Ухвала суду № 25559375, 24.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2012 р.Справа № 2а-2367/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-2367/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ВВС», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0006492305 від 19.12.11 р. про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 76347,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8502,75 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.12 р. по справі № 2а-2367/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.12 р. по справі № 2а-2367/12/2070 та прийняти нову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягають на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 121/23-304/5646/2305/24482015 від 28.11.11 р. позапланової документальної невиїзної перевірки підприємства позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», їх реальності та повноти відображення в обліку за грудень 2010 р., за березень, червень та липень 2011 р., з ТОВ «Промтехноопт»за грудень 2010 р., за червень та липень 2010 р., в якому відображені факти порушення платником податків вимог ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, які призвели до завищення податкового кредиту по ПДВ за грудень 2010 р. на суму 12432,0 грн., за березень 2011 р. на суму 29934,0 грн., за червень 2011 р. на суму 12406,0 грн., за липень 2011 р. на суму 21575,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним віднесенням до податкового кредиту вищевказаних сум ПДВ по операціях з ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»та ТОВ «Промтехноопт»у відсутності факту реального вчинення господарських відносин.

Дані висновки перевіряючим зроблені на підставі інформації, викладеної в актах перевірки ТОВ «Промбуд-Монтажінвест», складеними ДПІ Жовтневого району м. Харкова від 28.03.11 р., від 30.06.11 р., від 13.09.11 р. та від 07.10.11 р., та викладених в актах перевірки ТОВ «Промтехноопт»від 20.04.11 р., від 13.09.11 р., від 21.10.11 р. про неможливість проведення зустрічної перевірки, в яких даний орган ДПС зазначив про нікчемність правочинів, здійснених цими платниками податків, пославшись на порушення приписів ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 та ст. 228 ЦК України, відсутність бази оподаткування ПДВ за операціями по ланцюгу до виробника продукції та неможливість проведення зустрічної перевірки по його операціям з постачальником товарів. Крім того, відповідач вказує на відсутність у підприємств контрагентів позивача руху активів, фізичних та технологічних можливостей для проведення господарських операцій, незначний штат працівників та відсутність транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, відсутність ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення господарської діяльності. Відповідач також наполягає на тому, що вказані підприємства не знаходяться за місцезнаходженням, на момент вчинення господарської операції не були зареєстровані платниками ПДВ.

Під час розгляду даної справи суд першої інстанції з'ясував, що позивачем (підрядник) був укладений з ВАТ «Турбоатом»(замовник) договір на виконання підрядних робіт № 03/09-РП від 03.09.10 р., предметом якого є виконання у 2010 р. робіт з поточного ремонту приміщень 2-го поверху ЛБК (а.с. 37, т. 1). Вартість та склад робіт були узгоджені сторонами шляхом підписання кошторисної документації (а.с. 38-47, т. 1).

З метою виконання вказаного вище договору позивачем був укладений з ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(субпідрядник) договір субпідряду № 6/12 від 06.12.10 р., предметом якого є роботи по ремонту приміщень 2 поверху ЛБК на площадці ВАТ «Турбоатом»(а.с. 56, т. 1). Вартість вказаних робіт була узгоджена сторонами шляхом підписання кошторису (а.с. 61-69, т. 1).

Цей же субпідрядник був залучений позивачем за договором субпідряду № 3/6 від 10.06.11 р. для виконання робіт за договором підряду № 18/04-11 від 18.04.11 р., укладеним позивачем з АТ «Рембудсервіс», предметом яких є виконання робіт з поточного ремонту житлового фонду комунальної власності Київського району м. Харкова, згідно додатку до договору; за договором субпідряду № 4 від 18.07.11 р. для виконання робіт за договором підряду від 15.07.11 р., укладеним позивачем з ОСОБА_1 на виконання роботи з ремонту балконів по вул. Пушкінській, 26, м. Харків (а.с. 152-158, т. 1). На підтвердження виконання субпідрядником робіт позивачем до суду першої інстанції були надані акти виконаних робіт (а.с. 70-77, 95-103, 136-141 т. 1), вартість робіт була сплачена позивачем субпідряднику в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(частково як попередня оплата, частково - післяплата), що підтверджується копіями платіжних доручень з відміткою банківської установи.

