Рішення № 25563336, 31.07.2012, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2012 р.Справа № 4/41/5022-390/2012(13/25/5022-1120/2011)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом Зборівського районного споживчого товариства вул. Б.Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільської області

до відповідача Бзовицької сільської ради вул. Головна, 3, с.Бзовиця, Зборівського району, Тернопільської області

про визнання права власності в порядку набувальної давності на будівлю магазину по вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району, загальною площею 197,1 кв.м.

За участю представників сторін:

позивача: представник Берлізева Х.Я., довіреність № б/н від 01.04.12 р.

представник Помазанська С.І., довіреність № 349 від 01.08.11 р.

відповідача: сільський голова Липак Г.Є., посвідчення № 1, б/д

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представнику відповідача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011р. у справі № 13/25/5022-1120/2011 за позовом Зборівського районного споживчого товариства вул. Б. Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільської області до Бзовицької сільської ради вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району, Тернопільської області позов задоволено та визнано за Зборівським районним споживчим товариством, вул. Б.Хмельницького, 2, м. Зборів, Тернопільська область, код 01767270, в порядку набувальної давності право власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв.м. за адресою вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району, Тернопільської області.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2011р. рішення господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011р. у справі № 13/25/5022-1120/2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2012р. рішення господарського суду Тернопільської області від 26.08.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2011р. у справі № 13/25/5022-1120/2011 скасовано, а справу № 13/25/5022-1120/2011 передано до господарського суду Тернопільської області на новий розгляд.

Відповідно до частини 1 ст. 20 ГПК України суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 18.05.2012р. справу №13/25/5022-1120/2011 передано на розгляд судді Бурді Н.М.

В судовому засіданні, яке відбулося 12.07.2012р. представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на те, що Зборівське районне споживче товариство є єдиним балансоутримувачем та власником будівлі магазину по вул. Головна, 3 с. Бзовиця Зборівського району, яку з 1990 року обліковує на своєму балансі; під час банкрутства останнього у 1999р. правовстановлюючі документи на спірну будівлю не збереглись, однак претензій до позивача щодо спірної будівлі від інших осіб не надходило. Крім того, позивачу виділено земельну ділянку площею 0,13га для обслуговування магазину, що підтверджується довідкою Управління Держкомзему у Зборівському районі №1009 від 18.07.2011р, за користування якою Зборівське РСТ сплачувало земельний податок, в підтвердження чого позивач надав копії фіскальних чеків та копію податкового розрахунку земельного податку за 2004р. 28.04.2003 року між Зборівським РайСТ та Бзовицькою сільською радою підписано договір №23, у відповідності до умов якого промисловий магазин с. Бзовиця передано в оренду для приміщення сільської ради терміном на один рік (продовжено до 01.12.2004р.)

Відповідач відзиві б/н б/д на позов та його представник в судовому засіданні, яке відбулося 12.07.2012р. у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись, зокрема, на те, що спірною будівлею по вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району, загальною площею 197,1 кв.м. з 2003 р. та по даний час володіє і користується територіальна громада с. Бзовиця, в будівлі розміщена сільська рада та ФАП, за 2003-2010 роки Бзовицька сільська рада проводила ремонтні роботи будівлі, таким чином добросовісно та відкрито користуючись будівлею магазину, а тому Зборівське районне споживче товариство не володіє даною будівлею протягом останніх 10 років, що виключає можливість набуття позивачем права власності на будівлю в порядку набувальної давності.

В судовому засіданні, яке відбулося 26.07.2012р. представник позивача пояснив, що Протоколом зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990р., серед іншого, затверджено акт передачі Зборівському РайСТ нежитлової будівлі колгоспу "Комунар", зобов'язано голову правління облаштувати будівлю магазину та поставити будівлю на баланс РайСТ в складі основних засобів, а постановою правління Зборівського РайСТ №7 від 21.03.1990р. взято на баланс будівлю магазину в с. Бзовиця, Зборівського району.

В цьому ж судовому засіданні представник відповідача подав додаткові пояснення щодо надання Зборівському районному споживчому товариству у власність чи користування земельної ділянки, в яких зазначив, що позивач не довів належним чином на яких підставах у нього виникло право на земельну ділянку чи на спірну будівлю, оскільки відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про споживчу кооперацію" власність споживчої кооперації є однією з форм колективної власності. Вона складається з власності споживчих товариств, спілок, підпорядкованих їм підприємств і організацій та їх спільної власності. Кожний член споживчого товариства має свою частку в його майні, яка визначається розмірами обов'язкового пайового та інших внесків, а також нарахованих на них дивідендів, а ч.1ст.21 Закону України "Про власність" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод, а право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, коли право власності земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою або свідоцтвом про право на спадщину; право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ст.126 ЗК України). А надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В Земельному кодексі України в редакції від 18.12.1990 р. діяли аналогічні норми, закріплені в ст.ст. 17,19,23.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у справі оголошувалась перерва до 26.07.2012 р., 31.07.2012р. для надання можливості: позивачу -подати додаткові докази у справу; відповідачу - підтвердити повноваження представника.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- Протоколом зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990р., серед іншого, затверджено акт передачі Зборівському РайСТ нежитлової будівлі колгоспу "Комунар", зобов'язано голову правління облаштувати будівлю магазину та поставити будівлю на баланс РайСТ в складі основних засобів, а постановою правління Зборівського РайСТ №7 від 21.03.1990р. взято на баланс будівлю магазину в с. Бзовиця, Зборівського району, початкова балансова вартість якої складала 67 743 грн., залишкова станом на 01.07.2011рік -36 817 грн.;

