар у кількості 1131,248 тонн на суму 8212860,48 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1368810,08 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 19.09.2008р. та видатковою накладною від 19.09.2008р. № 2/09 (т.1, а.с.135-136).

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: від 19.09.2008р. № 1/09 на суму 4292460,48 грн., в тому числі ПДВ - 715410,08 грн. та від 19.09.2008р. № 2/09 на суму 3920400 грн., в тому числі ПДВ - 653400 грн. (т.1, а.с.137-138), отриманих від постачальника товару -ТОВ «Відродження», які також підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання олії ріпакової та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента на кількість товару відповідно до укладеної угоди та видаткової накладної, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т.1, а.с.200-201).

Суми податку на додану вартість, визначені в зазначених податкових накладних, позивачем було віднесено до податкового кредиту, що знайшло своє відображення у декларації з податку на додану вартість від 20.10.2008 року за вересень 2008р. (т.1, а.с.194-199).

На виконання договору від 17.10.2008 року №56 ПП «Авкубі»отримало від ТОВ «Відродження»товар у кількості 1248,012 тонн на суму 9060567,12 грн., у тому числі ПДВ у сумі 1510094,52 грн., що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 17.10.2008 року та видатковими накладними: від 20.10.2008р. № 2/10, від 20.10.2008р. № 3/10, від 20.10.2008р. №4/10 (т.1, а.с.126-129).

Разом з цим, матеріали справи містять копії належним чином завірених податкових накладних: від 20.10.2008р. № 2/10 на суму 613411,92 грн., в тому числі ПДВ - 102235,32 грн., від 20.10.2008р. № 3/10 на суму 4210800 грн., в тому числі ПДВ - 701800 грн., від 20.10.2008р. №4/10 на суму 4236355,20 грн., в тому числі ПДВ - 706059,20 грн. (т.1, а.с.130-132), отриманих від постачальника товару -ТОВ «Відродження», які також підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання олії ріпакової та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента на кількість товару відповідно до укладеної угоди та видаткових накладних, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних (т.1 а.с.225-227).

При цьому, 28.11.2008 року між ПП «Авкубі» та ТОВ «Відродження» укладено додаткову угоду № 1 до договору №56 від 17.10.2008р. (т.1,а.с.125) про повернення покупцем товару продавцю у кількості 29,563 тон на суму 214627,38 грн. відповідно до накладної на повернення №7/11 від 28.11.2008р. на суму 214627,38 грн. (т.1, а.с.209), в результаті чого підприємством було проведено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до вищезазначених податкових накладних, про свідчать: розрахунок № 8/4/10 від 28.11.2008р. до податкової накладної № 4/10 від 20.10.2008р. (т.1, а.с.152); розрахунок № 6/4/10 від 28.11.2008р. до податкової накладної № 4/10 від 20.10.2008р. (т.1, а.с.151); розрахунок № 7/3/10 від 28.11.2008р. до податкової накладної № 3/10 від 20.10.2008р. (т.1,а.с.150).

Суми податку на додану вартість, визначені в зазначених податкових накладних позивачем було віднесено до податкового кредиту, що знайшло своє відображення у декларації з податку на додану вартість від 20.11.2008р. за жовтень 2008р. (т.1 а.с.216-224), в декларації з податку на додану вартість за листопад 2008р. (т.1 а.с.228-234), в декларації з податку на додану вартість від 20.01.2009р. за грудень 2008р. (т.1 а.с.235-240), в декларації з податку на додану вартість від 19.02.2009р. за січень 2009р. (т.1 а.с.241-247), в декларації з податку на додану вартість від 17.07.2009р. за червень 2009р. (т.1 а.с.248-250, т.2 а.с.1-3).

Судом також встановлено, що ПП «Авкубі» здійснило оплату в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, за отриманий від ТОВ «Відродження»товар -олію рапсову, що підтверджується засвідченими виписками АБ «Південний»по рахунку ПП «Авкубі»з 01.09.2008 по 27.05.2009 року (т.3,а.с.195-199).

