Ухвала суду № 25557484, 05.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" липня 2012 р. м. Київ К/9991/13477/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 05.07.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ультраполімерз" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012

у справі № 2а-3876/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ультраполімерз"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Ультраполімерз" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення №0005402203/0 від 22.12.2010 в частині порушення позивачем вимог пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2011 позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2011 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції товариство з обмеженою відповідальністю „Ультраполімерз" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 та складено акт №346/22-03/33599688 від 09.12.2010.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0005402203/0 від 22.12.2010, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 895491 грн.: 639379 основного платежу, 256112 грн. фінансові санкції.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 5.2.7 п. 5.2 абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", занижено податку на загальну суму 641958 грн. у тому числі за I квартал 2009 року -в розмірі 600 грн., за II квартал 2009 року -в розмірі 1225 грн., за III квартал 2009 року -в розмірі 1350 грн., за IV квартал 2009 року -в розмірі 638575 грн., II квартал 2010 року -в розмірі 208 грн., порушення пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", позивачем до складу валових витрат включено курсові різниці, які виникли у 2008 році на загальну суму 2547000 грн.

Позивачем в 2008 році до складу валових витрат не було віднесено суми від'ємних курсових різниць, що виникли у зв'язку з перерахунком заборгованості за кредитом в іноземній валюті, які були самостійно виявлені позивачем: у I кварталі 2009 року в сумі 1566417 грн. та відкориговану в декларації за I квартал 2009 року рядок Декларації 05.2 -1470000 грн. та рядок 04.13 Декларації на суму 96417 грн.; у II кварталі 2009 року в сумі 980583 грн. та відкориговану у II кварталі 2009 року в Декларації за I півріччя 2009 року в рядку 04.13.

Позивачем при перенесені даних з відомості податкового обліку "валові витрати" у декларації: операції з виправлення помилок рознесено у рядок 04.13, замість рядку 05.2 в сумі 2547000 грн., про що позивачем зроблений та поданий відповідачу уточнюючий розрахунок до декларації з податку на прибуток за 2009 рік до початку проведення перевірки.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що нарахування та своєчасність сплати податків і зборів позивачем за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 було перевірено фахівцями відповідача планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено акт № 368/23-9/33599688 від 23.06.2009.

Як зазначено в акті перевірки від 09.12.2010 відповідно до відомості "Валові витрати", підприємством до складу валових витрат, що відображені ТОВ „Ультраполімерз" в декларації з податку на прибуток за 2009 рік, включено курсові різниці по отриманим фінансовим кредитам в розмірі 2547000 грн., що виникли у товариства за результатами фінансово-господарської діяльності 2008 рік.

У зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок, що оскільки акт попередньої планової виїзної перевірки посадовими особами ТОВ „Ультраполімерз" підписано без зауважень чи заперечень, а тому у підприємства відсутнє право на коригування показників раніше перевіреного періоду, чим порушено п.5.2.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не заперечується факт невірного визначення ним даних у податкових деклараціях за періоди, що перевірялись та виявлені помилки було самостійно усунено позивачем до проведення перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що виявлені помилки при включенні до складу валових витрат сум від'ємних курсових різниць за 2008, що виникли у зв'язку з перерахунком заборгованості за кредитом в іноземній валюті не призвели до заниження податку.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ультраполімерз" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 слід задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2011 залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Ультраполімерз" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2012 у справі № 2а-3876/11/2670 скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.05.2011 у справі № 2а-3876/11/2670 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко