Рішення № 25572525, 07.08.2012, Апеляційний суд Івано-Франківської області

4

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої: Меленко О.Є.

Суддів: Горейко М.Д., Шалаути Г.І.

Секретаря Балагури М.О.

з участю: апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3- ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.06.2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері та постійне стягнення додаткових витрат, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. В травні 2012 року позовні вимоги уточнила- крім аліментів в сумі 800 грн. просила про стягнення щомісячних додаткових витрат в сумі 500 грн.

Вимоги мотивувала тим, що протягом тривалого часу тяжко хворіє. Догляд за нею здійснює молодший син, який також несе і витрати на придбання медикаментів, продуктів харчування та предметів гігієни. Старший син- відповідач у справі допомоги не надає, хоч має таку можливість.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.06.2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково - стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 аліменти на утримання матері у твердій грошовій сумі в розмірі 370,0 грн. щомісячно та 490,59 грн. додаткових витрат разово. Стягнуто з ОСОБА_1 214,60 грн. судового збору в спеціальний фонд Державного бюджету України.

Відповідач ОСОБА_1 з таким рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування суттєвих обставин справи.

Апелянт вказує, що судом належним чином не встановлено матеріальний стан _________________

Справа №0907/2-7847/2011 Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Провадження №22ц/0990/1583/2012 Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Категорія 48

сторін та потребу позивача в матеріальній допомозі. Зокрема посилається на те, що він зареєстрований як підприємець, однак фактично від такої діяльності доходів не отримує, відтак змушений обходитись тимчасовими заробітками. Власної нерухомості не має, оскільки свою однокімнатну квартиру подарував дочці від першого шлюбу. В даний час проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_6 та її неповнолітнім сином у квартирі останньої. Крім того, на утриманні має двох неповнолітніх дітей від попередніх шлюбів. З огляду на зазначене, надавати позивачці матеріальну допомогу не спроможний.

Разом з тим, позивач отримує пенсію, яка відповідає прожитковому мінімуму, що встановлений для осіб відповідного віку. З нею проживає її другий син (брат апелянта), якому ОСОБА_1 подарував 1/3 квартири з у мовою, що той доглядатиме матір в старості. Відтак апелянт вважає, що позивачем не доведено наявність у неї потреби у матеріальній допомозі, однак суд в порушення ч.1 ст.202 та ч.1 ст.205 СК України вищезазначених обставин не врахував.

Крім того, при визначенні розміру аліментів суд не взяв до уваги можливість їх отримання від другого сина, порушивши при цьому положення ч.2 ст.205 СК України.

Просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.06.2012 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи скарги підтримали з наведених в ній мотивів.

Представник позивача- Семків Р.Г. доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просить в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи ОСОБА_1, представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що апелянт ОСОБА_1 є повнолітнім сином позивача ОСОБА_3

Згідно заключення ЛКК №343 від 18.10.2011 року, довідки до акта огляду МСЕК 10ААА №891873 від 21.12.2011 року, епікризу №1592107 від 20.08.2007 року ОСОБА_3 хворіє, потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування (а.с.9,13,40). Відповідно до посвідчення НОМЕР_1 остання отримує пенсію як інвалід другої групи (а.с.4).

Судом також встановлено, що згідно довідки ДПІ в м.Івано-Франківську №1494/10/17-413/382 від 22.03.2012, відповідач ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ДПІ як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування та впродовж 2011 року ним доходів не задекларовано (а.с.17).

Задовольняючи позов частково, суд виходив з положень ст.202, 205 СК України та обов'язку відповідача утримувати непрацездатну матір.

Однак, погодитися повністю з таким висновком колегія суддів не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч.1 ст.202, СК України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

При цьому, як роз'яснив у п. 21 Постанови N 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України, обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. Згідно з ч. 2 ст. 205 СК при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є непрацездатною, хворіє, потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування.

Разом з тим, згідно довідки УПФ в м.Івано-Франківську від 31.05.2012 року, ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, розмір якої відповідає прожитковому мінімуму на одну особу, що встановлений статтею 12 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік».

Докази, які б вказували на наявність у позивачки потреби у матеріальній допомозі, в матеріалах справи відсутні. Відтак зазначена обставина позивачем не доведена.

Сторонами також не заперечується та обставина, що позивач проживає разом з другим сином - ОСОБА_4, до якого позов про стягнення аліментів не подавався. Крім цього, поза увагою суду залишилась заява відповідача про безоплатне відчуження ним на користь брата- ОСОБА_4 своєї частки у квартирі (а.с. 40). З договору дарування від 31.07.2004 року також вбачається, що позивач, вже будучи хворою, та отримуючи пенсію по інвалідності також відчужила на користь молодшого сина своє нерухоме майно.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстав для задоволення позову в цій частині суд першої інстанції не мав.

Разом з тим, відповідно до ст.203 СК України, дочка, син крім сплати аліментів зобов'язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме копій фіскальних чеків, позивачем протягом листопада 2011- травня 2012 років придбано лікарських препаратів на суму 981,18 грн. Відтак колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині разового стягнення з відповідача половини вищевказаної суми.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оспорюване рішення в частині стягнення аліментів щомісячно таким вимогам не відповідає, а тому підлягає в цій частині скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

На підставі наведеного, ст.ст. 202,205 СК України, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 307,309,314,316,317 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити часткового.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26.06.2012 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів щомісячно- скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Меленко О.Є.

Судді: Горейко М.Д.

Шалаута Г.І.

Згідно з оригіналом

Суддя: Меленко О.Є.