Ухвала суду № 25561452, 01.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Гончарова І.А.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2012 року справа №2а/1270/2144/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., секретарі судового засідання Манаєві М.В., за участі представника позивача: Дубового В.М., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі № 2а/1270/2144/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512300 від 06.03.2012 року та № 0000502300 від 06.03.2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 15.03.2012 року звернувся до суду з даним позовом., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Лугрембуд» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року та податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Інтенція». За результатами зазначеної перевірки було складено акт № 191/2300/35487758, у якому зазначено порушення: п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 14640 грн., порушення п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 110806 грн. 06 березня 2012 року ТОВ «Лугрембуд» отримало податкове повідомлення-рішення № 0000512300 від 06.03.2012 року ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 110806 грн. та штрафних санкцій - 23660 грн. 75 коп., а також, податкове повідомлення-рішення № 0000502300 від 06.03.2012 року про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 14640 грн. та штрафних санкцій - 1 грн. Перевірка відповідачем була здійснена з порушенням податкового законодавства, а висновки відповідача про нікчемність угод необґрунтовані. Позивач не погодився із правомірністю винесених податкових повідомлень рішень № 0000512300 від 06.03.2012 року та № 0000502300 від 06.03.2012 року, у зв'язку із чим просив їх скасувати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року позовні вимоги задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську № 0000512300 від 06 березня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 134466 грн. 75 коп., з яких 110806 грн. - за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 23660 грн. 75 коп.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську № 0000502300 від 06 березня 2012 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 14601 грн., з яких 14640 грн. - за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постанова суду винесена безпідставно та є такою, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню у зв'язку з невірним застосуванням судом норм права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що перевіряючим були досліджені договори та документи. Укладені між ТОВ «Лугрембуд» та контрагентами угоди є неправдивими, оскільки на сторінці 14-16 акту перевірки відображені умови угод між ТОВ «Лугрембуд» та ПП «Інтенція», а на сторінці 25-26 того ж акту відображені умови угод між ТОВ «Лугрембуд» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж». Апелянт вказує,що судом першої інстанції не взято до уваги, що ПП «Інтенція» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» є контрагентами позивача, вони мають безпосереднє відношення до фінансово - господарської діяльності та податкового обліку ТОВ «Лугрембуд», а їх «негативна податкова поведінка» негативно впливає на діяльність контрагентів. Апелянт вказує, що до перевірки були надані акти виконаних робіт № 180, № 267, № 500, № 367, № 355, № 138, але в даних актах не вказана дата здачі підрядником робіт та дата отримання замовником робіт та відсутні прізвища посадових осіб під підписами сторін. Крім того, документи щодо транспортування товару - товарно-транспортні накладні, подорожні листи та довіреності на отримання товару до перевірки не надані, що порушує норми діючого законодавства. Апелянт вказує, що суд першої інстанції проігнорував той факт, що перевіркою прокуратури Ленінського району м. Луганська щодо додержання посадовими особами ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» вимог чинного архітектурно-будівельного законодавства та законодавства про охорону праці, встановлено таке. Директором ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з метою отримання висновків експертиз щодо спроможності підприємства виконувати роботи підвищеної небезпеки з дотриманням вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці та іншої промислової безпеки в процесі будівництва та енергопостачання, на адресу ДП «Луганський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» було надано довідку про склад працівників підприємства, виконуючих роботи підвищеної небезпеки та посадових осіб, які здійснюють догляд за виконанням даних робіт в ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» у кількості 14 осіб. Перевіркою прокуратури встановлено, що на зазначеному підприємстві обліковується лише одна особа - директор. Вказані дані стосовно загальної чисельності працюючих на ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» не співпадають з даними згідно з податковими розрахунками комунального податку, в яких зазначено, що за І квартал працюючих на підприємстві - 0 осіб, за ІІ, ІІІ, ІV квартали - 1 особа, згідно податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб становить за січень 2011 р. - 1 особа, у тому числі за цивільно-правовими договорами - 0 осіб, за лютий 2011 р. - 1 особа, у тому числі за цивільно - правовими договорами - 0 осіб, за березень 2011 р. - 0 осіб. Апелянт вказує, що зазначені факти свідчать про неможливість здійснення ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт, визначених ліцензією Інспекції держархбудконтролю у Луганській області від 30.07.2010 р. серії АВ № 558208, а також про неможливість фактичного виконання умов договорів, укладених між ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ТОВ «Лугрембуд». Апелянт вважає, що перевіркою Ленінської МДПІ правомірно встановлено, що дане підприємство не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, робіт, послуг від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» з постачальниками та покупцями суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом від 10.02.2012 року № 156 голови комісії з проведення реорганізації ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську - начальника ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та згідно постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 10.01.2012 року Шершенькова Д.Н., було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лугрембуд» з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.08.2011 р. та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року по правовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 35554567) та ПП «Інтенція» (код ЄДРПОУ 37156804).

На підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області від 10.01.2012 року Шершенькова Д.Н. та наказу від 10.02.2012 року № 156 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 13.02.2012 року було складено направлення на перевірку № 120, яким визначено перевіряючим заступника начальника відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську Степаненко О.Д.

