Постанова № 25563569, 06.08.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р. Справа № 5019/418/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 р. у справі № 5019/418/12

за позовом Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Тищицької сільської ради

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції в Рівненській області.

до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп"

про стягнення 112 636 грн. 55 коп.

за участю представників:

прокурора - Криворучко А.О.;

позивача - не з'явився;

відповідача - Боротюк О.О.;

третьої особи - Синюк І.В.;

ВСТАНОВИВ:

Рівненський міжрайонний природоохоронний прокурор звернувся до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Тищицької сільської ради до Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" про стягнення 112 636 грн. 55 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року у задоволенні вказаного позову відмовлено (суддя Заголдна Я.В.).

Своє рішення суд першої інстанції нормативно обґрунтував ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 19, 64, 105 ЛК України, ст. 1166 ЦК України та вказав, що відповідно до приписів діючого законодавства обов'язок по відшкодуванню майнової шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, покладається саме на осіб, які безпосередньо вчинили дане правопорушення і вина їх встановлена у визначеному законом порядку. Судом встановлено, що актом від 23.11.2011 року зафіксовано незаконну рубку дерев, проте не зазначено ким було здійснено таку вирубку. Згідно ж позовної заяви вказані порубки були вчинені невстановленими особами під час самовільних порубок лісу. Даний факт не заперечується відповідачем у справі. Інші докази, які б могли підтвердити факт здійснення даного правопорушення працівниками відповідача, у матеріалах справи відсутні. Оскільки на момент вирішення спору вина працівників підприємства у вчинені незаконної рубки дерев у визначеному законом порядку не встановлена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню матеріальної шкоди, спричиненої вказаним правопорушенням.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, прокурор звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 112636,55 грн. шкоди. Апелянт зокрема зазначає, що відповідач не забезпечив належну охорону лісових насаджень, чим порушив вимоги ст.ст. 19, 86, 89 Лісового кодексу України, внаслідок чого має відшкодувати заподіяну навколишньому природному середовищу шкоду. Вказує, що факт незаконної рубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду на суму 112636,55 грн. підтверджено складеними за наслідками перевірки актом від 23.11.2011 року, польовою переліковою відомістю та розрахунком розміру шкоди. Вважає, що за загальним правилом при застосуванні як договірної, так і деліктної відповідальності, що передбачено нормами ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 1166 ЦК України, встановлюється презумпція вини правопорушника.

У свої письмових поясненнях позивач вказує на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення при його винесенні приписів ст.ст. 19, 89, 90, 91, 105 Лісового кодексу України.

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держлісгосп" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення від 29.05.2012 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує, що матеріали справи не містять жодного доказу, що незаконні порубки дерев, які були виявлені актом перевірки від 23.11.2011 року вчинили працівники відповідача. Вважає, що до даних правовідносин положення ч. 2 ст. 1166 ЦК України не можуть бути застосовані, оскільки особи, винної у незаконній порубці дерев, встановлено не було.

У судовому засіданні прокурор та представник третьої особи підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року та задоволити позов.

Представник відповідача підтримав відзив на апеляційну скаргу, заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив, правом подати письмові пояснення не скористався.

Враховуючи, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце перегляду справи, апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу по суті за відсутності представника позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, письмові пояснення третьої особи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора, представників третьої особи та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.11.2011 року працівниками Державної екологічної інспекції в Рівненській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп".

За результатами перевірки складено акт від 23.11.2011 року, в якому вказано про те, що на території Березнівського лісництва ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" мають місце факти незаконних порубок дерев. А саме: квартал 6 виділ 12 виявлено незаконну порубку дерев сосни сироростучої різними діаметрами пнів в кількості 50 штук; квартал 6 виділ 18 за межею ділянки, на якій проводилась суцільна санітарна рубка 2011 року згідно лісорубного квитка №17 від 06.06.2011 року, виявлено незаконну порубку дерев сосни сироростучої в кількості 16 штук (а.с. 8).

До акту перевірки також долучено Польову перелікову відомість, що містить інформацію про вид незаконно зрубаних дерев, їх діаметри у корі біля шийки кореня та встановлено категорії придатності дерев (а.с. 9-10).

На підставі зазначеного акту та постанови Кабінету Міністрів України № 655 від 23.07.2008 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Рівненській області проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою дерев в кварталі 6 виділи 6, 18 на території Березнівського лісництва, загальний розмір якої становить 75595 грн. та з урахуванням індексації - 112636,55 грн.

01.12.2011 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 4246/06 про відшкодування в 10-денний термін збитків у сумі 112636,55 грн., заподіяних державі порушенням вимог природоохоронного законодавства (а.с. 12).

Відповідач залишив претензію без відповіді та реагування, внаслідок чого виник даний спір.

