Постанова № 25556408, 05.07.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

9:45 год.

05.07.2012 р. справа № 2а-1615/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Бесчасної А.В., довіреність б/н від 09.12.11 р.,

представника відповідача: Сугацького О.М., довіреність № 68/9/10-00 від 02.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Візіт-Гарант", вул. Морехідна, 14, оф. 430, м. Миколаїв, 54038

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54000

проскасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.12 р. № 0000132301, № 0000142301 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0000132301, № 0000142301, прийняті 6 березня 2012 р. державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Візіт-Гарант" судовий збір у сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

9:45 год.

05.07.2012 р. справа № 2а-1615/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Бесчасної А.В., довіреність б/н від 09.12.11 р.,

представника відповідача: Сугацького О.М., довіреність № 68/9/10-00 від 02.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Візіт-Гарант", вул. Морехідна, 14, оф. 430, м. Миколаїв, 54038

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54000

проскасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.12 р. № 0000132301, № 0000142301 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візіт-Гарант" (далі - позивач, ТОВ "Візіт-Гарант") звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 6 березня 2012 р. № 0000132301, № 0000142301, а також визнати протиправними дії податкової інспекції щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, укладених між ТОВ "Візіт-Гарант" і ПП "Південь" та застосування до них наслідків нікчемності шляхом коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Ухвалою суду в частині останньої вимоги позивача - визнання протиправними дій податкової інспекції щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів, відмовлено у відкритті провадження у справі (т. 1 а. с. 3-4).

Під час розгляду адміністративної справи, судом допущено процесуальне правонаступництво державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) (т. 2 а. с. 34-35).

В обґрунтування позовних вимог, в частині яких відкрито провадження у справі, зазначено, що податкове законодавство, на переконання позивача, не містить заборони чи обмеження щодо включення до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування II кварталу 2011 р. збитків, які виникли у попередніх періодах, зокрема пізніше I кварталу 2011 р., а тому вважає що правомірно включив до складу цього показника в II кварталі 2011 р. збитки 2010 р., оскільки вони є їх складовою частиною.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення (т. 2 а. с. 10-12), в яких навів таке. На його думку, положення розділу XX підрозділ 4 п. 3 абз. 2 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України) слід розуміти таким чином, що до складу від'ємного значення, починаючи з II кварталу 2011 р., платник податків має право включити тільки від'ємне значення об'єкту оподаткування виключно за I квартал 2011 р., без врахування такого значення за попередні періоди. В ході перевірки позивача встановлено, що до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування II кварталу 2011 р. позивач включив збитки, які виникли в 2010 р., що суперечить наведеним положенням ПК України.

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 5 липня 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, суд встановив наступне.

Позивач подав до ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за I квартал 2011 р., в якій в рядку 07 задекларував об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності -5613863,0 грн. (т. 1 а. с. 71-73). В рядку 06.6 цієї декларації від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього періоду, тобто 2010 р., визначено як -4812514,0 грн. В податковій декларації з податку на прибуток підприємства за наступний II квартал 2011 р. позивач задекларував такі показники: рядок 07 об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності -4135199,0 грн., рядок 06.6 від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього періоду 5613863,0 грн. (т. 1 а. с. 77-79). Таким чином, як вбачається з податкових декларацій ТОВ "Візіт-Гарант", до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування II кварталу 2011 р. включено від'ємне значення 2010 р., яке попередньо відображено у декларації за I квартал 2011 р.

В січні-лютому 2012 р. ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2008 р. до 30 вересня 2011 р., валютного та іншого законодавства за той же період, результати якої оформлені актом № 560/23-200/30243492 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 16-68).

Як зазначено в п. п. 1, 2 висновку акту перевірки, позивачем порушено ст. 134 п. 134.1. розділу XX підрозділу 4 п. 1, 3 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності за II-III квартали 2011 р. на загальну суму 4135199,0 грн. та занижено податок на прибуток за той же період на суму 155782,0 грн.

На підставі акту перевірки, 6 березня 2012 р. відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000132301, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4135199,0 грн. (т. 1 а. с. 69);

- податкове повідомлення-рішення № 0000142301, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 155782,0 грн. (т. 1 а. с. 70).

