Ухвала суду № 25559570, 26.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 р.Справа № 2а-587/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Букар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-587/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВК "Системи і технології"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Системи і технології», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, просив суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000182302 від 29.12.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 130 935,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі №2а-587/12/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000182302 від 29.12.11р.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі №2а-587/12/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі №2а-587/12/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасуванні відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача № 5878/2302/37364966 від 09.11.2011 року, в якому зроблені висновки про порушення: п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 130935 грн., у т.ч. по періодах: січень 2011р. завищена сума податкового кредиту на суму 130935 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено про порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань. Відповідач дійшов висновку, що в порушення п. 198.2, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України до складу податкового кредиту включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню у ПП «Сапсан»товару на суму ПДВ 130934 грн., які не пов'язані з власною господарською діяльністю.

В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було покладено відомості акту № 3762/2305/31092608 від 19.08.2011 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сапсан»(код ЄДРПОУ 31092608) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2011 р.

Проте такий висновок неможна визнати обґрунтованим.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2011 р. по справі № 2-а-12305/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 р., задоволено в повному обсязі адміністративний позов ПП «Сапсан»до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування наказу та визнання дій незаконними (а.с. 18-21).

Зазначеним рішенням Харківського окружного адміністративного суду скасовано наказ ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»від 18.08.2011 року №1763 та визнано неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сапсан», код ЄДРПОУ 31092608, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.06.2011.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріали справи свідчать про те, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ПП «Сапсан».

04.01.2011 р. між позивачем, ТОВ «НВК «Системи і технології»(Замовник) та ПП «Сапсан»(Підрядник) було укладено договір підряду № 1 на проведення науково -дослідних та дослідно -конструкторських робіт (а.с. 23-24 т.1).

До матеріалів справи приєднані технічне завдання до договору (а.с. 41-45 т. 1), протокол на узгодження договірної ціни (а.с. 46), правовий режим відомостей (а.с. 47-51 т. 1).

Виконання замовлених робіт підтверджується актом приймання - здачі від 31.01.2011 р. (а.с. 25 т. 1), звітом до акту приймання - передачі виконаних робіт (а.с. 91-131 т. 1).

На виконання умов договору № 1 від 04.01.2011 р. ТОВ «НВК «Системи і технології» отримано податкову накладну № 310116 від 31.01.2011 р. (а.с. 26 т. 1).

Єдині методичні засади визначення собівартості науково-дослідних та дослідно - конструкторських робіт в організаціях, які їх виконуюсь, незалежно від форм власності й господарювання визначені Типовим положенням з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, затвердженого постановою КМУ від 20.07.1996 № 830 (далі - Положення № 830).

Так, п. 5 Положення № 830 передбачено, що у собівартість науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт включаються витрати, пов'язані з їх виконанням головною організацією, а також витрати на виконання робіт сторонніми підприємствами, установами і організаціями.

Відповідно до п. 28 Положення № 830 планування витрат на проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт здійснюється організацією самостійно на основі розрахунків, результати яких відображаються в калькуляції кошторисної вартості.

Матеріали справи містять прайс (перелік послуг та їх вартість) станом на 07.04.2010 р. (а.с. 132-138 т. 1).

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що позивач розраховувався з ПП «Сапсан»шляхом перерахування безготівкових коштів на поточні рахунки останнього, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 26 від 06.04.2011 р., № 28 від 20.04.2011 р., № 36 від 17.05.2011 р. (а.с. 27-29 т. 1).

Таким чином, проведення господарської операції підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

ТОВ «НВК «Системи і технології» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні послуг контрагента ПП «Сапсан», який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ «НВК «Системи і технології»належним чином оформлену податкову накладну на сплачену суму податку.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В контексті викладеного слід зазначити, що Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії " (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В даному випадку первинні документи свідчать про реальність виконання укладеного між ТОВ «НВК «Системи і технології»та ПП «Сапсан»договору підряду № 1 на проведення науково - дослідних та дослідно - конструкторських робіт, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їх виконання. Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто договір між позивачем і контрагентом мав реальний характер.

Відповідачем не надано доказів того, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідний звітний період в цілому.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст. ст. 160,167, 195, 196, 198, 200, 205 ,206, 209, 254 КАС України, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-587/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2012 р.