Рішення № 25563358, 06.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2012 р.Справа № 5023/2780/12 вх. № 2780/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю:

позивача - не з"явився;

відповідача - Серебрянської О.В., наказ № 05/201 від 20.05.2009 р.;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Інфополіпром", м. Харків

про стягнення 13524,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Інфополіпром", м. Харків, 10305 грн. попередньої оплати, 1671,76 грн. пені, 948,96 грн. інфляційних витрат, 598,94 грн. 3% річних та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 1021107/ОМА від 03.12.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо поставки товару та повернення передплати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09 липня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2012 року було відкладено розгляд справи на 06 серпня 2012 року.

23 липня 2012 року представник позивача надав лист, в якому підтримував позовні вимоги та просив суд розглянути справу без його участі.

06 серпня 2012 року представник відповідача надав до суду клопотання, в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 542,25 грн., у зв"язку з частковою оплатою боргу.

Позивач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 011570/1.

У судовому засіданні 06.08.12 р. представник відповідача визнавав позовні вимоги, просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 542,25 грн., у зв"язку з частковою оплатою.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

03 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ, (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Інфополіпром", м. Харків, (відповідач) був укладений договір № 1021107/ОМА, у відповідності до умов якого відповідач зобов"язується у відповідності з технічною документацією, наданої позивачем, виготовити із матеріалів відповідача та поставити позивачу вироби, кількість та вартість яких вказана в специфікації, а позивач, в свою чергу, прийняти та оплатити її у відповідності з умовами цього договору. Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач здійснює попередню оплату у розмірі 50% її вартості шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на протязі 10-ти банківських днів з моменту підписання цього договору та надання рахунку на оплату. Пунктом 4.1 договору передбачено, що виготовлення продукції здійснюється відповідачем на протязі 60-ти календарних днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати. Пунктом 7.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2011 р., а у разі, якщо жодна із сторін повністю виконала свої зобов"язання до закінчення строку дії даного договору, то його дія автоматично пролонгується до повного виконання своїх зобов"язань іншою стороною у відповідній частині.

На виконання умов вказаного договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 32535 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № № 1010563 від 22.12.2010 р., 1010539 від 21.12.2010 р., 1010499 від 20.12.2010 р., 1010450 від 17.12.2010 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено:"передплата за виготовлення та постачання продукції згідно договору № 1021107/ОМА від 03.12.2010 р." .

Як було вище зазначено, сторони узгодили між собою строк виготовлення продукції - на протязі 60-ти календарних днів з моменту здійснення позивачем попередньої оплати.

Проте відповідач у встановлений договором строк товар позивачу не поставив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2282 від 22.06.2011 р. про повернення попередньої оплати у розмірі 32535 грн., що підтверджується поштовим чеком.

Відповідач своїм листом від 21.07.2011 р. повідомив позивача про те, що повернення грошових коштів буде здійснено до 10.08.2011 р.

Відповідач грошові кошти повернув частково у сумі 22230 грн., що підтверджується витягами банку від 14.09.2011 р., від 06.10.2011 р., від 11.08.2011 р.

Таким чином, відповідач не виконав свої зобов"язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 10305 грн. (сума основного боргу), що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Після звернення позивача до суду, відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 542,25 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 277 від 03.08.2012 р., в графі призначення платежу якого вказано:"повернення авансу за елементи зг. договору 1021107/ОМА від 03.12.2010 " .

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 542,25 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума була перерахована відповідачем під час судового провадження.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 693 ЦК, у випадку якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а також приймаючи до уваги звернення позивача з вимогою до відповідача про повернення грошових коштів передплати, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 9762,75 грн. попередньої оплати за поставку товару, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В розумінні ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов"язання відповідачу нараховано інфляційні у сумі 948,96 грн. та 3% річних у сумі 598,94 грн.

Судом встановлено, що позивач надав розрахунки, у яких зробив помилки.

Господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 4-7 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За розрахунком суду інфляційні складають 816,05 грн., річні 651,61 грн. та підлягають стягненню з відповідача. В решті позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 132,91 грн. слід відмовити як зайво нарахованих.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 948,96 грн. та 3% річних у сумі 598,94 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Ст.ст. 193,198 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Судом з"ясовано, що відповідно до п. 8.2 договору сторони встановили відповідальність відповідача за порушення строків поставки продукції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочки.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 1671,76 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання зобов"язання по поставці товару у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом та є вірним, тому підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Інфополіпром" (61875, м. Харків, вул. А. Проскури, 1, корп. 45, код ЄДРПОУ 36373440, р/р 26003801909101 в філії "Харківське РУ" ОАО "КБ "Експобанк", МФО 351964) на користь Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" (93112, м. Лисичанськ, вул. Мічуріна, 1, код ЄДРПОУ 31380846, п/р 2600301003162 в філії ОАО "Укрексімбанк" м. Луганськ, МФО 304289) 9762,75 грн. попередньої оплати, 1671,76 грн. пені, 816,05 грн. інфляційних витрат, 651,61 грн. 3% річних та 1609,50 грн. судового збору.

В частині стягнення 542,25 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В частині стягнення 132,91 грн. інфляційних в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.08.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.