Постанова № 25562075, 31.07.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2012 р. Справа № 5009/133/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПолянського А.Г.суддівКорсака В.А., Яценко О.В.розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Запорізької області на рішення та постановугосподарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2012р.у справі№ 5009/133/12 господарського суду Запорізької областіза позовомЗапорізького прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Веселівської районної державної адміністрації, сел. Веселе Запорізької областідо1.Державного підприємства "Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)" с. Озерне Запорізької області 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору підряду недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- відповідача-1не з'явився- відповідача-2не з'явився- прокуратуриСтупак Д.В.В С Т А Н О В И В:

В січні 2012 року Запорізький прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Веселівської районної державної адміністрації сел. Веселе Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Державного підприємства "Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№8)" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 15.11.2010р. № 4 недійсним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.03.2012 року (суддя Мойсеєнко Т.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2012 року (у складі головуючого судді Ломовцевої Н.В., суддів: Колядко Т.М., Приходько І.В.) у справі №5009/133/12 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Заступник прокурора Запорізької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 не погоджується із доводами скаржника і просить суд відмовити у задоволенні скарги.

Позивач та відповідач-2 не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

16.07.2012 року на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без участі його представника, яке судом задоволено.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 15.11.2010 року між Державним підприємством "Підприємство Веселівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Запорізькій області (№ 8)" (далі -замовник; відповідач-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -підрядник; відповідач-2) укладено договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції №4 (далі -договір), відповідно до розділу 1 якого, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виростити урожай товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов договору та розподілити її відповідно до умов договору.

Відповідно до п.4.2 договору замовник зобов'язується надати земельну ділянку загальною площею 498, 78 га в придатному для виконання підрядником умов договору, стані із земель, які належать замовнику на підставі Акту на право постійного користування землею серії ЯЯ № 113119 та серії ЯЯ № 113127 від 22.03.2005р., виданого Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, нормативна грошова оцінка землі станом на момент укладення даного договору складає 13 462 грн. 40 коп. за 1 гектар та щорічно змінюється.

Згідно з п. 4.1 договору, підрядник зобов'язується своїми силами, засобами та за свій рахунок своєчасно провести закупівлю насіння відповідної сільськогосподарської культури, мінеральних добрив, засобів захисту, провести необхідний комплекс робі згідно технології вирощування та інших агротехнічних заходів, збирання урожаю (конкретний обсяг робіт сторони врегульовують відповідними додатковими угодами); у разі необхідності подавати за 5 днів письмову заявку до замовника на залучення спецконтингенту для виконання робіт за цим договором, проводити сплату виконаної роботи згідно наданих рахунків.

Пунктами 2.1, 3.1 договору визначений характер робіт, що виконуються підрядчиком -вирощування товарної сільськогосподарської продукції. Предметом підряду (результатом виконаних робіт) є вирощений та зібраний урожай товарної та сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата фіксованого розміру доходу замовнику.

Звертаючись із даним позовом про визнання недійсним договору підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції на підставі ст.ст. 203, 207, 215, 235 ЦК України, прокурор в інтересах держави в особі Веселівської районної державної адміністрації (сел. Веселе Запорізької області) посилається на те, що оспорюваний ним договір є удаваним, оскільки має на меті приховати укладення між сторонами договору передачі прав користування земельною ділянкою від користувача, який наділений правом постійного користування, іншій особі.

Виходячи зі змісту укладеного сторонами договору (п.п. 4.1, 4.2, 5.2 Договору) та керуючись ст.ст. 4, 6, 15, 18, 24, 25 Закону України "Про оренду землі", ст.235 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оспорюваний договір підряду на вирощування товарної сільськогосподарської продукції №4 від 15.11.2010р., укладений з метою приховання іншого договору -договору оренди землі, який сторони справді мали на увазі.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору, суд першої інстанції виходив з того, що даний договір є неукладеним (невчиненим), оскільки не містить усіх істотних умов договору оренди, а також не проведено його державну реєстрацію.

Висновки апеляційного господарського суду про залишення без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у позові, мотивовані тим, що спірний договір за своєю правовою природою є змішаним, оскільки містить елементи договорів підряду та спільної діяльності, що відповідає вимогам чинного законодавства, та відхиленням доводів прокурора про удаваність спірного договору за недоведеністю. При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що ні прокурором, ні позивачем не надано доказів двосторонньої домовленості між відповідачами відносно спільної мети приховати будь-який інший правочин шляхом укладання спірного договору.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх мотивованими та обґрунтованими.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим фактичним обставинам справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Оскільки передбачені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, та крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.05.2012р. у справі №5009/133/12 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

С у д д і В.А. Корсак

О.В. Яценко