Звертаючись із позовом прокурор зазначив, що відповідач, як особа, на яку відповідно до ст.19 Лісового кодексу України покладено обов'язок по охороні та захисту лісових насаджень, не здійснив заходи, спрямовані на збереження лісів від незаконних порубок, чим порушив вимоги ст. 86 Лісового кодексу України, а відтак є винним в незаконній вирубці дерев та відповідно до ст. 107 Лісового кодексу України зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну ним лісу у розмірі і порядку, визначеному законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій виходив з недоведеності позовних вимог, в тому числі і щодо вини саме відповідача у заподіянні шкоди. При цьому, суд, керуючись ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст. 105 Лісового кодексу України, прийшов до висновку, що завдана шкода має відшкодовуватися особою, яка її завдала, а відтак, відповідач може нести відповідальність лише у випадку наявності у його діях чи діях його працівників протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між допущеним правопорушенням та шкодою, вини.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Лісового кодексу України усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Стаття 64 Лісового кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно статуту ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 21.10.2004 року № 375 з метою організації комплексного ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів в державному лісовому фонді та організації захисного лісорозведення на території району; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на закріплених за ним мисливських угіддях; додержання встановленого режиму на заповідних територіях, що перебувають у його віданні (а.с. 33-37).

Колегія суддів погоджується із твердженням прокурора в частині того, що у даному випадку відповідач є постійним лісокористувачем і несе обов'язок по охороні лісу та лісових насаджень від незаконних рубок.

У той же час, чинним законодавством не передбачено обов'язку лісокористувачів по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільних рубок лісу невстановленими особами на підвідомчій їм території.

Так, згідно приписів ст. 107 Лісового кодексу України, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Загальні підстави відповідальності за майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що обов'язок по відшкодуванню майнової шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев, покладається саме на осіб, які безпосередньо вчинили дане правопорушення і їх вина встановлена у визначеному законом порядку.

При цьому, колегія суддів відхиляє твердження прокурора про наявність презумпції вини відповідача, оскільки за приписами ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Враховуючи, що актом перевірки від 23.11.2011 року зафіксовано факт, а учасниками судового процесу не заперечується, що особи, яка завдала шкоду незаконною порубкою дерев не встановлено, діями працівників ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" шкоди завдано не було, а отже обов'язок по доведенню вини відповідача в силу приписів ст. 33, 38 ГПК України покладено саме на прокурора та позивача.

Отже, заявляючи позов про відшкодування відповідачем заподіяної шкоди, прокурор та позивач зобов'язані були довести наявність у діях працівників ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" складу цивільного правопорушення, що включає: а) неправомірність поведінки відповідача, як господарюючого суб'єкта; б) наявність шкоди; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди; г) вина заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як доказ своїх позовних вимог, прокурором та Державною екологічною інспекцією в Рівненській області надано: акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 23.11.2011 р., Польову перелікову відомість та розрахунок розміру шкоди.

Як вірно зауважено судом першої інстанції в акті від 23.11.2011 року зафіксовано факт незаконної рубки дерев невстановленими особами під час самовільних порубок лісу. При цьому, жодних доказів причетності працівників ДП "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Березнівський держспецлісгосп" до вказаних правопорушень позивачем і прокуратурою не надано та матеріали справи не містять.

Процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначено та затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 р. "Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства".

Відповідно до п. 4.18 Порядку у разі виявлення під час перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.2004р. № 264 "Про затвердження Інструкції з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.07.2004 р. за №934/9533.

Інструкція з оформлення органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України матеріалів про адміністративні правопорушення визначає порядок оформлення матеріалів посадовими особами, зокрема, Державної екологічної інспекції при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, а також встановлює порядок їх обліку.

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції встановлено, що при вчиненні громадянами і посадовими особами адміністративних правопорушень у сфері охорони навколишнього природного середовища уповноважені на те посадові особи органів Мінприроди та громадські інспектори з охорони довкілля згідно зі статтею 255 КУпАП складають протокол про адміністративне правопорушення.

Пунктом 2.2 Інструкції зазначено, що при виявленні порушень вимог природоохоронного законодавства, вчинених посадовими особами підприємств, установ та організацій, їх структурних або відокремлених підрозділів, незалежно від форм власності та видів господарської діяльності, протокол про адміністративне правопорушення складається відносно особи, яка вчинила порушення природоохоронного законодавства, а якщо таку особу встановити неможливо, то відносно посадової особи, яка відповідає за стан охорони навколишнього природного середовища на даному підприємстві, а у разі, якщо така особа не призначена - стосовно керівника підприємства, установи чи організації.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009 року "Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища" належними доказами фактів порушення лісового законодавства та заподіяння шкоди лісу мають визнаватися протокол про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства, постанова у справі про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства і до цього розрахунок розміру шкоди.

Однак, протоколу про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства та постанови у справі про адміністративне правопорушення вимог лісового законодавства прокурором та позивачем по справі надано до суду не було.

У зв'язку з викладеним, колегія погоджується з позицією суду попередньої інстанції про недоведеність обов'язкових елементів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, вини лісогосподарського підприємства.

Крім того, розрахунок заподіяної шкоди за вищезазначене правопорушення здійснений відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", однак дана постанова не передбачає відповідальності за незабезпечення збереження лісів і лісових насаджень, а лісові господарства несуть відповідальність, лише у разі вчинення ними самими незаконної рубки, тобто порушення Порядку спеціального використання лісових ресурсів (постанова КМУ № 761 від 23.05.2007 року).

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 29.05.2012 р. у справі № 5019/418/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Рівненського міжрайонного природоохоронного прокурора - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.