Копія наказу ДПІ в Артемівському районі у м.Луганську від 13.02.2012 року № 156 та направлення від 13.02.2012 року № 120 були отримані директором ТОВ «Лугрембуд» Васильченко О.О. під розписку 13.02.2012 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки відносно ТОВ «Лугрембуд» з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року та податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» та ПП «Інтенція», ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було складено акт № 191/2300/35487758 від 24.02.2012 року, у якому зазначені порушення ТОВ «Лугрембуд» п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 14640 грн., у тому числі: за 1 квартал 2011 року на суму 1797 грн., за 2 квартал 2011 року - 4585 грн. та за 2-3 квартали 2011 року - 12843 грн. (у тому числі за 3 квартал 2011 року на 8258 грн.), порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу україни, в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 110806 грн., в тому числі: за січень 2011 року - 4249 грн., за березень 2011 року - 2808 грн., за травень 2011 року - 1789 грн., за червень 2011 року - 7321 грн., за липень 2011 року - 87459 грн., за серпень 2011 року - 7180 грн.

На підставі акту перевірки від 24.02.2012 року №191/2300/35487758 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було складено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000512300 на підставі п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.2 п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким за виявлене порушення п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України було нараховано ТОВ «Лугрембуд» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 134466 грн. 75 коп., з яких: 110806 грн. - за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 23660 грн. 75 коп.

На підставі акту перевірки від 24.02.2012 року № 191/2300/35487758 ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську було складено податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000502300 на підставі п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, яким за виявлене порушення п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, нараховано ТОВ «Лугрембуд» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 14601 грн., з яких: 14640 грн. - за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 1 грн.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Лугрембуд» із ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було укладено договори субпідряду: договір № 0104 від 04.01.2011 р.; договір № 0104 від 04.03.11 р.; договір № 0304 від 04.03.2011 р.; договір № 0321 від 21.03.2011 р.; договір № 0525 від 25.05.2011 р.; договір № 0727 від 27.07.2011 р.; договір № 0715 від 15.07.2011 р.

Крім того, ТОВ «Лугрембуд» було укладено договори із ПП «Інтенція»: № 191 від 30.05.2011 року про постачання будівельних матеріалів; № 117 від 01.06.2011 року про постачання будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання вищезазначених договорів були надані: рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти про приймання матеріалів, акти про витрату давальницьких матеріалів, довідки вартості виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних робіт, банківська виписка тощо.

Крім того, господарські відносини між позивачем і його контрагентами ПП «Інтенція» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» за співрний період вже були предметом судового розгляду.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 року у справі № 2а-10972/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суді від 15.03.2012 року, визнані протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту № 803/23-35554567 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж», код ЄДРПОУ 35554567 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року « від 11.11.2011 року (а.с. 30-36, 64-66).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2012 року у справі № 2а-11321/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суді від 11.04.2012 року, визнано дії Алчевської ОДПІ у Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 року № 1807/231/37156804 про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Інтенція» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року протиправними, зобов'язано Алчевську ОДПІ в Луганській області поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих ПП «Інтенція» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 51634813 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 47645313 грн. (а.с. 37-40, 56-63).

Частина 1 статті 72 КАС України зазначає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір - це домовленість (погоджена дія) двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК). За змістом правочин не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 ЦК). Приписи частини 1 статті 203 ЦК узгоджуються з наступними нормами: Під нікчемним правочином необхідно розуміти правочин, недійсність якого встановлена законом.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачена презумпція правомірності правочину, під якою розуміється те, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин, яки, вчиняючи правочин, діють правомірно. При цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність тих чи інших дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені. Спростувати презумпцію правомірності правочину можливо лише у випадку, коли недійсність правочину передбачена прямою нормою закону, так само як застосувати наслідки такого правочину можливо лише за санкціями, встановленими законом.

На підтвердження взаємовідносин з контрагентами ПП «Інтенція» та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» позивачем надані до суду видаткові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які відповідають Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами. Також, укладені правочини не визнавались недійсними у судовому порядку.

Колегія суддів також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених із ними договорів на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Такий судовий захист порушеного права юридичної особи відповідає вимогам статей 106 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість, позивачем надано достатній об'єм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про зв'язок витрат по придбанню робіт та послуг за вказаними договорами із його господарською діяльністю та фактичне використання отриманих робіт та послуг у його власній господарській діяльності.

Частина 2 п.44.6 ст. 44 ПК України передбачає, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач знехтував вимогами закону, а тому прийняття рішення податковим органом за таких умов є безсумнівно неправомірним.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації в Україні 22.12.2010 року за № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок № 984) акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 5 Порядку № 984 встановлює, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

У пункті 6 Порядку № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Стаття 83 ПК України визначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В акті перевірки від 24.02.2012 року № 191/2300/35487758 відсутні посилання на первинні документи позивача. Відсутність у перевіряючих на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не є безумовною підставою для висновку про нікчемність укладених позивачем угод.

Таким чином, податковим органом не дотримано умов та порядку проведення документальної планової виїзної перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби у справі № 2а/1270/2144/2012- залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі № 2а/1270/2144/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000512300 від 06.03.2012 року та № 0000502300 від 06.03.2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 6 серпня 2012 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Блохін А.А.

Юрко І.В.