Вирок № 25558897, 30.07.2012, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/13884/12

Провадження №: 1/2601/975/12

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2012 рокум. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Первушина О.С. при секретарях Слончак М.Ю., Качурі Р.В.

з участю прокурора Сівакової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Переяславське Переяслав-Хмельницького району Київської області, освіта середня технічна, працюючого водієм в TOB «Променергокомплектація», не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 06.04.2012 року приблизно о 14.01 год., керуючи технічно справним автомобілем Sovab»д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Столичного шосе в м. Києві у напрямку вул. Заболотного в м. Києві та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти повороту до вул. Любомирської в м. Києві, перед яким з правого краю дороги зупинився інший автомобіль та пропускав малолітнього ОСОБА_2, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував її змін та при наближенні до вказаного нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебував ОСОБА_2, не зменшивши швидкість і не зупинившись, щоб дати дорогу ОСОБА_2, вчинив наїзд на останнього, в результаті чого потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пункту 1.5 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; пункту 2.3 б) Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі»; пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»; пункту 18.4 Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»; пункту 4.16 а) Правил дорожнього руху України, згідно якого: «Пішохід має право на перевагу під час переходу проїзної частини позначеними нерегульованими пішохідними переходами».

Підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованому йому злочині визнав повністю та показав суду про те, що дійсно 06.04.2012 року приблизно о 14.00 год., керуючи автомобілем Sovab»д.н.з. НОМЕР_1, рухався по вул. Столичного шосе в м. Києві у напрямку вул. Заболотного в м. Києві. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу він знизив швидкість, проте несподівано для нього пішохід ОСОБА_2, дійшовши майже до кінця пішохідного переходу, змінив напрямок руху та побіг у зворотному напрямку. Оскільки він не здійснив повної зупинки, а лише знизив швидкість, вчинив наїзд на ОСОБА_2

Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.

За згодою сторін згідно ст. 299 ч. 3 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі як покази потерпілого, свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового слідства стосовно фактичних обставин справи, оскільки підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують його особу, та надійшов до висновку про те, що дії підсудного за ст. 286 ч. 1 КК України кваліфіковано правильно як порушення правил безпеки дорожнього руху транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання винному суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого ним злочину: злочин, передбачений ст. 286 ч. 1 КК України, віднесений кримінальним законом до категорії злочинів невеликої тяжкості;

- особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце роботи, за місцем роботи характеризується позитивно, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався.

Обставиною, що пом'якшує покарання, у відповідності зі ст. 66 КК України є щире каяття винного у вчиненому та часткове відшкодування потерпілому завданих збитків.

Обставиною, що обтяжує покарання винного, згідно ст. 67 КК України є вчинення злочину щодо малолітнього.

На підставі викладеного суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 286 ч. 1 КК України у виді обмеження волі без призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, зважаючи на те, що ОСОБА_1 працює водієм і вказана робота є єдиним джерелом його існування, та із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, вважаючи таке покарання необхідним й достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Долю речового доказу необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

Відповідно до ст. 93 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі - вартість проведеної автотехнічної експертизи в сумі 882 грн. 72 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, та призначити йому покарання - 1 (один) рік обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Речовий доказ по справі: автомобіль «Opel Sovab»д.н.з. НОМЕР_1», переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1, - залишити йому ж.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати - вартість проведеної автотехнічної експертизи в розмірі 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн. 72 коп. (отримувач платежу: НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, р/р 31253272210699 в ГУДКУ у Київській області, код ЗКПО 25575285, МФО 821018, призначення платежу: 11521 за проведення експертизи та дослідження).

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя О.С. Первушина