Ухвала суду № 25557537, 26.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" липня 2012 р. м. Київ К-18341/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009р.

у справі №2а-722/07

за позовом Державного підприємства «Липницький спиртовий завод» (надалі - ДП «Липницький спиртовий завод»)

до Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області (надалі -ДПІ у Лугинському районі Житомирської області)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У червні 2007р. позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Лугинському районі Житомирської області №0000732301/0 від 04.05.2007р. та визнання недійсним акта позапланової перевірки №4/23-15-00374628 від 23.04.2007р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009р., позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Лугинському районі Житомирської області №0000732301/0 від 04.05.2007р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Лугинському районі Житомирської області №0000732301/0 від 04.05.2007р. слід зазначити наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведена виїзна позапланова перевірка ДП «Липницький спиртовий завод», про що складений акт № 8/23-15-00374628 від 06.11.2006р.

Висновками перевірки вказано на завищення бюджетного відшкодування на 56123,00грн. (в цій частині висновок акту не оспорюється). Крім того, на підставі акту перевірки підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006р. у сумі 118384,00 грн.

Відділом держказначейства у Лугинському районі Житомирської області позивачу було частково відшкодовано податок на додану вартість, а ПДВ у розмірі 17556,34 грн. залишено невідшкодованим.

В подальшому, актом від 23.04.2007р. №4/23-15-00374628 позивачеві було відмовлено у відшкодуванні заявленої суми бюджетного відшкодування за серпень 2006р. на суму 17556,34грн. з посиланням на порушення п.1.8 п.7.7.7. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що суми ПДВ, стосовно яких податковий орган заперечує право позивача на бюджетне відшкодування, виникли на підставі податкових накладних, виданих за господарськими операціями щодо придбання позивачем товару у ОДП ДАК «Хліб Україна», ПП «ОСОБА_1», ТОВ «Тера-Д». Стосовно порядку оформлення податкових накладних відповідач не заперечував, проте стверджував, що оскільки вказані контрагенти позивача не звітують, не надають інформацію щодо формування податкових зобов'язань по податкових накладних, відсутні посадові особи, визнані банкрутом, ставить під сумнів факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами.

Крім того, податковий орган зазначав, що податковий кредит по податковим накладним від ОДП ДАК «Хліб Україна», ПП «ОСОБА_1», ТОВ «Тера-Д»позивачем використано в липні 2006р.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що угоди між позивачем та ОДП ДАК «Хліб Україна», ПП «ОСОБА_1», ТОВ «Тера-Д»було в повному обсязі виконано. Твердження про включення вказаних накладних до податкового кредиту у липні 2006р. не підтверджується дослідженими в ході судового розгляду справи реєстрів отриманих податкових накладних за липень 2006р.

Отже, на підставі досліджених судом доказів, з урахуванням приписів ст.72 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення, суди обґрунтовано дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним акта перевірки та вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають закриттю з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені податковим органом дії стосовно прийняття акту перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Відповідно до ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. А згідно ч.1 ст.228 цього Кодексу суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, суд касаційної інстанції скасовує постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2007р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2009р. в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акта перевірки і на підставі ч.1 ст.157 КАС України закриває провадження у справі в цій частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Лугинському районі Житомирської області -задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним акта перевірки та провадження у справі в цій частині закрити.

В інший частині рішення судів попередніх інстанції -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ С.Е. Острович