Транспортування вказаної продукції позивачу згідно умов зазначених вище договорів купівлі-продажу здійснювалось ТОВ «Відродження»за його рахунок, що підтверджується договором транспортного перевезення № 14/08/08-02 від 14.08.2008 року, укладеним між ТОВ «Відродження»та ТОВ «Транс-Сервіс-1»та додатком №1 до нього (т.2, а.с.199-202), договором №002-М від 03.01.2008р., укладеним ТОВ «Відродження» з ПП ВТК «БЕЛТРАНС»та додатковою угодою до нього від 01.08.2008 року (т.2, а.с.213-216), рахунками-фактурами, виписаними згідно договору № 14/08/08-02 (т.2, а.с. 204,207,210), актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.2, а.с.205,208,211, 217-221), товарно-транспортними накладними (т.2,а.с.223-250, т.3, а.с.1-75), податковими накладними (т.2, а.с.206,209,212,222) та випискою по рахунку ТОВ «Відродження»щодо сплати послуг за перевезення олії згідно рахунків-фактур (т.2,а.с.203).

Про фактичне отримання та оприбуткування позивачем вказаного товару, отриманого від ТОВ «Відродження», окрім вказаного вище, свідчить, також, картка рахунку:28 «Місця зберігання: ПП «Авкубі»за 27.08.2008 по 31.12.2008 року (т.3, а.с.200-203).

Як вбачається з вищевказаних первинних документів, за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента - ТОВ «Відродження» товар (олію рапсову (нерафіновану олію з насіння ріпаку).

При цьому, слід зазначити, що судом досліджено докази, надані ТОВ «Відродження»на підтвердження придбання ним рапсу (ріпаку) та виготовлення останнім із нього олії рапсової, яка в подальшому була реалізована ТОВ «Відродження»саме ПП «Авкубі», та встановлено наступне.

ТОВ «Відродження»на момент виникнення господарських відносин між ним та ПП «Авкубі»було платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.2, а.с.51) та одними з основних видів діяльності вказаного підприємства на той момент були: виробництво нерафінованих олії та жирів та оптова торгівля олією, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: АБ №251174 (т.2,а.с.65-66), №124(т.2, а.с.67-68).

В підтвердження того, що ТОВ «Відродження»у 2008 році дійсно здійснювало господарську діяльність з виготовлення реалізованої в подальшому ПП «Авкубі»нерафінованої олії, останнім надано документи, що підтверджують наявність у ТОВ «Відродження»основних фондів з переробки сировини, а саме договори оренди майна: №1/1 від 01.08.2008р., №44 від 01.10.2008р. із додатками до них -переліком майна, що передається та актами приймання-передачі (т.2, а.с.70-79); виробничо-технічні звіти ТОВ «Відродження»по переробці рапсу за липень-жовтень 2008 року (т.2, а.с.113,152,188); звіти щодо руху виготовленої продукції (олії рапсової) за період липень, вересень, жовтень 2008 року (т.2, а.с.150-151,153-155,196-198).

На підтвердження придбання та надходження до ТОВ «Відродження»рапсу (ріпаку) врожаю 2008 року, з якого у подальшому було виготовлено нерафіновану олію, реалізовану ПП «Авкубі», ТОВ «Відродження»надано до суду наступні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку: договір поставки №39 від 14.07.2008 року, укладений між ТОВ «Відродження»та ТОВ «Еколітос»із специфікаціями до нього (т.3, а.с.212-214,220), згідно якого ТОВ «Відродження»протягом липня, вересня, жовтня 2008 року придбало ріпак (рапс), що підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, випискою по рахунку, карткою рахунку:631(т.3, а.с.207-211,215-219,221); видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, виписані та видані у серпні 2008 року на виконання договору №ЗТК-102/02207 від 25.07.2008 року, укладеного між ТОВ «Відродження»(покупець) та ТОВ «Зерноторгівельна компанія»(постачальник) на поставку ріпаку, виписка по рахунку ТОВ «Відродження», надана на підтвердження сплати за придбаний ріпак, картка рахунку:631 (т.3, а.с.222-250, т.4, а.с.1-25); договір на поставку № 44/1 від 01.09.2008 року, укладений між ТОВ «Відродження»(покупець) та МПП «Тотем»(постачальник) із специфікаціями до нього (т.4, а.с.28-29,31), згідно якого ТОВ «Відродження»протягом вересня, жовтня 2008 року придбало ріпак (рапс), що підтверджується рахунком-фактурою, видатковими накладними, податковими накладними, випискою по рахунку ТОВ «Відродження», карткою рахунку:631(т.4, а.с.26-27,30,32-35); договір купівлі-продажу № 50 від 08.09.2008 року, укладений між ТОВ «Відродження»(покупець) та ТОВ «Шторм»(продавець) із специфікацією до нього (т.4, а.с.38-39), згідно якого ТОВ «Відродження»протягом вересня 2008 року придбало ріпак (рапс), що підтверджується накладною, податковою накладною, випискою по рахунку ТОВ «Відродження», карткою рахунку:631(т.4, а.с.36-37,40-41); договір купівлі-продажу №44 від 07.08.2008 року, укладений між ТОВ «Відродження»(покупець) та ПП «Траверс-Н»(продавець) із специфікацією до нього (т.4, а.с.44-45), згідно якого ТОВ «Відродження»протягом серпня 2008 року придбало ріпак (рапс), що підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, випискою по рахунку ТОВ «Відродження», карткою рахунку:631(т.4, а.с.42-43,46-47); акти внутрішнього пересування олійного насіння (рапсу), складені у липні-жовні 2008 року та підписані уповноваженими особами ТОВ «Відродження»(т.2, а.с.115-116,119-147, 158-183,185,187,190-194 ); картки номенклатури: «ріпак»(по місцю зберігання) за період з 01.07.2008 року по 31.07.2008 року, з 01.08.2008 року по 31.08.2008 року, з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року, 01.10.2008 року по 31.10.2008 року (т.2, а.с.114,117-118,156-157,189).

