Ухвала суду № 25565935, 10.07.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"10" липня 2012 р. Справа № 0670/9424/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Котік Т.С.

Хаюка С.М.,

при секретарі Луценку Т.М. ,

за участю представника відповідача

розглянувши апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" до Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання дій протиправними, визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, рішень про невизнання податкової декларації ,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати протиправними податкові повідомлення- рішення № 0001152301, № 0001132301 від 15.04.2011 року, № 0001822301 від 02.09.2011 року; визнати протиправними рішення від 06.12.2010 року № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 року та від 06.12.2010 року № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 року; визнати протиправними дії податкового органу по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519675 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 23136 грн. В обґрунтування позовних вимог товариство посилалось на те, що не були порушені приписи податкового законодавства, а тому дії податкового органу є протиправними.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду 14.12.2011 року позов задоволено. Визнано протиправними рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 06.12.2010 р. № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 р. та від 06.12.2010 р. № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 р. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднано: державної податкової інспекції Житомирської області № 0001152301, № 0001132301 від 15.04.2011 р. та № 0001822301 від 02.09.2011 р. Визнано протиправними дії Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області по визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 519675 грн. та по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 23136,16 грн.

В апеляційній скарзі Коростенська ОДПІ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що податковим органом з 17.02.2011 року по 24.03.2011року було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року. Згідно висновків податкового органу позивачем допущено порушення приписів абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3, п.п.5.4.4 п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку" підприємств" (із змінами і доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 4 квартал 2009 року в сумі 48 грн., занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року в сумі 15086 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік в сумі 2428048 грн., занижено податок на прибуток за 2010 рік всього у сумі 98864 грн., у т.ч.: за 1 півріччя 2010 року в сумі 5619 грн., за 3 квартали 2010 року в сумі 13417 грн.; за 2010 рік в сумі 98864 грн.; абзацу „а" п. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", п.200.8, 200.14 ст.200, п.195.1.1 ст.195, п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 V г Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, заявленого до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку за квітень 2010 року та травень 2010 року на суму 371719 грн.; п.п.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6. і п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.п.7.5.2 та п.п.7.5.3 п 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", ст.54.3.2 п.54.3 ст.54 V розділу Податкового кодексу України в результаті платником занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Декларації) на суму 569641 грн.; п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" , в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 323,18 грн., в т.ч.: за 2009 рік на суму 81,08 грн., за 2010 рік на суму 242,1 грн.

За наслідками перевірки було складено акт від 31.03.2010 року № 4Ц 01/32510883.

На підставі вказаного акту 15.04.2011 року податковим органом були внесені податкові повідомлення-рішення № 0001152301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 371719 грн., № 0001132301, яким донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 142438 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі . 113950 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 28488 грн.

02.09.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0001822301, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємства в сумі 2428096 грн., в т.ч. за 2009 рік в сумі 48 грн., за 2010 рік в сумі 2428028 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків щодо протиправності дій податкового органу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Зокрема, щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 15.04.2011 р. № 0001152301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 371449,00 грн. та визначенню суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість, в розмірі 371449,00 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно висновків податкового органу позивачем завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 371449, 00 грн.: в т.ч. по декларації за квітень 2010 р. - 221410 грн.; по декларації за травень 2010 р. - 150309 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 15.04.2011 р. № 0001152301 винесене на підставі встановлених відповідачем порушень позивачем п.п.195.1.1., п.195.1, т.195, п.200.8, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, проте, як вбачається з матеріалів справи звітна податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року № 9001773790 була подана позивачем до податкового органу 19.05.2010 року, а звітна податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 рік № 9002225611 -8.06.2010 року.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що застосування відповідачем приписів Податкового кодексу України за порушення вчинені ТОВ Елізіум Пласт" у 2010 році є неправомірним, та, що у податкового органу не було підстав зменшувати суму заявленого бюджетного відшкодування на підставі приписів Податкового кодекс України, а відповідач повинен був керуватися Законом України "Про податок на додану вартість" (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно приписів п.п.7.7.4. п.п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення так повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашені податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основне аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортні операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетної відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом

Із змісту вказаної норми закону вбачається, що на платника податків покладається обов'язок подавати до податкового органу, за місцем своєї реєстрації, лише копії оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, разі наявності експортних операцій.

Факт подання ТОВ „Елізіум Пласт'' вантажних митних декларацій податковим органом не оспорюється.

Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що податкове повідомлення-рішення в: 15.04.2011 р. №0001152301 є неправомірним.

