Ухвала суду № 25559354, 10.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2012 р.Справа № 2а-2105/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Калитка О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-2105/12/2070

за позовом Приватного підприємства «Зеніт-2»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Зеніт-2», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0001082305 від 26.01.12 р. про визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 508253,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 72570,25 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.12 р. по справі № 2а-2105/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.12 р. по справі № 2а-2105/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 83/2305/31644384 від 13.01.12 р. позапланової документальної виїзної перевірки підприємства позивача з питань підтвердження взаємовідносин із ТОВ «Тех-Агроремпоставка»за червень, листопад 2010 р. та березень 2011 р., з ТОВ «Промтехноопт»за березень-вересень 2011 р., з ТОВ «Промспец консалтинг»за березень, травень та червень 2011 р., з ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»за грудень 2010 р., січень та вересень 2011 р., з ТОВ «Техно-Асавір»за лютий-листопад 2010 р., в якому відображені порушення позивачем вимог п. 7.4.1, п. 7.4.4, п.7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, які призвели до заниження ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 50825.3 грн., в т.ч. за лютий 2010 р. - 5961,0 грн., за березень 2010 р. -4352,0 грн., за квітень 2010 р. -9533,0 грн., за травень 2010 р. -9419,0 грн., за червень 2010 р. -12639,0 грн., за липень 2010 р. -13036,0 грн., за серпень 2010 р. -16557,0 грн., за вересень 2010 р. -12913,0 грн., за жовтень 2010 р. -9185,0 грн., за листопад 2010 р. -27512,0 грн., за грудень 2010 р. -15101,0 грн., за січень 2011 р. -13561,0 грн., за лютий 2011 р. -26563,0 грн., за березень 2011 р. -31639,0 грн., за квітень 2011 р. -49688,0 грн., за травень 2011 р. -56199,0 грн., за червень 2011 р. -40326,0 грн., за липень 2011 р. -50617,0 грн., за серпень 2011 р. -54632,0 грн., за вересень 2011 р. -48820,0 грн.

За висновками перевіряючих виявлені порушення обумовлені відсутністю фактів реального вчинення господарських операцій, здійснених ПП «Зеніт-2»з вищевказаними контрагентами, з тих підстав, що за отриманою інформацією від ДПІ Жовтневого району м. Харкова щодо ТОВ «Промтехноопт»(акти перевірок від 01.06.11 р., від 01.07.11 р., від 01.11.11 р., від 13.09.11 р., від 21.10.11 р., від 14.12.11 р.), щодо ТОВ «Техно-Асавір» (акт від 07.04.11 р.), щодо ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»(акти від 19.04.11 р., від 07.06.11 р., від 30.06.11 р., від 07.11.11 р., від 13.09.11 р., від 07.10 11 р., від 21.10.11 р., від 13.12.11 р.), щодо ТОВ «Промспец консалтинг» (акти від 01.06.11 р., від 30.06.11 р., від 07.11 р., від 13.09.11 р.), щодо ТОВ «Тех-Агроремпоставка»(акт від 01.12.10 р.), здійснені цими підприємства правочини є нікчемними, оскільки були укладені без мети настання реальних наслідків.

Підстави для таких висновків в акті перевірки підприємства позивача від 13.01.12 р. не вказані. Також не вказані які саме правочини були позивачем укладені та виконані з цими контрагентами, які докумети відповідач при проведенні перевірки досліджував.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дослідив умови та виконання договорів поставки, укладених позивачем ТОВ «Тех-агромаркетинг»№ ДГ-0000006 від 22.01.10 р., з ТОВ «Техно-Асавир»№ ДГ-0000018 від 26.02.10 р., ТОВ «Бізнес-Консалтинг плюс»№ ДГ-0000065 від 10.12.10 р. та № 28 від 21.01.11 р., з ТОВ «Промтехноопт»№ 52 від 01.03.11 р., з ТОВ «Промспец консалтинг»№ 54 від 22.03.11 р. та про надання послуг № 2904-01 від 29.04.11 р. Предметом договорів поставки є постачання обладнання, електротехнічної продукції, господарських товарів, будматеріалів, банківського та касового обладнання, запчастин та комплектуючих до них, банківських витратних матеріалів, матеріалів для інкасації, канцелярських товарів, паперу та паперових виробів, поліграфічної продукції, оргтехніки, офісного обладнання, витратних матеріалів, комплектуючих та запчастин до обладнання. Предметом договору про надання послуг є здійснення маркетингових досліджень щодо можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, щодо якої проводяться маркетингові дослідження, визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку, загальна характеристика обігу аналогічної об'єкту маркетингових досліджень продукції конкурентів, ціна відомості про їх динаміку, попиту на продукцію, перспективи його розвитку, відомості про потенційних споживачів, можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних компаній.

