Ухвала суду № 25566007, 06.08.2012, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим

Справа № 105/1035/12р.

У Х В А Л А

"06" серпня 2012 р. року суддя Джанкойського міськрайонного суду АРК Старова Н. А. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування будинку, земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2012 року позивач звернулася до Джанкойського міськрайонного суду АР Крим із позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування будинку, земельної ділянки недійсним.

Свої вимоги мотивує наступним. Їй на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадкове майно за законом належав будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. 06.10.2010 року вона подарувала свій будинок разом з земельною ділянкою, що призначена для обслуговування зазначеного будинку, дочці - ОСОБА_3. Оскільки, позивачка перебуває на обліку у лікаря-невропатолога та страждає хворобою «Паркінсона», то немає можливості усвідомлювати повною мірою про наслідки своїх дій, тому, вважає, що мала намір пердати свій будинок у власність дочки тільки після смерті, різниці між заповітом та договором дарування не бачить. Просить визнати недійсним договір дарування будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки, що призначена для обслуговування зазначеного будинку.

Разом з позовною заявою позивач надала заяву про забезпечення зазначеного позову, просить накласти арешт на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що призначена для обслуговування зазначеного будинку. Нерухоме майно належить на підставі договору дарування ОСОБА_3

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали цивільної справи, вважає, що заява підлягає поверненню позивачці.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.06 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливім виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Позивач в заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що призначена для обслуговування зазначеного будинку, які належать ОСОБА_3, однак підтверджуючих документів того, що зазначене нерухоме майно на цей час належить відповідачу, матеріали справи не містять. Вищевикладене позбавляє суд дійти висновку про те, що зазначене майно належить саме відповідачу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться в у нього або в інших осіб (п. 3 постановили Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Cуду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен враховувати, що ця обставина може спричинити шкоду відповідачеві та іншим особам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Окрім цього, при поданні заяви про забезпечення позову позивачем не сплачений судовий збір, оскільки квитанція № 2951/з44 від 18.04.2012 року про сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову по зазначеній цивільній справі на суму 107 грн. 30 коп. видана на ім'я ОСОБА_4, а не на ім'я позивача.

Згідно п. 1 (13) ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року N 3674-VI з 01.01.2012 року ставка судового збору з заяви про забезпечення доказів або позову складає 107 грн. 30 коп.

У відповідності до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заява про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ПК України, повертає її заявникові.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявникові, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених законом.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 151-153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування будинку, земельної ділянки недійсним - повернути позивачці.

Ухвала може бути оскаржена в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н. А. Старова