Ухвала суду № 25575540, 26.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 р.Справа № 2а-1927/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Менів О.І.

представника відповідача Корнієвського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012р. по справі № 2а-1927/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант інвест"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерсант інвест» (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, що оформлене наказом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 53 від 11.01.2012 року;

-визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік та оформленню її результатів у акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки відносин із платником податків ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік від 24.01.2012 року;

-скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000052302 від 02.02.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 57890,00 грн., з яких 46312,00 грн. - за основним платежем, 11578,00 грн. - за штрафними санкціями;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000062302 від 02.02.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37051,00 грн., з яких 37050,00 грн. за основним платежем, 1,00 грн. - за фінансовими санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант інвест» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, що оформлене наказом Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 53 від 11.01.2012 року.

Визнано протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік та оформленню її результатів у акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань перевірки відносин із платником податків ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік від 24.01.2012 року.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052302 від 02.02.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 57 890,00 грн., з яких 46312,00 грн. - за основним платежем, 11578,00 грн. -за штрафними санкціями

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000062302 від 02.02.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37 051,00 грн., з яких 37050,00 грн. за основним платежем, 1,00 грн. -за фінансовими санкціями.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерсант інвест» пройшло державну реєстрацію в установленому законом порядку (код 34332224), зареєстроване платником податку на додану вартість, про що 14.06.2006 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне Свідоцтво № 27328293, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова з 31.05.2006 року за № 16167.

В період з 11.01.2012 року по 17.01.2012 року Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова перевірка позивача з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ фірма «ЛІОН» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 рік, за результатами якої було складено акт від 24.01.2012 року № 202/2302/34332224.

В ході перевірки податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством завищено витрати всього у сумі 185 250,00 грн., у т.ч. по періодах: 1 квартал 2011 року у сумі 185 250,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 46 312,00 грн.;

- в порушення п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України підприємством завищено податковий кредит за лютий 2011 року на загальну суму 37 050,00 грн.

З посиланням на акт перевірки від 24.01.2012 року № 202/2302/34332224 податковим органом винесене:

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000052302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 57 890,00 грн., з яких за основним платежем - 46312,00 грн., 11578,00 грн. - за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 02.02.2012 року № 0000062302, яким позивачу визначене грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 37 051,00 грн., з яких 37050,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди зобов'язані перевірити оскаржувані дії на предмет вчинення їх на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані дії на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, в.о. начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято наказ від 11.01.2012 року за №53 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства-позивача. За цим наказом підставою для проведення перевірки став п.п.78.1.1. п.78.1. ст.78 ПК України.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п.78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, відповідно до вказаних приписів однією з обставин для проведення документальної перевірки є не ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони:

-надіслані за адресою (місцезнаходження, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення;

- або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представнику.

Між тим, доказів надіслання позивачу обов'язкового письмового запиту рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручення запиту уповноваженому представнику платника податків представником відповідача не надано.

Надана відповідачем копія обкладинки конверту з зазначенням адреси позивача не є належним доказом надіслання позивачу обов"язкового письмового запиту, оскільки з його змісту не можливо встановити надіслання саме вказаного листа, а опис вкладення відповідачем не складався.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не було направлено позивачу запиту, у спосіб, визначений п.42.2 ст.42 ПК України.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.78.1 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Враховуючи, що представником відповідача не було надано належних доказів направлення позивачу або отримання ним письмового запиту відповідача, колегія суддів, вважає, що підстави для призначення документальної позапланової перевірки позивача були відсутні.

Керівник ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, приймаючи наказ від 11.01.2012 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, не перевірив дотримання приписів п.42.2 ст.42 ПК України, що призвело до видання цього наказу з порушенням приписів п.78.1 ст.78 ПК України, тобто за відсутності передбачених зазначеною нормою підстав для призначення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з порушенням позивачем, на думку відповідача, п. 5.1,п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 та п. 1.32 ст.1, п.п.11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2,п.200.3 ст.200 ПК України.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на висновках відповідача про те, що позивачем неправомірно було завищено валові витрати за 1 кв. 2011 року та податковий кредит за лютий 2011 року за господарськими операціями, що проведені за нікчемним правочином, проведеним з ТОВ фірмою «Ліон», який не спричиняє правових наслідків.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідно до довідки АА № 405802 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області 01.12.2011 року, місцезнаходження ТОВ «Комерсант інвест» є м. Харків, пр.. Леніна, б. 12, основними видами діяльності за КВЕД є купівля та продаж власного рухомого майна (70.12.0), будівництво будівель (45.21.1), будівництво інших споруд (45.21.6), здавання в оренду власного нерухомого майна (70.20.0).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.01.2011 року між позивачем (надалі - Замовник) та ТОВ фірма «ЛІОН» (надалі - Підрядник) був укладений договір підряду № 06/01-11, відповідно до умов якого Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати на замовлення Замовника з використанням власних матеріалів, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити Поточний ремонт офісних приміщень по пр.. Леніна, 12, а також по пр.. Леніна, 19 а.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна договору складає 222 301,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 050,17 грн.

Згідно п. 3.1 Договору сплата за даним Договором здійснюється Замовником за виконаний об'єм робіт, згідно актів виконаних робіт КБ-2В, остаточний розрахунок по Договору здійснюється Замовником після повного виконання робіт, враховуючи усунення недоліків в процесі прийомки недоліків.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору Підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати всі роботи в об'ємі і строки, передбачені розділом 4 і здати роботи Замовнику у відповідності до проектно-сметної документації.

Факт виконання сторонами умов вказаного договору підтверджується податковими накладними, договірною ціною, кошторисним розрахунком, актом приймання виконаних підрядних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, платіжним дорученням № 256 від 25.02.2011 року на загальну суму 222 301,00 грн., в т.ч. ПДВ -37 050,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що офісні приміщення за адресою м. Харків, пр. Леніна, 12 та м. Харків, пр.. Леніна, 19а, ремонт яких було здійснено ТОВ фірма «ЛІОН» використовувалися позивачем для здавання в оренду, що підтверджується договорами укладеними позивачем з ТОВ «Мережа туристичних агенцій «Студія модного туризму», ПП «Планета знаний», актами прийому-передачі вказаних приміщень, банківськими виписками, що підтверджують факт розрахунку між сторонами за вказаними договорами. Відповідно до умов вказаних договорів поточний і капітальний ремонт приміщень наданих в оренду за цими договорами здійснює позивач.

Таким чином, ремонт офісних приміщень за адресою м. Харків, пр. Леніна, 12 та м. Харків, пр. Леніна, 19а здійснювався позивачем на виконання положень договорів оренди нежитлових приміщень, у зв'язку з чим безпосередньо пов'язаний з господарською діяльністю.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій за спірним договором.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ фірма «Ліон» в зв'язку з тим, що за результатами перевірки ТОВ фірма «Ліон» встановлено відсутність у нього об'єкту оподаткування, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки реальність та товарність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірним договором, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірного договору та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірного договору, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірного правочину.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за лютий 2011 року за операціями, проведеними на підставі договору, укладеного з ТОВ фірма «Ліон», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформленої податкової накладної.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за лютий 2011 року за спірними господарськими операціями.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ фірма «Ліон» за спірним договором, а тому сума ПДВ правомірно віднесена останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ фірма «Ліон» за спірним договором підтверджено матеріалами справи, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати виконаних підрядних робіт правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.05.2012р. по справі № 2а-1927/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2012 р.