Постанова № 25556691, 09.08.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5663/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Смішливої Т.В.

при секретарі: Любімовій Г.Ю.

за участю представника відповідача Костенко А.М., дов. № 81 від 10.07.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Автобаза» про стягнення суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 121750,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2012 року Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому зазначило, що Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст.ст. 14, 15 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058 підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання є страхувальниками та платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

В порушення вищевказаних норм Закону відповідач не сплачує внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим за період з 01.08.2010 по 01.01.2011 станом на 30.06.2012 утворилась заборгованість в сумі 121750,92 грн.

Згідно ч. 3 ст. 106 Закону № 1058 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога з повідомленням про вручення № Ю-5.34 від 03.07.2012 на суму 121750,92 грн., яка отримана відповідачем 19.07.2012 та у встановленому законом порядку не оскаржувалася.

Відповідач у добровільному порядку суму заборгованості не перерахував. У зв'язку з чим позивач просив стягнути суму заборгованості з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з'явився, від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав, зазначив, що підприємство визнає наявність заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 121750,92 грн., однак, у зв'язку з важким фінансовим становищем просив суд при винесенні рішення встановити порядок оплати боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 121750,92 грн. згідно з графіком погашення боргу.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відокремлений підрозділ «Автобаза» є структурним підрозділом ДП «Лисичанськвугілля» без права юридичної особи (а.с.4,5).

Згідно з даними картки особового рахунку юридичної особи відповідача суми нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України станом на 30.06.2012, за період з 01.08.2010 по 01.01.2011 загальна сума заборгованості, що підлягає сплаті становить 121750,92 грн. (а.с.8-10)

Позивачем, у відповідності до вимог ч.3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058, на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу № Ю-5.34 від 03.07.2012 на суму 121750,92 грн., Вказана вимога отримана уповноваженою особою відповідача 19.07.2012. У встановленому Законом порядку вимога про сплату боргу № Ю-5.34 від 03.07.2012 не оскаржена (а.с.3,7).

З картки особового рахунку юридичної особи (а.с.8-10) та вимоги № Ю-5.34 від 03.07.2012 (а.с.7) вбачається, що сума заборгованості, яка підлягає стягненню у примусовому порядку, становить 121750,92 грн.

Саме зазначену суму позивач просив стягнути з відповідача у заявленому адміністративному позові.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Однак, прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2464 встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

За змістом ст.14 Закону № 1058 відповідач є страхувальником та відповідно до ст.15 вказаного Закону платником страхових внесків.

Згідно з п. 6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць.

Відповідно до ч.1 ст.106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами, зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу.)

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази, а також визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Клопотання відповідача про встановлення порядку оплати боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 121750,92 грн. згідно з графіком погашення боргу суд вважає необґрунтованим, так як до вказаного клопотання відповідачем не надано доказів знаходження відповідача у скрутному фінансовому положенні. Крім того питання щодо встановлення порядку виконання судового рішення може бути вирішено судом після набрання законної сили судовим рішенням в порядку його виконання.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14,15,17,20,106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р..№1058, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, 1, код 32359108) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, 347, код 21792407) заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 121750,92 грн. (сто двадцять одну тисячу сімсот п'ятдесят грн. 92 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

СуддяТ.В. Смішлива