Протиправність податкових повідомлень-рішень від 15.04.2011 р. № 0001132301, яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 142438 грн. та від 02.09.2011 року № 0001822301, яким зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком прибуток підприємства в сумі 2428096 гри., в т.ч. за 2009 рік в сумі 48 грн., за 2010 рік в сумі 2428028 грн. підтверджується наступним.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновків щодо зменшення суми валових витрат ТОВ .Елізіум Пласт" на вартість послуг, отриманих від ЗАТ „Нова лінія" в межах договору №3104/90211 від 11.02.2009 року „Про надання інформаційно-консультаційних послуг".

Згідно п.1.1 вказаного договору виконавець зобов'язується надати позивачу інформаційно-консультаційні послуги, стосовно засобів і методів реалізації непродовольчих товарів, які постачаються останнім через торгівельну мережу виконавця.

Із змісту договору вбачається, що послуги, які надає виконавець направлені на збільшення об'ємів реалізації товару замовника, тобто позивача, через торгівельну мережу, тобто послуги замовника направлені на збільшення загального товарообігу і як наслідок цього на збільшення загальної суми отриманого доходу. Вартість послуг виконавця напряму залежить від об'ємів реалізації товару замовника через торгівельну мережу ЗАТ „Нова лінія" (розділи 2, 4 вказаного договору).

Факт отримання послуг позивачем від ЗАТ „Нова лінія" підтверджено актами виконаних робіт, податковими накладними, які є первинними документами і підтверджують реальність господарської операції. Вказані послуги оплачені відповідачем.

Окрім цього, питання правомірності включення до податкового обліку вартості послуг, отриманих позивачем за договором №3104/90211 У від 11.02.2009 року, вже встановлювалися при вирішені іншої адміністративної справи за позовом ТОВ"Елізіум Пласт" до Коростенської ОДПІ.

Приписами п.п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було зменшо суму валових витрат позивача на вартість рекламних послуг отриманих від ТОВ „Баубізнес".

Згідно приписів підпункту 5.4.4. пункту 5.4 статті 5 Закону України „Про оподаткуванню прибутку підприємств" витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдженню подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послу: (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

За договором № 4/48 про надання рекламних послуг від 14.07.2008 року ТОВ „Баубізнес' взяло на себе обов'язок розмістити рекламну інформацію, надану позивачем.

Всі роботи (послуги) по розміщенню рекламних матеріалів позивача і по розповсюдженню рекламних каталогів виконані в повному обсязі, що підтверджується актами здачі-приймання робіт, податковими накладними .

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість рекламних послуг отриманих від ТОВ „Баубізнес"

Згідно акту перевірки податковий орган дійшов висновків щодо зменшення суми валових витрат на суму відсотків, нарахованих за кредитною угодою № 04 КЛ/49/794/ЮР від 19.10.2009 року на суму 2745302 грн.

Проте, згідно приписів п.5.1, п.п.5.5.1.п.5.5 ст. 5 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку .

Із змісту п.п. 1.32. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" випливає, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що є безпідставними доводи податкового органу про те, що перерахування грошових коштів, в якості забезпечення грошовими коштами по договору комісії № 30/03/10-ЕА від 30.03.2010 року не пов'язано з господарською діяльністю .

Зокрема, як вбачається, з матеріалів справи за договором комісії № 30/ 03/ 10-ЕА від 30.03.2010 року, укладеним між позивачем та ТОВ „Астіка", останнє зобов'язалося за плату (винагороду) придбати обладнання за найбільш вигідною ціною, що склалася на ринку.

Відповідно до акту приймання-передачі № 1 від 20.08.2010 року ТОВ „Астіка" передало позивачу полівінілхлорид суспензійний на загальну суму 213305,32 грн., зазначені матеріальні цінності є складовою сировини для виробництва основної продукції позивача. За період, що перевірявся позивач отримав валовий дохід від продажу власної продукції на суму 13428,3 тис. грн.

Згідно акту-приймання № 2 від 27.10.2010 року ТОВ „Астіка" передало позивачу дизельне паливо на загальну суму 20520000 грн.

За договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 290910-ЕП від 29.09.2010 року та додатковою угодою № 1 до договору від 26.10.2010 року позивач продав ТОВ".ФАКТОР КАПІТАЛ" дизельне паливо на загальну суму 22320000 грн., в т.ч. ПДВ у кількості 3000 т.

Акт прийому-передачі нафтопродуктів від 27.10.2010 року підтверджує передачу позивачем ТОВ „ФАКТОР КАПІТАЛ" 3000 т дизельного палива.

Факт передачі товару підтверджується також видатковою накладною № 1771 від 27.10.2010 р. на суму 22320000 грн.. в т.ч. ПДВ 3720000 грн.

Згідно договору про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 04 КЛ/49/794/ЮР від 19.10.2009 р. ТОВ „Фортуна-банк" надало кредит до 14.10.2010 р.

Відповідачем не надано доказів того, що кредитні ресурси, отримані за цим договором використані не у зв'язку з господарською діяльністю позивача.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що кредитні кошти були використані на господарські потреби товариства.

