Ухвала суду № 25562447, 06.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"06" серпня 2012 р. Справа № 5017/1134/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолякова Б.М.

суддівКоваленка В. М., Короткевича О. Є.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" на постанову (ухвалу) та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року Господарського суду Одеської області від 26.04.2012 рокуу справі№ 5017/1134/2012 за позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Істок" Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Експрес-Банк" в особі Одеської філії; Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Груп"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансвагонсервіс" проВизнання недійсним договоруВСТАНОВИВ:

Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Море плюс" (далі - скаржник) касаційна скарга від 25.06.2012 року не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до норм п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Згідно з приписами вказаної статті ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із системного аналізу викладених норм ГПК України, при зверненні із касаційною скаргою на постанову суду апеляційної інстанції, в касаційній скарзі скаржник повинен чітко вказати, які саме норми матеріального чи процесуального права порушені судом при прийнятті останнім того чи іншого судового акта (зазначити статті Закону, його назву тощо) до встановлених ним обставин справи, вказавши при цьому в чому саме полягає невірне застосування судом вказаних норм права.

Однак, скаржник, в порушення норм п. 4 ч. 1 ст. 111 ГПК України, в касаційній скарзі, наводить власні міркування, за яких він не погоджується із правовою позицією господарських судів першої та апеляційної інстанції зі спірного питання, а також визначає норми, які мали бути застосовані цими судами, не вказуючи при цьому, які норми законодавства були порушені судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

До того ж, звертаємо увагу скаржника на те, що касаційною скаргою оскаржується постанова Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року, але в матеріалах справи така постанова відсутня, натомість наявна ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню.

Разом з тим, після усунення зазначених недоліків скаржник не позбавлений права повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку з клопотанням про відновлення пропущеного строку касаційного оскарження, заявленого згідно ст. 53 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 6 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Море плюс" на постанову (ухвалу) Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 26.04.2012 року у справі № 5017/1134/2012 повернути її заявнику.

Головуючий Б. М. Поляков

Судді В. М. Коваленко

О.Є. Короткевич