Ухвала суду № 25557556, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К/9991/32253/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан плюс /Україна/»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року

по справі №2а-5743/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан плюс /Україна/»

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових повідомлень рішень від 16.03.2010 №0000012600/0 та від 26.05.2010 №0000012600/01.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.10.2011р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2012р., у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ТОВ «Меридіан плюс /Україна/»звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, у березні 2010р. посадовими особами ДПІ у Вишгородському районі Київської області було здійснено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»щодо підтвердження відомостей, від осіб, яки мали правові відносини з платником податків: ТОВ «Ленд-Плюс»за період жовтень 2008р., ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»за період листопад-грудень 2008р. та ПП «Азимут-Трейд»за період серпень 2006р. квітень 2008р., за результатами якої складено акт від 05.03.2010 №397/23-1/32878486.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем приписів п.п.7.2.6 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у сумі 2328160,66грн. та завищення значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008р. на суму 307,00грн.

На підставі зазначеного акта та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.05.2010 № 00000012600/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, надав належні докази на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ТОВ «Ленд-Плюс»укладено договори поставки від 24.04.2008 №09/02-08 та від 14.05.2008 №14/05-08/Д, предметом яких була поставка сировини для виробництва харчових продуктів. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними від даного контрагента, позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду за травень-жовтень 2008р.

31.10.2008р. між ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»укладено договір поставки №15/02-08, предметом якого була поставка сировини для виробництва продуктів харчування на суму 5541135,59грн. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду, який відповідає декларації з податку на додану вартість за листопад 2008р.

Крім того, у серпні 2006р. між ТОВ «Меридіан Плюс /Україна/»та ПП «Азимут-Трейд»укладено договір поставки від 07.08.2006 №118/6, предметом якого була поставка сировини для виробництва продуктів харчування. Суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від вказаного контрагента включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 даного Закону передбачає, крім визначених судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит, а в подальшому на відшкодування, ще наявність такої підстави, як наявність факту поставки товару.

Так, згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Тобто, поставка товару є необхідною передумовою правомірності формування податкового кредиту, а в подальшому отримання відшкодування податку на додану вартість.

Однак, поставка товару належним чином відповідачем або судом першої та апеляційної інстанції не перевірялась, тобто не з'ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Також не досліджувались первинні бухгалтерські документи (угоди оренди чи відповідального зберігання товару, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо), які підтверджують реалізацію та зберігання товару за період проведення зазначених господарських операції з ТОВ «Ленд-Плюс», ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»та ПП «Азимут-Трейд».

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

За відсутності таких даних неможливо визначитись з питання обґрунтованості виключення податковим органом зі складу податкового кредиту позивача суми ПДВ, які були ним нараховані відповідно до спірних податкових накладних складених ТОВ «Ленд-Плюс», ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»та ПП «Азимут-Трейд».

Отже, суди попередніх інстанції не звернули достатньої уваги на зазначене та не врахували, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно з'ясувати та встановити, чи мали операції між підприємствами реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування зазначених норм права при розгляді справ цієї категорії, зокрема, у постанові від 03 червня 2008 року №08/121, яка в силу норми ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Крім цього, судами попередніх інстанції не досліджувалось та не надано належної правової оцінки тому, що в матеріалах справи знаходиться копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2011р., якою залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2010р. у справі №2-а-3098/10/1070, якою в задоволенні позовних вимог ДПІ у Вишгородському районі Київської області до ТОВ «Меридіан плюс /Україна/», ТОВ «Оптова компанія «Ресурси»про стягнення коштів отриманих за нікчемними угода -відмовлено.

Також слід зазначити, що при новому розгляді справи, судам попередніх інстанції необхідно встановити подальший рух кримінальної справи, тобто з'ясувати які наслідки її розслідування.

Отже, суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з'ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Частина 2 статті 71 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Таким чином, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан плюс /Україна/»-задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року - та справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ М.І. Костенко

____ І.О. Бухтіярова