Судом встановлено, що суму податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних ТОВ «Відродження»включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за серпень 2008р. від 22.09.2008р. (т.2 а.с.90-96), та вересень 2008р. від 20.10.2008р. (т.2 а.с.96-98).

При цьому, в матеріалах справи наявна копія акту Голованівського відділення Гайворонської МДПІ від 26.06.2009 року №15/2300/31501553 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Відродження»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року»(т.3, а.с.100-120), у п.3.2.1 «Податкові зобов'язання»та п.3.2.2 «Податковий кредит»якого зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року не встановлено їх завищення або заниження; у п.3.2.3 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість»зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року не встановлено його завищення або заниження, а також вказано, що перевіркою дотримання строків сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року порушень не встановлено.

Також, в матеріалах справи наявні копії довідок Голованівського відділення Гайворонської МДПІ від 16.02.2009 року №24/23/31501553 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Відродження»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Авкубі»за період серпень, вересень, жовтень 2008 року»(т.3, а.с.79-91), у висновках яких зазначено, що перевіркою ТОВ «Відродження»не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ПП «Авкубі», яке мало правові відносини з платником податків за періоди серпень, вересень, жовтень 2008 року та зазначено, що перевіркою ТОВ «Відродження»встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ПП «Авкубі», яке мало правові відносини з платником податків за періоди серпень, вересень, жовтень 2008 року.

Разом з цим, у всіх довідках зазначається, що ТОВ «Відродження»є виробником реалізованого ПП «Авкубі»товару (олії ріпакової), який переробляється на власних потужностях ТОВ «Відродження».

Таким чином, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про придбання ТОВ «Відродження»рапсу (ріпаку), його подальше використання останнім для виготовлення олії рапсової, і як наслідок про отримання позивачем вказаної олії; тобто, зазначеним підтверджується фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з його контрагентом - ТОВ «Відродження»із поставки олії рапсової на виконання договорів купівлі-продажу №№45,51,56.

Крім того, судом під час розгляду справи крім товарності операцій, встановлено також подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, з урахуванням сфери його господарської діяльності.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності позивача є: 51.12.0 - посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, 50.50.0 - роздрібна торгівля пальним, 51.21.0- оптова торгівля зерном,насінням та кормами для тварин, 51.19.0 -посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (т.1, а.с.141-143).

В підтвердження того, що позивач дійсно використовував олію рапсову (ріпакову), придбану у ТОВ «Відродження»в своїй подальшій господарській діяльності, і здійснював реалізацію вказаної олії, останнім надано копії: контракту № 15-08 від 15.08.2008р., укладеного між позивачем та SC BIOROMOIL SRL (Romania), додаткових угод та актів до нього (т.2,а.с.4-10), на підставі яких, відповідно до ВМД 506000002/8/001989 від 05.09.2008р. (т.2, а.с.11-12), ВМД 506000002/002257 від 02.10.2008р. (т.2 а.с.13-14), ВМД 506000002/8/002853 від 28.11.2008р. (т.2, а.с.15-16) товар (олію ріпакову нерафіновану сиру) було відвантажено на експорт, із зазначенням у вказаних ВМД у якості виробника - ТОВ «Відродження».Крім того, про реалізацію вказаної рапсової (ріпакової) олії свідчить також картка рахунку:362 «Контрагенти: SC BIOROMOIL SRL:замовлення:Договір15-08 (15.08.2008р.) за період з 01.01.2008 по 31.03.2012 року (т.2, а.с.17-19).

