Рішення № 25562508, 31.07.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 5004/770/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВестБора», Латвійська республіка, м. Рига

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Група», м.Володимир-Волинський

Суддя Шум М. С.

За участю представників сторін:

від позивача: Шевчук В.В., представник (дов. від 22.05.2012р.), Каримов П.О., член правління

від відповідача: н/з.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВестБора»звернувся в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Група»в якій просив суд стягнути 58934,05 грн. в т.ч. 3800 євро (що становить 38775,20 грн. по курсу Національного банку України на день звернення з позовом до суду) неповернутої передоплати, 19 387,60 грн. штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань та 771,25 грн. 3% річних.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному об'ємі з підстав викладених у позові.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 23.06.2012р. не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання ТОВ «АБВ Група»не направив хоча про день, час та місце розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: м. Володимир Волинський, вул. Князя Олега, 53 рекомендованою кореспонденцією та вручена адресату 29.06.2012р. про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, а.с. 28).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу пред'явленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Ухвалою суду від 23.06.2012р. явка повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

30 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ВестБора»та товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ Група»укладено контракт № 30/08-2011 та додатком №1 до нього, згідно яких п.п. 1.1, 1.3, 2.1, 2.2 контракту відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу товар (пиломатеріали) на суму 20 900 євро.

Позивач - ТОВ «ВестБора»перерахував відповідачу -ТОВ «АБВ Група»на умовах передоплати (п.п. 42.2. контракту) кошти в сумі 3 800 євро (платіжне доручення № 384, від 05.09.2011р., а.с.14)

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідач згідно контракту повинен був поставити позивачу товар не пізніше 21 дня з моменту перерахування передоплати, але взяте зобов'язання не виконав.

Відповідно до п. 5.8. контракту сторони узгодили, що у випадку, якщо продавець (відповідач) отримає передоплату і не відвантажить товар протягом 30 днів з моменту отримання передоплати, то він зобов'язаний повернути передоплату.

Проте в супереч умовам контракту, відповідач, товару не поставив, передоплату не повернув.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено п. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Враховуючи те, що позивач кошти в рахунок поставки товару (пиломатеріалів) перерахував, а відповідач товар не поставив, позовна вимога про стягнення з відповідача 3800 євро, що становить 38 775,20 грн. за офіційним курсом Національного банку України на день звернення з позовом до суду та складає суму попередньої оплати, обґрунтована і підлягає до задоволення, оскільки коштами на даний час відповідач користується безпідставно.

Згідно п. 5.8 контракту у випадку не поставки товару у визначений строк, відповідач зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 0,5% від вартості не відвантаженого товару за кожен день прострочки, але не більше 50% від загальної суми не відвантаженого товару.

Відповідачу у відповідності до п. 5.8 контракту№30/08-2011 від 30.08.2011р. ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 549, 550 Цивільного кодексу України за неналежне виконання договірних зобов'язань нараховано штраф, який у відповідності до представленого господарському суду розрахунку складає 19 387,60 грн. в розмірі 50% від вартості непоставленого товару.

Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідачу відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України згідно поданого розрахунку нараховано 771,25 грн. 3% річних.

Відповідач, у встановленому порядку суму позову не оспорив, відповідних доказів не представив.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу та 3% річних підставні і підлягають до задоволення.

Пунктом 9.1 контракту № 30/08-2011 від 30.08.2011р. сторони погодились про розгляд спірних питань у Міжнародному Арбітражному суді.

Відповідно до ч. 5 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 р. N 04-5/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій»господарським судам слід враховувати, що сторони зовнішньоекономічного договору мають право передбачити у ньому або шляхом укладення окремої угоди (арбітражна умова, арбітражне застереження) передачу спорів, що виникають з такого договору, на вирішення третейського суду (постійно діючого або створеного для вирішення конкретного спору - ad hoc). Ця домовленість повинна чітко визначати, який саме орган вирішення спорів обрали сторони: Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України або інший третейський суд в Україні чи за кордоном.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

Названа норма узгоджується з вимогами статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з пунктом 1 якої суд, до якого подано позов з питання, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін просить про це не пізніше подання своєї першої заяви по суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана. Так, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує.

В даному випад суд дійшов висновку, що арбітражна угода (п. 9.1. контракту) не може бути виконана, оскільки сторонами зазначено арбітражну установу, якої не існує, а тому справа підлягає до розгляду за правилами ГПК України.

Частинами 1, 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій.

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, слід віднести за рахунок останнього.

Керуючись, Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 599, 651, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Група» (Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Князя Олега, 53, код ЄДРПОУ 35323137) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВестБора»(Латвійська республіка, м. Рига, вул. Дзирнаву, 87, реєстраційний номер 40003851608) 3800 євро, що становить 38 775,20 грн. за офіційним курсом Національного банку України на день звернення з позовом до суду, неповернутої передоплати, 19 387,60грн. штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань, 771,25 грн. 3% річних, 1609,50грн. судового збору.

Суддя М. С. Шум

Повний текст рішення

складено та підписано 03.08.2012р