Наявність під час перевірки вказаних документів відповідачем не заперечувалася. Також відповідач не заперечував того, що отримані позивачем від ТОВ «Промбуд-монтажінвест»податкові накладні № 137 від 28.12.10 р., № 55 від 16.03.11 р., № 317 від 30.06.11 р., № 412 від 29.07.11, № 166 від 21.07.11, № 254 від 27.07.11, № 411 від 29.07.11 р. були оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства України (а.с. 84-85, т. 1). Факт виконання визначених у кошторисах робіт по поточному ремонту приміщень 2-го поверху ЛБК, з поточного ремонту житлового фонду комунальної власності Київського району м. Харкова та роботи по ремонту балконів по вул. Пушкінській, 26, м. Харків були підтверджені актом виконаних робіт (а.с. 48-58, т. 1) при передачі їх замовнику ВАТ «Турбоатом», актом виконаних робіт (а.с. 119-128, т. 1) при передачі їх замовнику АТ «Рембудсервіс»та актом виконаних робіт (а.с. 159-164, т. 1) при передачі їх замовнику ОСОБА_1

Судом першої інстанції при розгляді справи були досліджені договори купівлі-продажу, укладені позивачем з ТОВ «Промтехноопт»(продавець), № 10/10 від 24.12.10 р., № 2 від 10.06.11р., № 5 від 18.07.11р., № 10/10 від 24.12.10 р., предметом яких є поставка будівельних матеріалів, узгоджених у специфікаціях до договорів. На підтвердження отримання товару від постачальника позивачем до матеріалів справи були надані видаткові накладні від 05.01.11 р., 06.01.11 р. (а.с. 166, 169, т. 1), № 2 від 10.06.11 р. (а.с. 173, т. 1), № 3 від 19.07.11 р. (а.с. 178, т. 1), від 05.01.11 р., 06.01.11 р. (а.с. 166, 169, т. 1); податкові накладні № 381 від 10.06.11 р., № 626 від 19.07.11 р., № 234 від 28.12.10 р., № 229 від 28.12.10 р. Наявність вказаних документів та їх належне оформлення відповідач ні під час проведення перевірки, ні в подальшому не заперечував.

Також судом першої інстанції було встановлено, що товар від постачальника доставлялися власним транспортом позивача автомобілем ИЖ, реєстраційний номер 26643ХА, а також автомобілем Renault Kangoo, реєстраційний номер АХ9737ВЕ, реєстрація яких підтверджена свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 13-14, т. 2), що відображено у подорожніх листах № 530453 від 10.06.11 р., № 530455 від 10.06.11 р., № 530463 від 19.07.11 р., № 530462 від 19.07.11 р., 530449 від 05.01.11 р., № 530450 від 05.01.11 р., № 530451 від 06.01.11 р., № 530452 від 06.01.11 р. і був переданий для використання у ремонтних роботах за адресою: м. Харків, вул. Астрономічна, 27, м. Харків, вул. Продольна, 3, та до ВАТ «Турбоатом».

Вартість придбаного товару позивачем була сплачена в повному обсязі, що відповідачем не заперечувалося як не заперечувалася наявність перелічених документів і факт використання придбаних будівельних матеріалів при проведенні ремонтних робіт на об'єктах.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що роблячи висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Промбуд-монтажінвест»з підстав не виявлення руху активів, фізичних та технологічних можливостей для проведення господарських операцій, незначний штат працівників та відсутність транспортних засобів, приміщень для зберігання товарів, відсутність ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення господарської діяльності, відповідач не вказує чим саме з переліченого при укладанні договорів субпідряду позивачем та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»були порушені вимоги ч. 1 та ч. 5 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216 та ст. 228 ЦК України. Також відповідач не вказує якими нормами чинного на час укладання договорів законодавства він керувався, наполягаючи на необхідності ліцензування позивачем та його контрагентом поточних ремонтних робіт у приміщеннях житлового та нежитлового фонду, оскільки наказ № 112/182 від 13.09.01 р. про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) втратив чинність згідно наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 29/70 від 16.02.09 р.

Також колегія суддів вважає доцільним відмітити, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення оспорюваної перевірки.

Також слід відмітити, що твердження перевіряючих про відсутність реєстрації ТОВ «Промтехноопт»та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»платниками ПДВ спростовується даними, наведеними в акті перевірки.

В судовому рішенні вказано, що відповідно приписам ч. 3 ст. 70 КАС України судом першої інстанції не прийняті в якості доказів по даній справі посилання відповідача на акти ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 464/2305/36987611 від 28.03.11 р. та № 721/2305/37092055 від 20.04.11 р. по перевірці контрагентів позивача, оскільки постановами Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.11 р. та від 03.08.11 р., які набрали законної сили 11.10.11 р. та 21.11.11 р. відповідно, дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова по проведенню вказаних документальних планових невиїзних перевірок ТОВ «Промбуд-монтажінвест»та ТОВ «Промтехноопт»були визнані неправомірними.

Вищенаведені обставини стали підставою для висновків суду першої інстанції про правомірність позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Також колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порушення відповідачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємств-контрагентів, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.12 р. по справі № 2а-2367/12/2070 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-2367/12/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2012р. по справі № 2а-2367/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій