Рішення № 25563307, 03.08.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2012 р.Справа № 5017/1830/2012

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "НІК+"

До відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Юг"

про стягнення 9 644,38 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: Садіч В.О. довіреністю від 16.03.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, ТОВ "НІК+", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Агро-Юг" 9 644,38 грн., де 8692,38 грн. -основний борг, 675,51 грн. -пеня, 276,49 грн. -3 % річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5017/1830/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, зазначеною у позові., а також повідомленням про вручення поштового відправлення, що є у матеріалах справи, але в судове засідання не з'явився, про поважність неявки суд не повідомив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 22196/2012).

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив:

24.12.2010р. між ТОВ "НІК+" та ТОВ "Агро-Юг" було укладено договір поставки №24/12/10, згідно умов п. 1.1. якого, вбачається, що Постачальник зобов'язується поставляти термоусадочний ковпачок із ПВХ, капсулу декоративну комбіновану з алюмінію, коркову пробку, етикетку гнучку з полімерних та комбінованих матеріалів (товар) у кількості, асортименті, на умовах, в терміни і за ціною, погоджених у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити за поставлений товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування товару, що поставляється, його опис, загальна кількість містяться у накладних на постачання товару, та специфікаціях, що підписуються уповноваженими представника и сторін.

Із змісту п.п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4 Договору, вбачається, що ціна за товар включає в себе вартість товару, ПДВ, митні видатки, витрати на доставку і перевантаження товару; ціна за товар узгоджується сторонами в письмовому виді шляхом підписання специфікації або протоколу узгодження цін, які є невід'ємною частиною даного договору; у випадку зміни ціни на товар постачальник зобов'язаний за 14 календарних днів до моменту зміни ціни повідомити покупця; загальна вартість договору становить загальну вартість товару, віпущеного по всім накладним.

Пунктами 3.1., 3.3., 3.4., 3.5. Договору передбачено, що покупець сплачує за товар за цінами, що узгоджені сторонами та відображені у рахунках-фактурах і видаткових накладних на передачу товару; оплата за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочки платежу -30 календарних днів, з дати відвантаження товару; продукція вважається оплаченою з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника; за підсумками кожного кварталу постачальник складає бухгалтерський акт звірки.

Покупець завчасно погоджує з постачальником обсяги поставки товару, а також дату відвантаження кожної партії товару. Покупець робить замовлення (заявку) постачальникові на необхідну кількість товару, а постачальник після одержання такої заявки від покупця здійснює заходи щодо резервування й підготовки товару до відвантаження. Заявка подається у письмовій формі і повинна укладати в собі наступні показники: найменування замовника, найменування товару, його характеристика (опис), кількість, дата поставки. Заявка засвідчується підписом відповідальних осіб і печаткою підприємства-замовника (п.4.1. Договору).

Відповідно до 6.1. Договору, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує викликані нею збитки в повному обсязі. У випадку настання відповідальності сторін за невиконання зобов'язань за цим договором, сторона що несе відповідальність, зобов'язана сплатити штраф прямим банківським переведенням не пізніше 20 банківських днів, після пред'явлення до неї претензії іншої сторони.

Згідно п.п. 6.3. Договору, у разі недотримання покупцем умов платежу за придбані товари, відповідно до п.3.3., постачальник має право застосовувати до покупця такі санкції: за недотримання строків оплати, установлених даним договором, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період сплати пені, від несплаченої вартості партії товару за кожен день прострочення платежу; постачальник має право вимагати від покупця, а покупець зобов'язаний надати постачальник гарантійний лист і графік погашення заборгованості, із зазначенням термінів передбачуваної оплати; постачальник має право не приймати чергову заявку на виготовлення та не проводити поставку товару, у тому числі по раніше підтвердженому замовленню; у випадку повторного порушення покупцем умов оплати за придбані товари постачальник має право зменшити строк відстрочки платежу, наданої покупцеві за даним договором, аж до поставки товару на умовах попередньої оплати.

Як визначено у п.п. 11.1., 11.2. Договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання представниками обох сторін і діє протягом одного року, але в частині розрахунків по ньому до повного їх виконання; якщо жодна із сторін, не пізніше чим за тиждень до закінчення терміну дії даного договору не заявить про своє бажання його розірвати, договір продовжується ще на один рік на тих же умовах.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором поставки № 24/12/10 від 24.12.2010р. позивач надав суду видаткову накладну№35 від 21.03.2011р. на суму 11692,38грн. з урахуванням ПДВ; довіреність серії АЮ №743 від 21.03.2011р. видану на представника ТОВ „АГРО-ЮГ" Песчанського В.М. на отримання товару від ТОВ "НІК+" на умовах договору.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію вих.№10 від 21.05.2012р. (фіскальний чек №9589 від 07.06.2012р. про направлення претензії додається) про сплату заборгованості у розмірі 9644,38грн. (зазначена сума вказана з урахуванням часткової сплати отриманого товару відповідачем у розмірі 3000грн., про що свідчить банківська виписка та платіжне доручення №1000145082 від 18.05.2011р. на суму 3000грн.), в якій ТОВ "НІК+" вимагає згідно норм чинного законодавства у семиденний строк від дня отримання даної претензії, перерахувати на поточний рахунок 8692,38грн. - суму основного боргу, 276,49грн.- 3% річних, 675,51 грн. -пені, яка відповідачем була залишена без відповіді.

Неналежне виконання ТОВ "Агро-Юг" зобов'язань за договором поставки № 24/12/10 від 24.12.2010р. щодо оплати вартості отриманого товару і стало підставою для ТОВ "НІК+" звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, заслухавши доводи сторони, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару та часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунків заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобов'язання виконувались не своєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі суми основного боргу у розмірі - 8692,38 грн., 675,51грн. - пені, 276,49 грн. -три відсотка річних.

Наразі, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки містить арифметичні помилки та обраховується за період з 21.04.2011р. по 21.10.2011р.

З цих підстав, судом було самостійно розраховано в період з 19.06.2011р. по 21.10.2011р. та визначено її розмір в сумі 457,72 грн., тому судом підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ "Агро-Юг" пені в сумі 457,72 грн., в решті заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 217,79 грн., суд відмовляє.

Також, перевіривши розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, суд встановив, що він також містить арифметичні помилки. Тому, за самостійним розрахунком суду розмір 3 % річних визначено в сумі 283,29 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем до стягнення з відповідача 3 % річних заявлені в меншому розмірі, в сумі 276,49 грн., суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 276,49 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "НІК+" є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 44,49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1574,25 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Агро-Юг" (68534, Одеська область, Тарутинський район, село Ламбрівка, код ЄДРЮОФОП 20952731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „НІК+" (65026, м. Одеса, вул. Польська, 3, кв. 24, код ЄДРЮОФОП 30389880) 8692 (вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 38 коп. заборгованості, 457 (чотириста п'ятдесят сім) грн. 72 коп. пені, 283 (двісті вісімдесят три) грн. 29 коп. трьох процентів річних, 1574 (одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири) грн. 25 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 08.08.2012р.

Суддя Цісельський О.В.