Рішення № 25563011, 13.07.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-73/6124-2012 13.07.12Господарський суд міста Києва, в складі судді Баранова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України в інтересах Державної прикордонної служби України в особі Сумського прикордонного загону

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західної залізниці»

про визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

прокурор: не з'явився

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Гурін О.К.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.07.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військовий прокурор Сумського гарнізону Центрального регіону України звернувся в інтересах держави в особі Державної прикордонної служби України в особі Сумського прикордонного гарнізону до Господарського суду Сумської області з позовом до Конотопського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №5 Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західної залізниці»про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 26.04.2012р. проведено заміну відповідача, а саме Конотопське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №5 за мінено на Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західної залізниці».

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Конотопським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням та Військовою частиною 9953 укладено договір на надання експлуатаційних послуг з утримання орендованої будівлі та прибудинкової території. Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 22.02.1994р. „Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" передбачено, що проведення роботи, пов`язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного (як в даному випадку), морського, річкового, поромного і повітряного сполучення) і на Державний митний комітет (пункти пропуску для автомобільного сполучення). Прокурор вважає, що зазначений договір порушує майнові права Державної прикордонної служби України, оскільки остання здійснює сплату коштів на утримання майна, а тому просить визнати недійсним даний договір, у зв'язку із тим, що він суперечить вимогам законодавства.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, покликаючись що при укладенні Сумським прикордонним загоном договору оренди майна із Фондом державного майна України було обумовлено укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на отримання орендованого майна.

В судовому засіданні оголошувалась перерва із 31.05.2012р. на 21.06.2012р. та до 13.07.2012р.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

На виконання розпорядження КМ України №456-р від 24.07.2003р. відкрито пункт контролю на залізничній станції «Конотоп».

15.06.2010р. між РВФДМУ по Сумській області (орендодавець) та Сумським прикордонним загоном (військова частина 9953) (орендар), укладено договір оренди державного майна №1540/91-10, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно -нежитлові приміщення загальною площею 375 м2, розташоване за адресою: Сумська область, місто Конотоп, вулиця Свободи, 3, що перебуває на балансі Конотопського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №5 ДТГО «Південно-Західна залізниця»(балансоутримовач). Майно передавалось в оренду з метою розміщення підрозділу Сумського прикордонного загону (в/ч 9953).

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 8, 9 Закону України „Про державний кордон України" охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України відповідно до наданих їй повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України. Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення захисту та охорони державного кордону і території України. Перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України. Пункт пропуску через державний кордон України -це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

В силу ст. ст. 6, 10 Закону України «Про державну прикордонну службу України»Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення в структуру якої входять органи охорони державного кордону -прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини. Органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. До складу прикордонного загону можуть входити й контрольно-пропускні пункти. Окремий контрольно-пропускний пункт є оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладається здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

01.09.2010р. між Конотопським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням (підприємство) та Військовою частиною 9953 (орендар) укладено договір на надання експлуатаційних послуг з утримання орендованої будівлі та прибудинкової території №92-10, згідно умов якого підприємство надає експлуатаційні послуги з утримання орендованої будівлі та прибудинкової території, що знаходиться за адресою: Сумська обл., м. Конотоп, вул. Свободи, 3, а орендар бере участь у витратах підприємства на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі. Орендоване приміщення використовується для розміщення підрозділу військової частини 9953 (Сумський прикордонний загін).

Згідно п. 2.1 договору підприємство зобов'язалось забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з утримання орендованої будівлі та прибудинкової території.

Відповідно до п. 4.1 сума відшкодування експлуатаційних послуг з утримання орендованої будівлі та прибудинкової території визначається калькуляцією, яка є невід'ємною частиною даного договору і перераховується на рахунок підприємства не пізніше 20 числа наступного за звітним.

Згідно п. 25 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою КМ України №751 від 18.08.2010р. проектування, будівництво (реконструкція) та утримання пунктів пропуску, пунктів контролю здійснюється відповідно до вимог постанови КМ України №100 від 22.02.1994р. "Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" та Порядку здійснення координації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань додержання режимів на державному кордоні, затвердженого постановою КМ України №48 від 18.01.1999 р.

Пунктом 8 постанови КМ України №100 від 22.02.1994р. „Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного і митного законодавства" передбачено, що проведення роботи, пов`язаної з обладнанням, утриманням і ремонтом у пунктах пропуску через державний кордон приміщень для зазначених видів контролю та службових приміщень для розміщення відповідних прикордонних підрозділів, митних та інших установ, що здійснюють контроль на державному кордоні, покладається на Міністерство транспорту (пункти пропуску для залізничного (як в даному випадку), морського, річкового, поромного і повітряного сполучення) і на Державний митний комітет (пункти пропуску для автомобільного сполучення).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 09.11.2009р., при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди, залежно від предмета і підстав позову, повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

З урахуванням того, що оспорюваний договір закріплює обов'язок орендаря, яким є Сумський прикордонний загін (військова частина 9953), здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, суперечить вимогам п. 8 постанови КМ України №100 від 22.02.1994р., яка є спеціальним законодавством, що регулює ці правовідносини, суд вважає даний договір таким, що не відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим вимоги позивача про визнання його недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Посилання відповідача у відзиві на неможливість відступу від умов типового договору, затвердженого Фондом державного майна України (наказ №1774 від 23.08.2000р.), не приймаються судом до уваги з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства .

Відповідно вимог п. 2 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. При цьому, серед переліку істотних умов договору оренди, визначених нормами ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не міститься умови про відшкодування витрат на утримання орендованого майна.

Крім того, як свідчить позиція Вищого господарського суду України, сформульована у інформаційному листі „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" N01-8/211 від 07.04.2008р., під відступом від змісту типового договору слід розуміти включення сторонами до господарського договору умов, які створюють регулювання, що за змістом прав і обов'язків сторін суперечить відповідному регулюванню, передбаченому типовим договором. Разом з тим, зазначений відступ у вказаному випадку відсутній.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір з надання експлуатаційних послуг з утримання орендованої будівлі та прибудинкової території №92-10, укладений 01.08.2010р. між Конотопським будівельно-монтажним експлуатаційним управлінням та Військовою частиною 9953 недійсним.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західної залізниці»(01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код: 04713033) 1073 грн. судового збору на користь державного бюджету (на рахунок: 31215206783001, банк отримувача -ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача -820019, отримувач коштів -ГУ ДКСУ у м. Києві, код отримувача 37993783, призначення платежу: 22030001).

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Баранов Д.О.