Постанова № 25562428, 08.08.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 5024/190/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.з участю представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на рішення та постановугосподарського суду Херсонської області від 29 березня 2012 року Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2012 рокуу справі№ 5024/190/2012за позовомпублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1про зобов'язання укласти договір та надати кошторис

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 р. позивач звернувся в суд з позовом про зобов'язання відповідача укласти з ним договір про спільне використання технологічних електричних мереж та зобов'язання відповідача надати позивачу кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання та однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.03.2012 р. (суддя -Ємленінова З.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 р. (головуючий -Головей В.М., судді -Мирошниченко М.А. , Шевченко В.В.), позов задоволено.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1. укласти з публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" договір №129 від 27.12.2011 р. про спільне використання технологічних електричних мереж та зобов'язано ФОП ОСОБА_1. надати ПАТ "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж та однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 146, 00 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким у позові відмовити.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. №28 (з наступними змінами та доповненнями).

Пунктом 1.10. Правил передбачено, що для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

Відповідно до приписів п. 1.7 Правил (в редакції Постанови НКРЕ № 1449 від 25.12.2008р.), у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору.

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу в укладанні договору про технічне забезпечення електропостачання.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами попередніх інстанцій, позивач листом № 24/44-3858 від 27.12.2011 р. надіслав відповідачу для узгодження та підписання два примірника договору про спільне використання електромереж. Крім того, в даному листі, позивач також просив відповідача надати йому кошторис витрат на утримання технологічних мереж спільного використання.

Однак, відповідач на вказаний лист не відповів та проект договору не підписав.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше, як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з правилами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Згідно з ч. 2 ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладений як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що відповідач, як власник електричних мереж, в силу норм п. 1.7 Правил користування електричною енергією та ст. 181 ГК України, зобов'язаний був укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Крім того, невід'ємними частинами договору про спільне використання електромереж є кошторис витрат та однолінійна схема технологічних мереж спільного використання. Відповідно до вказаних Правил, власник складає та зобов'язується надати електропередавальній організації кошторис витрат та однолінійну схему.

Однак, відповідач вказаний кошторис витрат та однолінійну схему позивачу не надав, а відтак, рішення господарських судів і у частині зобов'язання відповідача надати позивачу вказаний кошторис витрат та однолінійну схему технологічних електричних мереж спільного використання є законними та обґрунтованими.

Отже, доводи касаційної скарги правильності висновків господарських судів не спростовують і підстав для їх скасування в частині вирішення спору немає.

Разом з тим, місцевим господарським судом неправильно визначено розмір судового збору, який, з урахуванням задоволення позову, підлягав стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону, із позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Статтею 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" з 1 січня установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1073,00 грн.

Оскільки, предметом даного спору є немайнові вимоги, то з відповідача згідно вимог ст. 49 ГПК України необхідно стягнути 1 073, 00 грн., в зв'язку з чим рішення та постанову в цій частині необхідно змінити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 29 березня 2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22 травня 2012 року у справі за № 5024/190/2012 змінити, зменшивши витрати зі сплати судового збору, що підлягають стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" з 2 146,00 грн. до 1 073, 00 грн.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий М. Остапенко

Суддя П. Гончарук

Суддя Л. Стратієнко