Рішення № 25563213, 31.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/7871-2012 31.07.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»до Комунального підприємства «Київпастранс»провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 16.143,39 грн.,

Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: Микитенко Д. М., за довіреністю,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 16.143,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст.ст. 993 та 1172 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 16.143,39 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/7871-2012 та призначено до розгляду на 02.07.2012.

Ухвалами суду від 02.07.201, 16.07.2012 та 30.07.2012 розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з неявкою представника відповідача та необхідністю витребувати додаткові докази у сторін.

Позивач у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.05.2011 № 162106, який надано позивачем, місцезнаходженням Комунального підприємства «Київпастранс»є вул. Набережне шосе, 2 у м. Києві, 04070.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 15.06.2012 було надіслано на адресу відповідача 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві. Вказана ухвала була отримана уповноваженим представником відповідача 26.06.2012 про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2), за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 15.06.2012 та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 31.07.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між АСТ «АИС-Поліс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(далі -позивач) та ОСОБА_3 (далі -страхувальник) 04.05.2009 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0101-000573 (далі -Договір) за яким було застраховано автомобіль марки «Citroen C4»державний номер НОМЕР_2.

В місті Києві 04.03.2010 на перехресті вулиці Тимошенка та проспекту Оболонський сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу марки «Citroen C4»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику та перебував під його керуванням та транспортного засобу марки «ЛАЗ-Е3010»(тролейбус), д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності Куренівському тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо, що є відокремленим підрозділом Комунального підприємства «Київпастранс»та перебував під керуванням водія ОСОБА_4.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Citroen C4»державний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності страхувальнику.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.04.2010 у справі № 3-3491 ОСОБА_4 визнано винними у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

З метою визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля марки «Citroen C4»державний номер НОМЕР_2, позивач замовив у Національному центрі незалежних експертиз звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу. Згідно зі звітом № 900 від 19.03.2010 вартість матеріального збитку в результаті ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 16.143,39 грн.

Судом установлено, що позивач відповідно до страхового акту № 283-231/10 від 31.03.2010, звіту № 900 від 19.03.2010, рахунку-фактури № 2789 від 17.03.2010 та на підставі заяви страхувальника виплатив страхове відшкодування у розмірі 26.094,26 грн., про що свідчить платіжне доручення № 271 від 21.06.2010.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача вимогу № 0840 від 12.04.2012 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 26.094,26 грн., що була отримана уповноваженим представником відповідача 23.04.2012, про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте, станом на момент звернення позивача до суду та станом на день винесення судом рішення, відповіді на зазначену заяву відповідачем не надано, виплати страхового відшкодування в порядку регресу не здійснено.

Згідно з ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди"визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа чи громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 статті 1172 ЦК України).

Судом встановлено, що на момент ДТП винна особа ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах із Куренівським тролейбусним ремонтно-експлуатаційним депо, а саме працював на посаді водія та під час ДТП виконував свої трудові обов'язки, що встановлено постановою Оболонського районного суду міста Києва від 13.04.2010 у справі № 3-3491. При цьому суд відзначає, що Куренівське тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо є відокремленим підрозділом Комунального підприємства «Київпастранс», що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.07.2012, не є самостійною юридичною особою та наділений майном відповідача Комунального підприємства «Київпастранс»для реалізації наданих йому повноважень.

Крім того суд зазначає, що у відповідь на запит Господарського суду міста Києва від 15.06.2012 щодо наявності полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортний засобів, транспортного засобу марки «ЛАЗ-Е3010»(тролейбус), д.н. НОМЕР_3 Моторне (транспортне) страхове бюро України повідомило суд про те, що на даний час коригуючий коефіцієнт щодо транспортного засобу тролейбус не визначено, тому укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів по відношенню до даного транспортного засобу не можливо.

Відтак, враховуючи положення ст.ст. 1172 та 1187 ЦК України Комунальне підприємство «Київпастранс»є особою, що відшкодовує завдану ОСОБА_4. шкоду. Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїх постановах від 30.07.2009 у справі № 9/57-31/353 від 04.11.2010 та у справі № 14/222 від 11.05.2011 у справі № 18/1091.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

З урахуванням наведеного суд, враховуючи встановленні обставини справи та зважаючи на те, що відповідач є винною особою за збитками, які заподіяні працівником Куренівського тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо ОСОБА_4., суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заподіяної шкоди в розмірі 16.143,39 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги, щодо стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 16.143,39 грн., підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) страхове відшкодування в розмірі 16.143 (шістнадцять тисяч сто сорок три) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.08.2012.

Суддя Ониськів О.М.