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з продажу рапсової (ріпакової) олії, придбаної у ТОВ «Відродження».

Також, слід зазначити, що наявна в матеріалах справи первинна документація ТОВ «Відродження»по спірним господарським операціям із ПП «Авкубі»підтверджує їх реальність, сплату ТОВ «Відродження»сум податкових зобов'язань з ПДВ до бюджету, а також правомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Суд зазначає, що позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами факт оприбуткування, отриманого від контрагента-постачальника ТОВ «Відродження»товару, та подальшого використання його у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагент на час укладання договорів купівлі-продажу товару, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним. Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та заявив до бюджетного відшкодування. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним постачальником, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про реальність господарських операції щодо придбання позивачем товару у ТОВ «Відродження», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті,

При цьому, як вже зазначалось судом, в акті перевірки від 19.08.2010 року №56/23-310/35240920, відповідачем встановлено, що позивачем в порушення п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за жовтень, листопад, грудень 2008р., січень, червень 2009р. на суму 3016767 грн.

Для надання правової оцінки щодо заявлення платником податку на додану вартість до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість необхідно застосовувати положення Закону України «Про податок на додану вартість» № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (надалі -Закон, Закон № 168-97/ВР, чинного на час формування податкового кредиту та заявлення спірних сум до бюджетного відшкодування), яким регламентується порядок визначення податкового кредиту та порядок визначення сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню з бюджету.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.2, п. 7.4, п. 7.5, п.7.7 ст. 7 Закону України № 168-97/ВР, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР, встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначений пункт надає загальне положення «бюджетне відшкодування»та є відсильною нормою, оскільки безпосереднє встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168-97/ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до вимог норм зазначеного закону виникнення права на бюджетне відшкодування ставиться у залежність від правомірності формування податкового кредиту та правильного визначення суми податкових зобов'язань. При цьому, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Згідно акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 168/2-213/35240920 від 22.05.2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ПП «Авкубі»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.07.2007 року по 31.12.2008 року»(т.3, а.с.145-176), у п.3.2.1 «Податкові зобов'язання»зазначається, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 23.07.2007 року по 31.12.2008 року не встановлено їх заниження, у п.3.2.2 «Податковий кредит»зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 23.07.2007 року по 31.12.2008 року не встановлено його завищення або заниження та у п.3.2.3 «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість»зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 23.07.2007 року по 31.12.2008 року не встановлено його завищення або заниження.

При цьому в п.3.2.3 акту також зазначається, що згідно акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Аукубі»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період за червень, серпень, вересень 2008 року №1/23-210/35240920 від 08.01.2009, складеного співробітниками відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, підприємство не має права на бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2008 року в розмірі 1097544 в результаті порушень, п.п.7.7.11 «а»п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР.

Разом з тим зазначено, що у періоді, що перевірявся, ПП «Авкубі», заявило відшкодування з бюджету податку на додану вартість у сумі 3066228 грн., у т.ч. за жовтень 2008 року у сумі 1834010 грн., за листопад 2008 року у сумі 367142 грн., за грудень 2008 року у сумі 865076 грн.,у зв'язку із придбанням товарів (олії ріпакової), яка в подальшому експортувалась за експортними договорами за межі України нерезиденту Румунії фірма «Віоromoіl SRL»на загальну суму 21751379 грн., що становить 85,9 % від загальної суми виручки та за договорами комісії та пиломатеріалів.

Суд вважає, за необхідне зазначити, що податковий орган в акті перевірки, за наслідками якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не визначав підставою для висновків про завищення позивачем бюджетного відшкодування за спірний період порушення вимог п.«а» п.п. 7.7.11 п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, у акті № 168/2-213/35240920 від 22.05.2009 року зазначено, що відділом контролю за відшкодування ПДВ ході проведення позапланових перевірок з питань підтвердження сум ПДВ надіслані запити по ланцюгах проходження ТМЦ щодо проведення перевірок контрагентів з питань взаємовідносин з ПП «Авкубі». У зв'язку з неотриманням відповідей по запитах на проведення зустрічних перевірок правомірність заявлених сум ПДВ до відшкодування буде підтверджена після встановлення факту сплати ПДВ до державного бюджету.

