Ухвала суду № 25566619, 08.08.2012, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 22-ц-3712/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3712/12 Головуючий у 1-й інстанції: Васецька В. В.

Суддя-доповідач: Дашковська А. В.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Осоцького І. І. ,

суддів: Дашковської А.В.,

Мануйлова Ю. С.,

при секретарі: Семенчук О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2009 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування позову зазначало, що 19.02.2008 року з відповідачем ОСОБА_4 був укладений Договір відновлюваної кредитної лінії № 1029-Ф на суму 270 000,00 грн. (далі - кредитний договір) строком до 16.02.2018 року, згідно з яким встановлено плату за користування кредиту в розмірі 15,5 % річних.

Виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечується договором іпотеки № 1Z-1029-Ф від 19.02.2008 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, предметом якого є двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 належним чином не виконує зобов'язання за договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, та, остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд в рахунок заборгованості ОСОБА_9 за кредитним договором № 1029-Ф від 19.02.2008 року, яка станом на 27 вересня 2010 року складається із: заборгованості за кредитом в сумі 259 593 грн.82 коп., суми заборгованості по простроченому кредиту - 10 406 грн.18 коп.; пені по простроченому кредиту -599 грн.28 коп., суми заборгованості по простроченим відсоткам -59 436 грн.82 коп., пені по прострочених відсотках -8 225 грн. 44 коп., просили звернути стягнення на предмет іпотеки -квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 шляхом реалізації через проведення прилюдних торгів квартири за початковою ціною предмета іпотеки 454700 гривень, стягнути з ОСОБА_9 судові витрати: державне мито в сумі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120 грн.

05 листопада 2010 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки № 1Z-1029-Ф від 19.02.2008 року недійсним.

15.10.2010 року за клопотанням позивача ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2011 року позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України»в частині вимог до ОСОБА_4 залишено без розгляду, в іншій частині позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки провадження по справі продовжено.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 05 вересня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання договору іпотеки недійсним залишено без розгляду.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2012 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України»задоволено.

В рахунок погашення заборгованої суми 338 261,54 грн. за кредитним договором № 1029-Ф від 19.02.2008 року звернуто стягнення на двокімнатну квартиру, загальною площею 64,0 кв.м., жилою площею 30,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер 20407123, що належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності № 185, виданого 16.05.2003 року Жовтневою районною адміністрацією, шляхом реалізації через проведення прилюдних торгів квартири з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 454 700 ,00 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зазначають, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ч.2 ст.1054 ЦК України та ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.02.2008 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_4 уклали Договір відновлюваної кредитної лінії № 1029-Ф, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 270 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,5% річних з кінцевим терміном повернення 16 лютого 2018 року.

В забезпечення виконання позичальником ОСОБА_4 зобов'язань за вказаним кредитним договором Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»та ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 19.02.2008 року уклали договір іпотеки № 1Z-1029-Ф, предметом якого є двокімнатна квартира, загальною площею 64,0 кв. м., житловою площею 30,0 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18-20).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 належним чином не виконувала свої зобов'язання, кредит та відсотки вчасно не погашала, у зв'язку з чим станом на 27.09.2010 р. у неї утворилася заборгованість по кредитному договору в сумі 334 590 грн. 59 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 259 593 грн. 82 коп., суми заборгованості по простроченому кредиту - 10 406 грн.18 коп.; суми заборгованості по простроченим відсоткам -59 436 грн.82 коп.; пені по простроченому кредиту -536 грн.63 коп., пені по прострочених відсотках -4617 грн. 14 коп. ( т-1 а.с.111).

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з п.6.1. договору іпотеки, укладеного між сторонами 19.02.2008 року, у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.

Відповідно до положень ст.35 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

З матеріалів справи, зокрема, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки від 20 липня 2009 року, надісланого Банком на адресу: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, зазначену в договорі іпотеки, вбачається, що відповідачів попереджено про прострочення ОСОБА_4 погашення заборгованості по кредитному договору, визначено загальну суму заборгованості, запропоновано її погасити у місячний термін та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання зазначеної вимоги (т.1 а.с.37).

Оскільки вимога іпотекодержателя була залишена без задоволення, Банк звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, як це передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено поняття належності та допустимості доказів.

Зазначаючи про наявність підстав про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав в сенсі вимог ст. 1050 ЦК України та ст.33 Закону України "Про іпотеку" для задоволення позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, проте, в порушення ст.10,60 ЦПК України, не витребував з відповідача та не перевірив розрахунок пені, та, пославшись лише на довідку банку про наявність заборгованості, в тому числі за пенею, дійшов помилкового висновку про стягнення пені по простроченому кредиту в сумі 599 грн.28 коп, пені по прострочених відсотках -8225 грн.44 коп., тоді як з наданого позивачем та перевіреного в суді апеляційної інстанції розрахунку вбачається, що станом 27.09.2010 року стягненню підлягає: пеня по простроченому кредиту в сумі 536 грн.63 коп., пеня по прострочених відсотках в сумі 4617 грн. 14 коп.(т.2, а.с.59).

При цьому, за рахунок зменшення пені з 8824 грн. 72 коп. до 5153 грн.77 коп. підлягає зменшенню сума заборгованості за кредитним договором № 1029-Ф від 19 лютого 2008 року з 338 261 грн.54 коп. до 334 590грн. 59 коп. :

- 338 261 грн. 54коп.- (599 грн.28 коп. + 8225 грн. 44 коп.) - ( 536 грн.63 коп. + 4617 грн. 14 коп.) = 334 590 грн. 59 коп.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у пункті 42 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати як вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки -шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи викладене, рішення суду в частині суми пені та загальної суми заборгованості підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок заборгованості по кредитному договору в сумі 334 590 грн. 59 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 259 593 грн. 82 коп., суми заборгованості по простроченому кредиту - 10 406 грн.18 коп.; суми заборгованості по простроченим відсоткам -59 436 грн.82 коп.; пені по простроченому кредиту -536 грн.63 коп., пені по прострочених відсотках -4617 грн. 14 коп.

Доводи апеляційної скарги про неотримання письмової вимоги іпотекодавцями не спростовують висновків суду, оскільки невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися за захистом своїх порушених прав до суду, а відповідачі скористались своїм правом заперечувати проти вимог іпотекодержателя у судовому засіданні, що відповідає вимогам ст. 124 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві -пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12.12.2011 року позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України»в частині вимог до ОСОБА_4 залишено без розгляду.

За вказаних обставин, вимога ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_4 про стягнення на користь позивача державного мита в сумі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120 грн. не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог.

Керуючись ст. ст. 88, 303, 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2012 року в цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В рахунок погашення загальної заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» за договором кредитної відновлювальної лінії №1029-Ф від 19.02.2008року в сумі 334 590 гривень 59 копійок, яка станом на 27 вересня 2010 року складається із: заборгованості за кредитом - 259 593 гривень 82 копійок, заборгованості по простроченому кредиту - 10 406 гривень 18 копійок, заборгованості по простроченим відсоткам -59 436 гривень 82 копійок; пені по простроченому кредиту -536 гривень 63 копійок, пені по прострочених відсотках -4617 гривень 14 копійок, звернути стягнення на двокімнатну квартиру, загальною площею 64,0кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності №185, виданого 16.05.2003 року Жовтневою районною адміністрацією, шляхом реалізації через проведення прилюдних торгів з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 454 700 гривень (чотириста п'ятдесят чотири тисячі сімсот гривень 00 копійок).

В задоволенні вимог про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: