Рішення № 25562855, 07.08.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 р. Справа № 5010/620/2012-28/45

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс"

вул. Східна, 9, м. Запоріжжя, 69083

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит"

вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинського району

Івано-Франківської області, 77552

про стягнення 79300 грн. основного боргу та 5589 грн. 52 коп. пені

За участю представників сторін:

від позивача представник не з»явився;

від відповідача: Кузь А.П. - представник, (довіреність № 131/14 від 31.05.11)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення боргу в розмірі 84898 грн. 52 коп.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 23.03.11 № 455/14 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 05.06.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 03.07.12.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.07.12, у зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 24.07.12.

24.07.12 в судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача 79300 грн. основного боргу та 5589 грн. 52 коп. пені (а.с. 30); заявлені вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

24.07.12 представник відповідача в судовому засіданні подав заяву про продовження строку розгляду спору на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України, мотивовану можливістю мирного врегулювання спору (а.с.50). Представник позивача не заперечував на предмет заявленого клопотання.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.12, в порядку статті 69 ГПК України, продовжено строк розгляду спору на 15 днів; розгляд справи відкладено на 07.08.12.

07.08.12 представник позивача в судове засідання не з»явився; ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 24.07.12 його явка не визнавалася обов»язковою.

Представник відповідача в судовому засіданні подав докази сплати ТзОВ «Уніплит»основної заборгованості в розмірі 10000 грн. - платіжне доручення № 15648 від 11 липня 2012 року про сплату 5000 грн. та платіжне доручення №16005 від 25 липня 2012 року про сплату 5000 грн. (а.с. 56, 57). Станом на час подання позову основну заборгованість в сумі 79300 грн. визнає та підтвердив прострочку виконання відповідачем договірного зобов»язання.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 23.03.11 між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 455/14 (далі - Договір; а.с. 11-13). Зазначений вище договір підписаний та скріплений печатками юридичних осіб.

Пунктом 1.1 Договору, продавець зобов»язався поставити, а покупець оплатити, прийняти та обслуговувати два дизельні автонавантажувачі Doosan D50SC-5, надалі «товар», згідно з погодженою з покупцем специфікацією (а.с. 14), яка є невід»ємною частиною договору.

На виконання умов договору, продавець поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 729758 грн. Даний факт підтверджується видатковою накладною № 6053 від 09 серпня 2011 року, підписаною уповноваженими особами юридичних осіб (а.с.28). Повноваження відповідальної особи на отримання Товару засвідчується виданою покупцем довіреністю №2866 від 04.08.11 на ім»я ОСОБА_2 (а.с.15).

При дослідженні зазначеної вище видаткової накладної судом встановлено, що передача товару була здійснена в рамках Договору купівлі-продажу № 455/14 від 23.03.11.

Ціна товару і умови оплати визначені в розділі 2 Договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що ціна товару і загальна сума договору складає -729758 грн., у тому числі ПДВ 20% - 121626 грн. 34 коп.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково в розмірі 650458 грн., оплати залишку вартості товару в сумі 79300 грн. відповідачем на час подання позову не здійснено.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт порушення відповідачем договірного зобов»язання щодо оплати поставленого товару судом встановлений та визнається представником відповідача в судовому засіданні.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 69300 грн. за отриманий відповідачем товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме: часткової оплати відповідачем заборгованості за поставлений товар згідно договору № 455/14 від 23.03.11 в сумі 650458 грн. до подання позову та після порушення провадження у справі в сумі 10000 грн., визнання в судовому засіданні представником відповідача заборгованості в сумі 69300 грн., у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 79300 грн. підлягає частковому задоволенню в розмірі 69300 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.12 відповідачем погашено заборгованість в сумі 5000 грн., 25.07.12 - заборгованість в сумі 5000 грн. Вказана обставина підтверджується, наявними в матеріалах справи, платіжними дорученнями № 15648 від 11 липня 2012 року, №16005 від 25 липня 2012 року (а.с. 56, 57) та відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України є підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10000 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором № 455/14 від 23.03.11 підтверджується матеріалами справи та визнається представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що в разі порушення термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує продавцеві пеню від суми простроченого платежу, що визначені в п.2.3. договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив розрахунок неустойки (пені) в сумі 5589 грн. 52 коп. та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним (а.с. 7).

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 551, 610, 611 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 49, 55, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення 79300 грн. основного боргу та 5589 грн. 52 коп. пені задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" ( вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинського району, Івано-Франківської області, 77552; код 30905968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" (вул. Східна, 9, м. Запоріжжя, 69083; код 25483198 ) -69300(шістдесят дев»ять тисяч триста) грн. основного боргу, 5589 (п»ять тисяч п»ятсот вісімдесят дев»ять)грн. 52 коп. пені, 1697(одна тисяча шістсот дев»яносто сім) грн. 78 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит" про стягнення 10000 (десяти тисяч)грн. основного боргу провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.08.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 09.08.12