Висновок ДПІ про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за II-III квартали 2011 р., що в свою чергу потягло заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток, мотивовано тим, що розділ XX підрозділ 4 п. 3 ПК України, яким визначені особливості застосування ст. 150 п. 150.1. цього кодексу в 2011 р., не містить прямої вказівки на те, що до складу від'ємного значення II і послідуючих кварталів 2011 р. включається таке значення за 2010 р., а тому, на думку ДПІ, в II квартал 2011 р. можливе перенесення тільки того від'ємного значення (збитків), яке виникло виключно в I кварталі 2011 р., і задекларовані позивачем збитки в сумі 4135199,0 грн., які виникли в 2010 р., невірно включені до складу від'ємного значення II кварталу 2011 р.

Таким чином, спір між сторонами стосується тільки правової оцінки спірних правовідносин, тоді як самі обставини щодо наявності в складі від'ємного значення II кварталу 2011 р. збитків 2010 р. і їх розміру, сторонами не заперечуються.

Суд вважає, що вищенаведений висновок ДПІ зроблено на підставі хибного тлумачення податкового законодавства та штучного звуження змісту норми, яка регулює спірні правовідносини.

До набрання чинності ПК України, нормативним актом, який визначав порядок оподаткування прибутку підприємств, був Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", стаття 6 п. 6.1. якого визначала: якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, за правилами цього Закону, у випадку, коли платник податків зазнав збитків і вони призвели до виникнення від'ємного значення об'єкту оподаткування, сума такого від'ємного значення (збитків) повинна включатись до складу від'ємного значення кожного наступного податкового періоду до моменту повного погашення збитків, при чому відображення збитків в податковій звітності кожного наступного податкового періоду є обов'язком підприємства, а не його правом.

Таке послідовне і безперервне відображення результатів господарської діяльності платника податків в його звітності узгоджується з основними принципами бухгалтерського обліку, які містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема: повне висвітленням, під яким Закон розуміє те, що фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Системний аналіз Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" і "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дає підстави для висновку про те, що для цілей податкового і бухгалтерського обліку, статистичної звітності, результати діяльності підприємства - прибуток чи збитки, незалежно від часу їх виникнення, обов'язково повинні бути відображені в обліку, що дає змогу встановити стан суб'єкта господарювання в будь-який проміжок часу його діяльності.

Після набрання чинності ПК України, правове регулювання порядку розрахунку і врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів порівняно з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" залишилось незмінним, про що свідчить порівняльний аналіз ст. 6 п. 6.1. Закону і ст. 150 п. 150.1. ПК України.

Розділом XX підрозділ 4 п. 3 ПК України встановлені певні особливості застосування ст. 150 п. 150.1. ПК України в 2011 р.: пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначена норма не містить жодних обмежень на включення збитків минулих періодів до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування II кварталу 2011 р., так як від'ємне значення об'єкту оподаткування (збитки) 2010 р. за правилами ст. 6 п. 6.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", включаються до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування I кварталу 2011 р., яке вже за правилами розділу XX підрозділ 4 п. 3 ПК України підлягає включенню до складу від'ємного значення II кварталу 2011 р.

Така ж правова позиція викладена і в листі комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10 листопада 2011 р. № 04-39/10-160 (т. 1 а. с. 80). Зокрема в ньому зазначено, що застереження в розділі XX підрозділ 4 п. 3 ПК України щодо особливостей застосування в 2011 р. ст. 150 п. 150.1. ПК України було викликано тим, що розрахунок об'єкта оподаткування I кварталу 2011 р. здійснюється за правилами закону, який з II кварталу 2011 р. втрачає чинність.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що призначенням розділу XX підрозділу 4 п. 3 ПК України, є встановлення правової пов'язаності і послідовності визначення від'ємного значення об'єкта оподаткування розрахованого за правилами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" з нормами ПК України, яке виражається в тому, що від'ємне значення об'єкту оподаткування, яке виникло в 2010 р. і протягом цього року залишилось непогашеним, за нормами Закону переходить до складу від'ємного значення наступного I кварталу 2011 р. і є його невід'ємною складовою частиною, а після набрання чинності ПК України, таке від'ємне значення включається до податкової звітності II кварталу 2011 р.

Таким чином, декларування позивачем у податковій звітності II кварталу 2011 р. в складі від'ємного значення об'єкту оподаткування збитків 2010 р. узгоджується з вимогами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і ПК України, а тому суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутні порушення норм розділу XX підрозділу 4 п. 3 ПК України та, відповідно, відсутній факт завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у II кварталі 2011 р.

З огляду на встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, невірно застосував податкове законодавство, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 2146,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 14 березня 2012 р. (т. 1 а. с. 5), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0000132301, № 0000142301, прийняті 6 березня 2012 р. державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Візіт-Гарант" судовий збір у сумі 2146,0 грн. з Державного бюджету України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

6 липня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз