Ухвала суду № 25559493, 12.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 р.Справа № 2а-1595/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Катунова В.В.

Ральченка І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-1595/12/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати в повному обсязі винесені спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові податкове повідомлення-рішення №0000730841 від 14.10.2011р. про збільшення ДП "ХМЗ"ФЕД" суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість (штрафні санкції) на 101480,00грн., у тому числі за основним платежем 101479,00 грн. і нараховані штрафні санкції в сумі 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.10.2011р. № 0000720841 про зменшення ДП "ХМЗ"ФЕД" суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 90481,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000730841 від 14.10.2011р. та № 0000720841 від 14.10.2011 р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі направлення на перевірку від 22.09.2011 р. № 599 згідно з підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 21.09.2011 р. №746, фахівцями СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період лютий, березень, квітень, травень 2011р. та податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011 року по правовим відносинам з ТОВ "Інтехмаш" (код за ЄДРПОУ 37263473) та ТОВ "Укртехснаб" (код за ЄДРПОУ 31217091).

Результати перевірки оформлено актом від 03.10.2011 року № 2045/41-018/14310052 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (код за ЄДРПОУ 14310052) з питання дотримання податкового законодавства по податку на додану вартість за період лютий-травень 2011р. та податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 30.06.2011р. по правовим відносинам з ТОВ "Інтехмаш" (код за ЄДРПОУ 37263473) та ТОВ "Укртехснаб" (код за ЄДРПОУ 31217091).

Відповідно до акту вказаної перевірки відповідачем встановлено порушення: частини 5 статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочинам, здійснененим ДП "ХМЗ "ФЕД" із ТОВ "Укртехснаб" та ТОВ "Інтехмаш"; - п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. за № 2755-VІ із урахуванням змін та доповнень, завищено податковий кредит на загальну суму 191960,00 грн.; у т.ч. по періодах : за лютий 2011р. на 1282,00 грн., за березень 2011р. на 90481,00 грн. за квітень 2011р. на 98989,00 грн. за травень 2011р. на 1208,00 грн. ;- п. 201.4, 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із урахуванням змін та доповнень: занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 101479,00 грн., в т.ч. по періодах: квітень 2011р. на суму 100271,00 грн., травень 2011р. на суму 1208,00 грн. ;на суму 90481,00 грн.

На підставі Акту від 03.10.2011 року № 2045/41-018/14310052 СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові винесені податкові повідомлення-рішення № 0000720841 від 14 жовтня 2011 року та № 0000730841 від 14 жовтня 2012 року.

Не погодившись с вказаними податковими повідомленнями - рішеннями ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" було направлено скаргу до Державної податкової адміністрації у Харківській області від 26.10.2011 року за № 236/11/11-362 про скасування податкових повідомлень - рішень, яка рішенням від 22.11.2011 року за № 5237/10/25-103 ДПА у Харківській області була залишена задоволення, а податкові повідомлення - рішення без змін.

За результатами розгляду повторної скарги ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" рішенням Державної податкової служби України від 05.12.2011 р. № 236/11-405, залишені без змін податкові повідомлення-рішення та рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області № 2489/10/25-103 від 09.06.2011р., а скарга ДП завод "Електроважмаш"- без задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено суми податку по відносинах з контрагентами до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що на підставі отриманого СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від Лівобережної МДПІ у м. Дніпропетровську акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ підприємства "Модем"від 19.08.11 №3285/23-3/25019590 з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, в тому числі й з ТОВ "Укртехснаб", встановлено що протягом квітня 2011 року ТОВ "Укртехснаб" сформувало податковий кредит за рахунок ТОВ підприємства "Модем", який в свою чергу сформував податкові зобов'язання з покупцями.

Перевіркою встановлено "нереальність" проведення господарських операцій між ТОВ "Укртехснаб"та ТОВ "Модем", та юридичну дефектність первинних документів навіть у випадку їх наявності та здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, зроблені висновки, що ТОВ "Модем"порушено ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених ТОВ "Модем"у квітні 2011 року з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, в т.ч. з ТОВ "Укртехснаб"та встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185 - ст.203 розділу 5 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VI зі змінами та доповненнями. Дані, відображені ТОВ "Модем"у декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року з контрагентами-постачальниками, контрагентами -покупцями.

Відповідач в акті перевірки робить висновок , що господарські операції з придбання ДП "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" матеріальних цінностей у ТОВ "Укртехснаб" по ланцюгу придбання останнім матеріальних цінностей від ПП "Трідад" та від ТОВ "Модем" у період з 01.03.11. по 30.04.11р. не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, що поставки товарів за укладеними угодами не здійснювались, що правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону.

Тобто, факт визнання угод нікчемними та безпідставність складання податкових накладних контрагентом ТОВ "Укртехснаб" в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ДП "ХМЗ "ФЕД" податкового кредиту за операціями з придбання товарів від ТОВ "Укртехснаб", які фактично не відбулися.

В підтвердження реального здійснення ДП "Харківський машинобудівний завод" "ФЕД" господарських операцій з придбання матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ "Укртехснаб" та ТОВ Інтехмаш" позивачем надані до суду належним чином засвідчені копії первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, складського зберігання, транспортування та використання товару придбаного у вищевказаних контрагентів у власній гоподарській діяльності, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, вимог, лімітних карток, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, які долучені до матеріалів справи. (а.с 70-250, т. 1; а.с. 1-34, т. 2)

Факт реального здійснення ДП "Харківський машинобудівний завод" "ФЕД" господарських операцій з придбання матеріальних цінностей у контрагентів - ТОВ "Укртехснаб" та ТОВ Інтехмаш" також підтверджується і самим актом перевірки № 2045/41-018/14310052 від 03.10.2011 р. з відповідним відображенням в розділі 4 цього акту первинних документів бухгалтерського та податкового обліку за кожною господарською операцією з придбання матеріальних цінностей у зазначених контрагентів. (а.с. 22-45, т. 1)

Діючим законодавством ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 Податкового Кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту має здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених операцій дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Виконання спірних господарських операцій підтверджується наявними первинними документами, які належить складати для даного виду господарських операцій (поставки товарів), а саме -накладними, податковими накладними, тощо, а також платіжними дорученнями, за якими позивач оплатив отримані товари.

Згідно п.201.10 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. А згідно п. 201.4 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця; оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Як визначено п.198.2 ПКУ 198.2. датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що в ПКУ передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Колегія суддів зазначає, що вказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.7 Закону України "Про ПДВ", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Податковим органом не доведено та не підтверджено документально свої міркування, не подано будь-яких доказів, які б засвідчили відсутність у постачальників фізичних, технічних та технологічних можливостей поставки товарів або недостовірність відомостей у первинних документах.

ДП "ХМЗ "ФЕД" фактично здійснило зі своїми постачальниками - ТОВ "Інтехмаш"(код ЄДРПОУ 37263473) та ТОВ "Укртехснаб" (код ЄДРПОУ 31217091) господарські операції, що підтверджується відповідними вищезаначеними документами, наявними в матеріалах справи.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентами є нікчемними.

Крім того, ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та його контрагентами, визнані судом недійсними.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори нікчемними.

Щодо посилань відповідача у акті про встановлення порушення платником податків податкового законодавства на акти перевірок інших суб'єктів господарювання у якості доказів порушень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.З ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 10.05.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2012р. по справі № 2а-1595/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.