Станом на дату завершення цієї перевірки за результатами надісланих запитів у ході проведення позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у періоді, що перевіряється, на підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків не встановлено фактів їх не підтвердження. Висновок стосовно суб'єктів господарювання, по яким в ході перевірки направлено запити щодо недійсності їх установчих документів, свідоцтва про державну реєстрацію та інших документів, буде зроблено після отримання матеріалів зустрічних перевірок та у разі отримання матеріалів, які не підтверджують дані обліку підприємства, або буде встановлено факти господарських операцій з суб'єктами господарювання, по яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, угоди та первинні документи визнано судовими органами недійсними, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси будуть вжиті заходи відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п. 7.7.3 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 затверджений Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 5.12.3. цього Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання»(який діяв на момент формування податкового кредиту та заявлення спірних сум до бюджетного відшкодування), значення рядка 4 Розрахунку суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню відображається платником податків в 25 рядку податкової декларації із зазначенням порядку відшкодування або на рахунок платника у банку, або у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. При цьому, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, з наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість», вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.5 статті 7 зазначеного Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Виходячи із системного аналізу вказаної норми закону, податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом.

Слід зазначити, що відповідач не надав протягом всього судового розгляду справи жодного запиту, що ним надсилався по контрагентам ТОВ «Відродження», більш того, як вже зазначалось судом, в акті перевірки, відсутнє жодне посилання на підставу проведення перевірки та на законодавчу норму, згідно якої проводилась вказана перевірка, лише у п.3 акту «Перевіркою встановлено»зазначається, що відділом перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від ВПМ ДПІ у Малиновському районі м. Одеси отримано службову записку від 16.08.2010р. № 1009/7/26-104, в якій повідомляється, що при відпрацюванні основного постачальника ПП «Авкубі»-ТОВ «Відродження», встановлено суб'єкти господарювання, які зняті з обліку як банкрути та по яким підтвердити повноту нарахування та сплати до бюджету сум ПДВ, які у подальшому було заявлено до відшкодування неможливо.

ДПІ у Малиновському районі м. Одеси області відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України не було доведено порушення позивачем вищезазначеного порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, актом перевірки, за наслідками якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та судом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

При цьому, судом встановлено, що сума, заявлена позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявлена ним з дотриманням вищенаведених вимог Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року та, зокрема, вказана сума була сплачена в ціні отриманих товарів та віднесена на підставі належним чином оформленим податкових накладних до складу податкового кредиту, що представником відповідача у судовому засіданні не заперечувалось.

Висновок ДПІ у Малиновському районі м. Одеси області про неможливість відшкодування заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми у розмірі 3016767 грн. з підстав того, що при відпрацюванні основного постачальника ПП «Авкубі»-ТОВ «Відродження», встановлені суб'єкти господарювання, які зняті з обліку як банкрути та по яким підтвердити повноту нарахування та сплати до бюджету сум ПДВ, які у подальшому було заявлено до відшкодування неможливо, та з підстав того, що згідно відомостей, отриманих з АІС «Контрагенти», протягом ІІ півріччя 2008 року підприємством ТОВ «Відродження»сплачено до бюджету лише 167001,66 грн., що значно менше, ніж заявлені суми до відшкодування по деклараціям за жовтень, листопад, грудень 2008 року та червень 2009 року не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам податкового законодавства, оскільки Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлює обов'язку позивача при визначенні податкового кредиту здійснювати надмірну сплату ПДВ до бюджету. Позивач як покупець товарів (робіт, послуг) при придбанні товару зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету, і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Саме це є умовою при визначенні відшкодування покупця відповідно до підпункту «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону.

В судовому засіданні встановлено, що договори, на підставі яких позивачу його контрагентом - ТОВ «Відродження»були виписані податкові накладні, не були визнані недійсними у встановленому чинним законодавством порядку, кошти за договорами разом з податком на додану вартість позивачем було перераховано, що підтверджується матеріалами справи та не спростовувалось представником відповідача.