- згідно довідки Зборівського районного споживчого товариства №27 вд 13.07.2011р. останнє з 1990р. обліковує на балансі будівлю магазину по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району;

- для обслуговування будівлі магазину по вул. Головна, 3 с. Бзовиця за Зборівським РайСТ закріплена земельна ділянка площею 0,13 га, що підтверджується довідкою Управління Держкомзему у Зборівському районі від 18.07.2011р. №1009 та позивач надав докази сплати земельного податку за користування земельною ділянкою для обслуговування спірної будівлі -магазину за липень 2001р., листопад 2002р., лютий 2003р.;

- у 2003р. приміщення магазину в с. Бзовиця Зборівського району на підставі договору №23 Зборівським районним споживчим товариством передано в оренду Бзовицькій сільській раді;

- в послідуючому рішенням Зборівського районного суду від 06.08.2008 року за заявою Бзовицької сільської ради будівлю по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця було передано у власність територіальної громади Бзовицької сільської ради як безхазяйне майно;

- ухвалою Зборівського районного суду від 25.11.2008 року за результатами розгляду заяви Зборівського районного споживчого товариства про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Зборівського районного суду від 06.08.2008 року вказане судове рішення було скасовано, а ухвалою суду від 01.12.2008 року заяву Бзовицької сільської ради про визнання безхазяйним приміщення, що знаходиться в с. Бзовиця по вул. Головна, 3, і передачу його у власність територіальній громаді -залишено без розгляду;

- згідно повідомлення Зборівського районного бюро технічної інвентаризації право власності за Бзовицькою сільською радою на будівлю магазину по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця на підставі ухвали Зборівського районного суду від 25.11.2008 року скасовано;

- рішенням Бзовицької сільської ради № 99 від 12.07.2009 року прийнятим за результатами розгляду клопотання Зборівського районного споживчого товариства, останньому було відмовлено у визнанні права власності на будівлю магазину по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району;

- позивач, посилаючись на вищенаведене, а також на те, що під час банкрутства Зборівського районного споживчого товариства (Ухвала господарського суду Тернопільської області від 30.09.2004р. у справі №10/Б-10-37 про затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, долучена до матеріалів справи) у нього не збереглись правовстановлюючі документи на будівлю по вул. Головна, 3 в с. Бзовиця Зборівського району, та зважаючи на те, що у відповідності до ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом, а у Зборівського районного споживчого товариства, починаючи з 01.01.2011р. є 10-річний термін, необхідний для заявлення до суду позову за правилами ст.344 ЦК України, як то визнати за ним право власності на цю будівлю за набувальною давністю.

Господарський суд, оцінивши подані сторонами докази в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з огляду на таке:

- згідно ст. 316 Цивільного Кодексу України визначено, що право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, яке охороняється законом;

- ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом;

- одним із шляхів набуття права власності глава 24 ЦК України визначає набуття права власності на майно за набувальною давністю. Статтею 344 цього Кодексу визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Частиною 2 вказаної норми встановлено, що особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Дана стаття визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, а відтак обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Разом з тим, необхідно зазначити, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (ст. 397 Цивільного кодексу України). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина 4 зазначеної норми). Тобто, згідно з частинами 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом;

- згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Тобто відлік строків, про які йдеться в ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, може розпочинатися з 01.01.2001р.

Як випливає із матеріалів справи, Зборівське районне споживче товариство згідно Протоколу зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990р., серед іншого, затвердило акт передачі Зборівському РайСТ нежитлової будівлі колгоспу "Комунар", зобов'язало голову правління облаштувати будівлю магазину та поставити будівлю на баланс РайСТ в складі основних засобів, а постановою правління Зборівського РайСТ №7 від 21.03.1990р. останнє прийняло на баланс від колгоспу "Комунар" будівлю магазину в с. Бзовиця, Зборівського району.

Набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з ст. 344 ЦК України поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність певного юридичного титулу, в даному випадку - прийняття на баланс позивача спірної будівлі на підставі акту передачі нежитлової будівлі колгоспом "Комунар" (Протокол зборів уповноважених пайовиків Зборівського районного споживчого товариства №6 від 15.03.1990р.) свідчить, що позивач є добросовісним володільцем, а майно йому передано на підставі волевиявлення попереднього власника;

- встановлені судом обставини свідчать, що у позивача наявним є суб'єктивне право власника -юридично забезпечена можливість володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах шляхом здійснення щодо свого майна будь-яких дій, які не суперечать законодавству і не порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, а також можливість захисту від усіляких протиправних втручань щодо свого володарювання над належним йому майном -в тому числі і пред'явити позов в порядку ст.392 ЦК України про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документу, який засвідчує його право власності;

- з огляду на зазначені обставини позовні вимоги Зборівського районного споживчого товариства до Бзовицької сільської ради Тернопільської області про визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 197,1 кв.м. за адресою вул. Головна, 3, с. Бзовиця, Зборівського району, Тернопільської області за набувальною давністю не підлягають до задоволення, як такі, що не доведені позивачем належними та допустимими доказами у відповідності до ст. ст.33-34 ГПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 08.08.2012 р.

Суддя Н.М. Бурда