Ухвала суду № 25559550, 17.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 р.Справа № 2а-2298/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Калитка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-2298/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.М.»

до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «С.К.С.М.», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000022320 від 13.01.12 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 132179,9 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 33044,97 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.12 р. по справі № 2а-2298/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.12 р. по справі № 2а-2298/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 2754/23-206/31797878 від 28.12.11 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань правильності та повноти обчислення ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Комплектгарант» за період з 01.08.11 р. по 31.08.11 р., в якому зафіксовані факти порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до завищення платником податків податкового кредиту у серпні 2011 р. в розмірі 132179,9 грн. (а.с. 24).

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПА в Харківській області податкове повідомлення-рішення № 0000022320 від 13.01.12 р. було залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 26-29).

В акті перевірки виявлені порушення перевіряючі пов'язують з безпідставним формуванням податкового кредиту по операціям із вказаним контрагентом за угодами, які не спрямовані на реальне настання наслідків. (а.с. 19-23), з посилання на висновки акту № 2754/23-206/31797878 від 28.12.11 р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Комплектгарант»щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Промтехопт»та «С.К.С.М.», правомірності формування податкового кредиту за податкових зобов'язань за серпень 2011 р.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив укладений позивачем (покупець) з ПП «Комплектгарант»(продавець) договір купівлі-продажу № 10/08-11 від 10.08.11 р., предметом якого є поставка продукції, зазначеної у специфікації (а.с. 30-31). Перелік продукції був узгоджений сторонами договору шляхом підписання специфікації (а.с. 32).

В межах вказаного договору продавцем на користь позивача був поставлений товар, що підтверджено видатковими накладними від 16.08.11 р. № РН-0000018 та № РП-0000019 (а.с. 33-34). Вказаний товар був перевезений до підприємства позивача на адресу: вул. Енергетична, 18, м. Харків перевізником ПАТ «ХАТП-16358», на підтвердження чого до матеріалів справи надані копії ТТН (а.с. 94-96). За вказаною адресою знаходяться нежитлові приміщення, які перебувають у власності позивача відповідно до Свідоцтва на право власності від 19.02.03 р. (а.с. 98).

Поставлений товар був оприбуткований позивачем відповідно до даних бухгалтерського обліку (а.с. 85, 91,92), а його вартість сплачена шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Комплектгарант»(а.с. 38-47).

По проведеній операції продавцем були виписані податкові накладні № 1 від 11.08.11 р., від 16.08.11 р. № 2 та № 3, які за своєю формою та змістом в повному обсязі відповідають вимогам чинного законодавства України (а.с. 35-37).

Наявність перелічених документів та їх належне оформлення відповідач не заперечував в суді першої інстанції і не заперечує в апеляційній скарзі.

При офіційному з'ясуванні обставин по даній справі суд першої інстанції встановив, що придбані позивачем ТМЦ були використані у виробництві збірних залізобетонних конструкцій за договором купівлі-продажу № 01/07-11 від 01.07.11, укладеному з ТОВ «Торговий дім «С.К.С.М.»(а.с. 82-83). Для виконання робіт по виготовленню конструкцій від ТОВ «Торговий дім «С.К.С.М.»були отримані креслення збірних залізобетонних конструкцій (а.с. 120-126), за якими і виготовлялася продукція з використанням придбаних у ПП «Комплектгарант»комплектуючих.

Дані обставини підтверджуються копіями виробничого звіту, накладними на внутрішнє переміщення, звітом про партії номенклатури (а.с. 86-87, 90, 93). Крім того у позивача була технічна можливість виготовлення вказаних вище збірних конструкцій, використовуючи виробничі приміщення, зварювальні апарати (а.с. 117, 119, 118, 99-104, 127-134). Виготовлені позивачем з матеріалів, придбаних у ПП «Комплектгарант», збірні залізобетонні конструкції були реалізовані ТОВ «Торговий дім «С.К.С.М.»(а.с. 84, 112-116).

Наведені факти ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не спростував.

Наведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про те, що позивачем та його контрагентом ПП «Комплектгарант»був виконаний договір поставки, ТМЦ були поставлені на адресу позивача та використані останнім у власній господарській діяльності. Оскільки на час проведення операцій та виписки податкових накладних учасники договору були зареєстровані платниками ПДВ, то при наявності всіх необхідних документів, які підтверджують фактичне виконання сторонами договору свої зобов'язань, позивач правомірно включив до податкового кредиту суму ПДВ, вказану в податкових накладних № 1 від 11.08.11 р., від 16.08.11 р. № 2 та № 3.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не спростовані доводами апеляційної скарги, і вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.12 р. по справі № 2а-2298/12/2070 прийнята з дотриманням приписів чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 197, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-2298/12/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-2298/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «С.К.С.М.»до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) О.М. Калитка