Більш того, судом вже досліджено надані до суду ТОВ «Відродження»довідки та акт Голованівського відділення Гайворонської МДПІ відносно взаємовідносин ТОВ «Відродження»та ПП «Авкубі», якими за спірний період не встановлено жодних порушень з боку ТОВ «Відродження»при формуванні податкового кредиту та відображенні податкових зобов'язань, а також при нарахуванні податку на додану вартість, а також не встановлено порушень дотримання строків сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.03.2009 року.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Голованівського відділення Гайворонської МДПІ від 09.04.2012 року за №1093/10/22-118 (т.3, а.с.78), з посиланням на вказані довідки, в якому зазначається, що ТОВ «Відродження»в повному обсязі віднесло до податкових зобов'язань суми ПДВ згідно податкових накладних, виданих на адресу ПП «Авкубі»та підтверджено коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.

Отже, враховуючи наведене, є незрозумілим посилання в акті перевірки відповідача, на підставі, якого прийнято оскаржуване рішення, на те, що згідно відомостей, отриманих з АІС «Контрагенти», протягом ІІ півріччя 2008 року підприємством ТОВ «Відродження»сплачено до бюджету лише 167001,66 грн., що значно менше, ніж заявлені суми до відшкодування по деклараціям за жовтень, листопад, грудень 2008 року та червень 2009 року.

Разом з цим, слід зазначити, що покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку), на якого і покладено законодавцем обов'язок, що безпосередньо витікає з визначення терміну «платник податку», наведеному в п. 1.3 ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року.

Пункт 1.8 статті 1 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту. Не містить таких вимог і п.7.7 ст.7 цього Закону, який є імперативним для визначення суми податку, який підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету.

Законом України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не встановлена обумовленість між підтвердженням сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) та віднесенням позивачем до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг). Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податку на додану вартість до державного бюджету. Питання від'ємного значення суми ПДВ поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В даному випадку податковим органом не оспорюється факт товарності операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Відродження»і не зазначається про жодне порушенння ведення податкової документації.

На час здійснення господарських операцій ПП «Авкубі»з вказаним контрагентом, останній був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не випливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон № 168-97/ВР від 03.04.1997 року (чинний на час формування податкового кредиту та заявлення спірних сум до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередніх податкових періодах постачальникам товару (робіт, послуг).

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування. При цьому, у судовому засіданні та в своїх запереченнях податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

З огляду на зазначене можна зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника (в даному випадку позивача) і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) від постачальників.

З урахуванням принципу персональної відповідальності підстави для позбавлення такого платника права на включення до податкового кредиту та отримання з бюджету надмірно сплачених сум податку у зв'язку з невиконанням іншими платниками податку - постачальниками по ланцюгу - покладеного на них законом обов'язку щодо внесення до бюджету сплачених покупцем сум податку в ціні придбання товарів (послуг) відсутні.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС" АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Окрім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації. Однак, з метою спростування висновків акту перевірки, позивачем та третьою особою до суду було надано первинні документи, як то, договори купівлі-продажу товару, специфікації до договорів, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, виписки із банківських рахунків на підтвердження оплати за товар, податкові декларації та довідки щодо перевірки ТОВ «Відродження», що дало можливість суду встановити ланцюг постачальників та ведення контрагентом позивача податкового обліку по господарським операціям із позивачем. Вказані документи враховані судом та є доказом реальності господарських операцій та правомірності заявлених сум позивачем до бюджетного відшкодування з державного бюджету України.

До того, ж податковий орган не надав будь-яких доказів, які б свідчили про порушення контрагентом позивача - ТОВ «Відродження» податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сплати такого податку. На пропозицію суду надати вищевказані докази, представником відповідача не було надано жодного доказу, у зв'язку з їх відсутністю.

З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про податок на додану вартість»суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено спірні суми до бюджетного відшкодування, а отже відсутні порушення податкового законодавства з питань регулювання податку на додану вартість з боку позивача, у зв'язку з чим, відповідно, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3016767 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0000342350/0 від 20.08.2010 року здійснено податковим органом неправомірно та безпідставно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, своїм рішенням відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи його окремих положень.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані учасниками у справі докази у сукупності, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки та правомірності прийнятого ним за наслідками перевірки рішення, суд приходить до висновку про неправомірність зменшення відповідачем суми до бюджетного відшкодування ПП «Авкубі».

Таким чином, виходячи з викладеного, оскільки судом встановлена правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування спірних сум податку на додану вартість, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0000342350/0 від 20.08.2010 року суперечить вимогам чинного законодавства, є протиправним і підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, та такими, що відповідають законодавству, і відповідно підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 103, 158 -163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Авкубі» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження», за участю прокуратури Малиновського району м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси № 0000342350/0 від 20.08.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 17 липня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.

.