Постанова № 25559600, 02.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 р. Справа № 2а-3519/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Калитка О.М.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача -Воронін О.О.

представника відповідача -Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. по справі № 2а-3519/12/2070

за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова № 0000451702 від 31.03.11 р., виставлене Військовому місцевому суду Харківського гарнізону на загальну суму 2271,25 грн. на підставі акту перевірки № 1098/233/09770478 від 16.03.11 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.12 р. по справі № 2а-3519/12/2070 позов був задоволений.

Відповідач, Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.12 р. по справі № 2а-3519/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно наказу Державної судової адміністрації України № 170 від 21.12.11 р. та на виконання ч. 5 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області призначено головою ліквідаційної комісії військового місцевого суду Харківського гарнізону, що за приписами ст. 48 КАС України свідчить про те, що цей орган наділений адміністративною процесуальною правосуб'єктністю та правом звертатися до адміністративного суду, у даному випадку, в якості позивача.

Також судом першої інстанції було з'ясовано, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 1409,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 862,25 грн. (а.с. 18) є акт № 1098/233/09770478 від 16.03.11 р. позапланової виїзної перевірки Військового місцевого суду Харківського гарнізону з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.08 р. по 28.02.11 р., в якому відображені порушення платником цього податку вимог ст. 3 та ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», пов'язані з недотриманням порядку обчислення та строків надання розрахунків податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - юридичних осіб за 2008-2010 роки, у зв'язку з чим був занижений податок з власників транспортних засобів за 2-4 квартали 2008 р. в сумі 262,0 грн., за 2009 р. - 772,0 грн., за 2010 р. - 375,0 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що Військовий місцевий суд Харківського гарнізону володів (слід розуміти - користувався) на праві оперативного управління легковими автомобілями ВАЗ 021053 та УАЗ 3151 і, враховуючи його статус, не є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Дані висновки суд першої інстанції ґрунтує на приписах ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», де зазначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування. Відповідно ст. 6 вказаного Закону платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів розраховують суму податку самостійно за відповідними ставками. Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів складаються на підставі бухгалтерських звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів станом на 1 січня поточного року і подається платником податку до органів державної податкової служби за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів у строки, визначені законом для річного звітного періоду - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року.

Проте, як зазначив суд першої інстанції, в ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України»передбачено, що майно, закріплене за військовими частинами, установами та організаціями Збройних сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняється від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

На підтвердження висновків судового рішення суд першої інстанції зазначив, що у період, в якому відповідачем встановлені податкові порушення (2008-2010 роки), діяли і Закон України «Про систему оподаткування», і Закон України «Про Збройні Сили України». У зв'язку із цим утворилася колізія норм права, оскільки Закон України «Про Збройні Сили України»встановлює пільги щодо оподаткування, а Закон України «Про систему оподаткування», регулюючи вказане питання, вказує, що пільги щодо оподаткування не можуть установлюватися іншими Законами України, крім законів про оподаткування.

З наведеного судом першої інстанції зроблений висновок про те, що виходячи із конституційних принципів і загальних засад права, колізія законів (норм права) розв'язується шляхом вибору того нормативного акта, який має бути застосований до випадку, що розглядається. Оскільки Закон України «Про систему оподаткування»набрав законної сили з 01.10.91 р., а Закон України «Про Збройні Сили України»06.12.91 р., тобто пізніше, то слід застосовувати положення щодо пільгового оподаткування майна, закріпленого за Військовим судом.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що на дату проведення перевірки набрав чинності ПК України, приписами якого повинен був керуватися відповідач, і в п. 282.1.3 ст. 282 якого зазначено, що від сплати податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, спеціалізовані санаторії України для реабілітації, лікування та оздоровлення хворих, військові формування, утворені відповідно до законів України, Збройні Сили України та Державна прикордонна служба України, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. А в п. 4.1.4 ст. 4 ПК України передбачена презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Із аналізу зазначених норм чинного законодавства, та врахувавши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що до правовідносин, що виникають в сфері оподаткування, застосовуються законодавчі акти, які діяли на час виникнення цих правовідносин, тому висновки суду першої інстанції про те, що відповідач при обрахуванні податкових зобов'язань за 2008-2010 роки по податку з власників транспортних засобів повинен керуватися приписами ПК України є помилковими.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно ст. 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно ст. 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Згідно ст. 39 Закону України «Про власність»(чинному на час виникнення спірних правовідносин) майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.

Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що, оскільки платниками податку з власників транспортних засобів є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному ст. 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»кола осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст. 1 цього Закону поняття «власні транспортні засоби»наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 16.07.99 року № 986-XIV «Про внесення змін до деяких законів України щодо фінансування дорожнього господарства»установи та організації Міністерства оборони України виключено з переліку пільгових установ і організацій, що звільняються від сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування»податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є загальнообов'язковим податком і стягується на всій території України. Відповідно ч. 3 ст. 1 даного Закону ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, та пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Преамбулою Закону України «Про Збройні Сили України»визначено, що цей Закон визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними. Згідно ст. 14 цього Закону Збройні Сили України можуть здійснювати господарську діяльність згідно з законом. Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до інших законів України про оподаткування.

Оскільки Закон України «Про Збройні Сили України»не є актом податкового законодавства, то відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»пільга, визначена у ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України», не може поширюватись на Військовий суд, а відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи, що Закон України «Про систему оподаткування»є спеціальним законом про оподаткування, та виходячи із правил співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.

Враховуючи те, що при ухваленні постанови від 29.05.12 р. по справі № 2а-3519/12/2070 суд першої інстанції не взяв до уваги вищенаведені норми права, колегія суддів дійшла до висновку про порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування даного судового рішення з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. по справі № 2а-3519/12/2070 -задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2012р. по справі № 2а-3519/12/2070 -скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) О.М. Калитка

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.08.2012 року.