По всіх операціях постачальниками були виписані видаткові накладні, рахунки фактури, податкові накладні, складено звіти, технічні завдання та акти прийому-передачі виконаних послуг. Транспортування товарів підтверджується залученими до матеріалів справи договорами оренди автомобілів, актами прийому передачі автомобілів, свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів та ТТН. Проведення оплати за отримані товари та послуги підтверджені належним чином оформленими банківськими виписками.

Крім того, позивачем на підтвердження фактичного отримання товарів та використання їх у власній господарській діяльності надані видаткові накладні та рахунки-фактури, які підтверджують подальшу реалізацію товарів на користь ВАТ «Автотранспортне підприємство 17461», ПАТ «АКБ Базіс», ПАТ ВТБ Банк, ПАТ «Банк Золоті Ворота», Філія АТ «Укрексімбанк», АТХТ «Харківська Бісквітна фабрика», ГПЗ ВАТ «Укрнафта», КП ВТП «Вода», КП «Харківська міська друкарня», Харківська обласна Рада, ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут», ПП «Аквамарін», ПАТ «Київський ювелірний завод», ПАТ «Мегабанк», ПАТ «Укрсіббанк», ТОВ «Харківський м'ясокомбінат», ТОВ «Будмен», Харківський Національний Університет ім. В.Н. Каразіна, ХД «Укрпошта», ХВ ПАТ «Кредобанк», ПАТ «Готель Харків».

В обґрунтування висновків судового рішення про правомірність заявлених вимог суд першої інстанції послався на положення т. 1 та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198, п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, п. 7.7.1, п. 7.7.2, п. 7.4.1, п. 7.7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»і зазначив, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд першої інстанції зазначив, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб.

Оскільки у позивача віднесення відповідних сум ПДВ до податкового кредиту підтверджено належним чином оформленими документами, наявність яких відповідачем ні під час проведення перевірки, ні в подальшому не заперечувалася, то суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів, погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зазначити, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не визнають за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З наведеного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

Наведене свідчить про те, що у відповідача не було законного права використовувати інформацію та висновки ДПІ Жовтневого району м. Харкова щодо ТОВ «Промтехноопт»(акти перевірок від 01.06.11 р., від 01.07.11 р., від 01.11.11 р., від 13.09.11 р., від 21.10.11 р., від 14.12.11 р.), щодо ТОВ «Техно-Асавір»(акт від 07.04.11 р.), щодо ТОВ «Бізнес консалтинг плюс»(акти від 19.04.11 р., від 07.06.11 р., від 30.06.11 р., від 07.11.11 р., від 13.09.11 р., від 07.10 11 р., від 21.10.11 р., від 13.12.11 р.), щодо ТОВ «Промспец консалтинг»(акти від 01.06.11 р., від 30.06.11 р., від 07.11 р., від 13.09.11 р.), щодо ТОВ «Тех-Агроремпоставка»(акт від 01.12.10 р.) про нікчемність правочинів за участю позивача.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того слід відмітити, що позивач надав належні документи, які підтверджують фактичне використання придбаних товарів у власній господарській діяльності для виготовлення продукції.

Оскільки жодних зауважень щодо наявності у позивача належним чином оформлених первинних та облікових документів по господарським операціям з ТОВ «Промтехноопт», з ТОВ «Техно-Асавір», з ТОВ «Бізнес консалтинг плюс», з ТОВ «Промспец консалтинг», ТОВ «Тех-Агроремпоставка»в акті перевірки та апеляційній скарзі не наведено, то слід вважати, що перекладаючи фактично функції контролюючого органу на платника податків стосовно контролю за діяльністю його контрагентів з питань знаходження за місцем реєстрації юридичної особи, своєчасністю та повнотою нарахування та сплати податків, звітування до органів ДПС, відповідач діяв всупереч приписам ст. 19 Конституції України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та ПК України.

За таких підстав висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту по ПДВ по операціям з вище переліченими контрагентами є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.12 р. по справі № 2а-2105/12/2070 прийнята у відповідності до приписів чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-2105/12/2070 -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2012р. по справі № 2а-2105/12/2070 за позовом Приватного підприємства «Зеніт-2»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) О.М. Калитка