Рішення № 25563031, 13.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/6226-2012

13.07.12

Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст-Будконструкція»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ема-Цемент»

про стягнення 324 770,82 грн.

За участю представників сторін: не з’явився;

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.07.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Металіст-Будматеалконструкція»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Ема-Цемент»про стягнення 324 770,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару. На виконання умов договору позивачем виготовлено та поставлено товар, проте оплату за поставлений товар було проведено частково, у зв’язку із чим виникла заборгованість. Також просить стягнути із відповідача інфляційні та 3% річних за прострочення відповідачем виконання зобов’язання, а також неотримані доходи.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, явку представника не забезпечив, повідомлявся належним чином.

У зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався із 05.06.2012р. на 21.06.2012р. та на 13.07.2012р.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

07.02.2011р. між ТОВ «Металіст-Будматеалконструкція»(постачальник) та ТОВ «Ема-Цемент»(покупець) було укладено договір поставки №06/02, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов’язався в обумовлений строк виготовити та передати покупцеві металоконструкції, покриті грунтовочним шаром, в комплекті, орієнтовна кількість, тенічні характеристики, якість та за потреби ціна якого, визначена сторонами у специфікації креслень КМ, а покупець зобов’язаний прийняти товар та сплатити за постачальнику встановлену вартість.

Відповідно до п. 4.2 загальна вартість товару орієнтовно складала 698 485 грн. Загальна вартість договору складає 853 730 грн.

Сторонами неодноразово укладались додатки до договору, якими обумовлювались додаткові поставки. Таким чином загальна вартість договору 1 430 092,28 грн.

Відповідно до п. 5.2.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника протягом 3-х банківських днів з моменту підписання договору грошову суму у розмірі 600 000 грн.

Решта коштів сплачується покупцем після виготовлення конструкцій, метизів, покриття та огорожі стін частинами за кожну партію окремо, та її прийняття покупцем, на протязі 2-банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури, після підписання акту приймання передачі (п. 5.2.3 договору).

У відповідності до умов договору поставки позивач виготовив, передав та змонтував металоконструкції на загальну суму 1 430 393,46 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за формою КБ2в, підписаного сторонами договору (копія додається).

Відповідно до платіжних доручень: №51 від 09.02.2011р., №338 від 19.09.2011р., №387 від 19.09.2011р., №421 від 28.09.2011р., №451 від 07.10.2011р., №481 від 13.10.2011р., №531 від 28.10.2011р., №532 від 28.10.2011р., №533 від 28.10.2011р., №587 від 11.11.2011р. відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 1 114 093,80 грн.

Таким чином заборгованість відповідача зі сплати грошових коштів за договором поставки становить 316299,66 грн. ;

Відповідно до вимог п. 5.2.3 договору позивач направив на адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-165 від 31.12.2011р. на загальну суму 316 299,66 грн., однак відповідач не оплатив кошти згідно виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних у справі доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання по договору виконав належним чином, зауважень від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором строк оплату за отриманий товар не провів належним чином.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів здійснення оплати заборгованості по договору в повному обсязі суду не надав.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором підтверджується наявними у справі доказами і відповідачем, в порядку ст. 33 ГПК України не спростований, позовні вимоги про стягнення 316 299,66 грн. підлягають задоволенню.

Крім цього, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення із відповідача 948,90 грн. інфляційних втрат та 2131,77 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача 5390,49 грн., то суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність причинного зв'язку як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.

Згідно з п. 1 ст. 224 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала б відповідну вигоду у разі, якщо б її право було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Як на підставу неотриманого доходу в сумі 5390,49 грн. позивач покликається на те, що він би міг отримати відсотки в разі розпорядження цими коштами в розмірі

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем не надано доказів, які підтверджують причинний зв’язок між діями відповідача та неотриманим позивачем прибутку, оскільки вимоги грунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати прибуток в сумі 5390,49 грн. якби відповідачем була погашена заборгованість, що не дає підстав вважати обгрунтованими доводи позивача про достовірний розмір упущеної вигоди.

Таким чином позивачем не доведено розмір упущеної вигоди, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та збитками.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ема-Цемент»(01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13, ідентифікаційний код: 37194206) на користь Товариства-з обмеженою відповідальністю «|Металіст- Будметалконструкція»(61007, м. Харків, вул. Свистуна, 11, ідентифікаційний код: 37191082) 316 299,66 грн., основної заборгованості, 948,90 грн. інфляційних втрат та 2131,77 грн. 3% річних та 6284,58 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Баранов Д.О.