Податковим органом також було зменшено суму валових витрат позивача на суму відсотків, нарахованих за кредитною угодою

Окрім цього, податковий орган дійшов висновків щодо зменшення суму валових витрат позивача на суму відсотків нарахованих за кредитною угодою № 03/11.09-КД від 03.11.2009 року в розмірі 30700 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно кредитної угоди № 24/04.1-КД від 24.04.2008 року позивач отримав кредитні кошти від ЗАТ „Перший Український Міжнародний банк" на суму 1500000 грн. до 13.10.2009 року для поповнення оборотних засобів.

Використання вказаних грошових коштів в господарській діяльності підтверджується службовою запискою та копіями банківських виписок.

Із змісту кредитного договору № 03/11.09-КД від 03.11.2009 року вбачається, що позивачем отримано податковий кредит в сумі 600000 грн., цільове призначення якого - погашення заборгованості за кредитним договором № 24 04.1-КД від 24.04.2008 року, укладеним між банком та позичальником.

Оскільки податковий орган не надав суду доказів про те, що отримання кредитних коштів за вказаними угодами не пов'язане господарською діяльністю ТОВ „Елізіум Пласт" , то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення позивачем до складу валових витрат всіх сум, нарахованих відсотків за користування кредитними ресурсами, та, що податкові повідомлення-рішення від 15.04.2011 року № 0001132301 та

від 02.09.2011 року № 0001822301 підлягають скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом були прийняті рішення від 06.12.2010 року № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 року та № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 року, на підставі яких було визначено суми заниження залишку від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 148226 грн., який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, т.ч. за серпень 2010 року на суму 148226 грн.

Вирішуючи спір в цій частині, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо протиправності дій податкового органу, оскільки ТОВ „Елізіум Пласт" в грудні 2010 р. подало податковому органу декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 р. з відповідними додатками для відшкодування сум ПДВ. За наявності у позивача експортних операцій, останній подав до податкового органу копії оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.

Податковий орган вказані декларації не визнав податковою звітністю з підстав не надання товариством оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій.

Проте, згідно приписів п.п. 4.1.2. п.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу або оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, у податкового органу були відсутні підстави щодо неприйняття податкової декларації, а тому рішення контролюючого органу від 06.12.2010 року № 19925/15-02 про невизнання податкової декларації за липень 2010 року та № 19926/15-02 про невизнання податкової декларації за серпень 2010 року є неправомірними.

Згідно приписів п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань. незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідачем не оспорюється факт подання позивачем належним чином завірених копій оригіналів п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій,

Окрім цього, податковий орган дійшов висновків щодо зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України ..Про податок на додану вартість", нарахованої на безоплатно роздані зразки товарів по податковим накладним: № 8805 від 22.11.2010 року ТОВ „Аліс-плюс Сервіс" на суму 986 грн., в т.ч. ПДВ 164,4 грн.; № 541 від 22.12.2010 року ТОВ „Віп принт" на суму 1435 грн., в т.ч. ПДВ 239,17 грн.; № 164 від 22.11.2010 року ТОВ "Студія ІНІТ" на суму 552 грн., в т.ч. ПДВ 87 грн.; № 168 від 24.11.2010 року ТОВ „Студія ІНІТ" на суму 522 грн., в т.ч. ПДВ 87 грн.; № 369 від 26.11.2010 року ТОВ „Ластівка-РА" на суму 369.12 грн. в т.ч. ПДВ 61,52 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач позивач отримав товари (послуги) від ТОВ „Студія ІНІТ",ТОВ „Аліс-плюс Сервіс", ТОВ „Він принт", ТОВ „Ластівка-РА", що підтверджується первинними документами.

Згідно приписів п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про даток на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку:

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання І виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межа господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також вії того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонді вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4. пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону).

Судом встановлено, що факт безоплатної роздачі зразків товарів мав мету поширити інформацію про товаровиробника на ринку та розширити клієнтську базу покупців, збільшивши тим самим загальний об'єм товарної продукції і як наслідок досягнення збільшенні об'ємів отриманого доходу, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що дії відповідача щодо зменшення податкового кредиту на суму 577 грн. є неправомірними.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновків, що при прийняті постанови судом першої інстанції були неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Зокрема, навіть збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. У зв'язку з цим включення суб'єктом господарювання до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами із цільовим призначенням на здійснення господарської операції є правомірним.

В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що у зв'язку з виявленням під час перевірки порушень податкового законодавства, було проведено перевірку працівниками податкової міліції, проте підстав для порушення кримінальної справи не було встановлено.

З огляду на вищенаведене, судом першої інстанції прийнято судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" грудня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Н.М. Малахова

судді: (підпис) (підпис) Т.С. Котік С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" вул.Кірова,88,м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11501

3- відповідачу Коростенська об"єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул.Коротуна, 3,Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500