Постанова № 25560923, 31.07.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року справа №2а-405/09/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів: Юрченко В.П., Чебанова О.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року по адміністративній справі № 2а-405/09/1270 за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі ВП «Шахтоуправління «Ровеньківське» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначив, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, наданого відповідачем до Фонду, замість 87 інвалідів на підприємстві працювало 60. Отже, на підприємстві за 27 робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2011 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції, оскільки статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося це порушення, сплачувати відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається згідно ст. 20 Закону.

Вказаною Постановою та ст. 20 цього Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Відповідачем адміністративно-господарські санкції не сплачені, тому сума адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування 27 інвалідів у 2007 році становить 515 858,48 грн., а сума пені складає 20 014,98 грн.

З цих підстав позивач просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування 27 інвалідів у 2007 році, в розмірі 515 858,48 грн., пеню 20 014,98 грн., а всього 535 873,47 грн.

Постановою Лунаеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року в задоволені позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів від 03.05.1995 року № 314 «Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів» передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Крім того, статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначено, що підприємства, установи, організації самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.

Отже, відповідач зобов'язаний був у 2007 році створити 87 робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тобто у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, але фактично у 2007 році на підприємстві працювало 60 інвалідів.

Пунктом 14 «Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, зобов'язано підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створювати за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Згідно з п.п. 5, 10-14 цього Положення, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на відповідача покладений обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Періодичність надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначена статтею 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Статтею 20 цього Закону передбачено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач в 2007 році подавав до Ровеньківського міського центру зайнятості інформацію про вакансії робочих місць для інвалідів та самостійно працевлаштував 6 інвалідів.

Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, ВП «Шахтоуправління «Ровеньківське» державного підприємства «Ровенькиантрацит» інформувало Ровеньківський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів не на протязі року та не зазначало кількість вакансій.

Згідно наданих звітів відповідач, не зазначаючи кількість вакансій, інформував Ровеньківський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів: 09.01.2007 року, 30.05.2007 року, 04.07.2007 року, 03.09.2007 року, 03.10.2007 року, 30.11.2007 року та 30.11.2007 року.

Отже, відповідач не вжив всіх передбачених чинним законодавством заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, оскільки він інформував Ровеньківський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів не в повному обсязі та не на протязі року і чисельність працюючих у відповідача інвалідів була менша, ніж встановлено нормативом.

А діючим законодавством України не передбачено звільнення відповідача від адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо не створення 27 робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році та від сплати пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не виконав норматив по створенню 27 робочих місць для працевлаштування 27 інвалідів у 2007 році, тому з нього слід стягнути адміністративно-господарські санкції в розмірі 515 858,48 грн., пеню 20 014,98 грн., а всього 535 873,47 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при невірному застосуванні норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160,167,195,197,198,202,205,207,211,212,254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року по адміністративній справі № 2а-405/09/1270 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 червня 2009 року по адміністративній справі № 2а-405/09/1270 - скасувати.

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі ВП «Шахтоуправління «Ровеньківське» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Ровенькиантрацит» р/р 26008301230607 в філії АК «Промінвестбанк» в м. Ровеньки, МФО 304502, код 32320704 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування 27-х інвалідів у 2007 році, у сумі 515 858,48 грн., пеню 20 014,98 грн., а всього 535 873,47 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду в письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий М.І. Старосуд

Судді В.П. Юрченко

О.О. Чебанов